3.5. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ КОНСАЛТИНГУ В УКРАЇНІ

Українські оператори консалтингового ринку зазнача­ють, що перші прояви консалтингу на території України з' яви­лися ще під час легендарної «перебудови». Однак реальний при­хід консалтингових послуг на українські терени відбувся з по­явою великих транснаціональних компаній гравців та організацій міжнародної технічної допомоги на кшталт USAID, TACIS, Know-how тощо. А це — період з 1990 до 1995 року. Тоді ж з' явилися українські консалтингові центри, які спеціалізувалися передусім на навчанні та тренінгах.

Період становлення національного професійного консалтингу припадає на наступні п' ять років. Тогочасне збільшення попиту пояснюється великою кількістю приватизаційних процесів та відкриттям нових видів бізнесу. Відповідно, — з' явилося чимало українських консалтингових фірм, а також впроваджувалися де­кілька міжнародних проектів із залученням вітчизняних консуль­тантів.

У період з 2000 по 2005 роки відбувається більш-менш чітка сегментація ринку. Цей етап фахівці називають періодом зрос­тання національного професійного консалтингу.

Нині український консалтинг переживає період інтеграції у глобальний ринок. Окрім помітного збільшення кількості опера­торів та приросту об'єму ринку, відзначається ріст професіоналі­зму спеціалістів.

За експертними оцінками, нині в Україні працює близько 500 консалтингових фірм. Серед них виділяються представницт­ва так званої «Великої четвірки», чиї офіси знаходяться у Києві: Ernst&Young, KPMG, PWC, Delloitte. Активно працюють й інші транснаціональні компанії, однак їх представництва розташовані переважно в Росії: McKeansey, A. T. Kearney, Accenture, BCG, IBM Consulting, Roland Berger та інші. Через суттєву прірву, яка все ще спостерігається між великими транснаціональними та українськими локальними компаніями, конкуренції між ними, практично, немає: кожен конкурує у своїй «ваговій категорії». Щоби працювати якісніше, локальні оператори все частіше об' єднуються у консорціуми для виконання конкретних проектів.

За видами послуг фахівці розподіляють консалтинг на чотири групи: стратегічний консалтинг, операційний менеджмент, ІТ2-та HR3-консалтинг. Найбільший сегмент ринку — 35 % — займає ІТ-консалтинг.

Як правило, споживачі ринку — це лідери у своїх галузях, компанії, які на власній «шкірі» відчули всі принади роботи у ви- сококонкурентному середовищі. Власне вони першими зрозумі­ли, що для підтримки конкурентоспроможності їм потрібні до­сконаліші інструменти управління, вишуканіші підходи до ведення бізнесу.

Існує чітка залежність між галуззю підприємства-клієнта і спеціалізацією консалтингової компанії. Жорсткіша конкуренція у високоціновому сегменті ринку. Із представниками таких галу­зей, як енергетика, нафтогазова, важка промисловість, фінанси і телекомунікації (55 % ринку), в основному працюють відомі компанії — іноземні або спільні підприємства.

«Середню» цінову ланку найчастіше обслуговують українські консалтингові компанії по всьому існуючому спектру послуг (пе­реважає HR-консалтинг і операційний менеджмент).

З малими підприємствами і мікробізнесом в основному пра­цюють невеликі бізнес-центри по наданню низькоцінових послуг (автоматизація бухгалтерського обліку, тренінги з продажів то­що). Малий бізнес вже стає більш професійним і розуміє, що мо­жна використовувати консультантів, аби позбутися певного паке­та проблем. Так, на умовах аутсорсингу багато компаній малого та середнього бізнесу віддали консультантам ведення своєї бух­галтерій та інші види діяльності. Варто нагадати, що аутсорсинг (out — зовнішній, source — джерело) — це «позичання ресурсів ззовні». Іншими словами, аутсорсинг це виконання сторонньою організа