4.1. ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПОРТУ ПРОДУКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ : Регулювання зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

4.1. ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПОРТУ ПРОДУКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Цивільний кодекс України до об'єктів права інтелекту­альної власності, зокрема, зараховує:

• літературні та художні твори;

• комп' ютерні програми;

• компіляції даних (бази даних);

• виконання;

• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мо­влення;

• наукові відкриття;

• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

• раціоналізаторські пропозиції;

• сорти рослин, породи тварин;

• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (зна­ки для товарів і послуг), географічні зазначення;

• комерційні таємниці.

Наведений перелік не слід вважати вичерпаним. У переліку комп'ютерні програми спеціально позначено нами «жирним» шрифтом.

Правова охорона зазначених об'єктів, окрім ЦК України, здій­снюється також рядом законів України про інтелектуальну влас­ність. Ними є наступні:

— «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 р. № 3116-ХП;

РОЗДІЛ 4___

— «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993р. № 3687-ХІІ;

— «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р. № 3688-ХІІ;

— «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. № 3689-ХІІ;

— «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. № 3792-ХІІ;

— «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 05.11.1997 р. № 621/27-ВР;

— Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 18.06.1999 р. № 770-XIV.

Окремого закону про охорону прав на комп' ютерні програми в Україні немає. Комп'ютерні програми охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права».

Специфічність результатів творчої діяльності накладає відби­ток на функціонування ринку технологій, створюючи значні роз­біжності між ним і іншими ринками.

Особливості торгівлі на ринку результатами творчої діяльності:

1) тривалий і різноманітний характер співробітництва;

2) часте використання комбінацій декількох носіїв технологій (експорт і оренда промислового устаткування, науково-технічна кооперація, спільне підприємництво тощо);

3) складніші процедури оформлення прав на об' єкти та їх реа­лізацію.

Торгівля ліцензіями полягає в наданні на певних умовах конк­ретному суб'єкту прав на використання винаходів, «ноу-хау» та інших об'єктів інтелектуальної власності. протягом визначеного терміну за відповідну винагороду. Якщо технічні нововведення не захищені патентом у країні їх використання, то мова йде про безпатентну ліцензію. Поширенішими стали ліцензійні угоди, що передбачають комплексний міжнародний технологічний обмін з наданням «ноу-хау» та інших послуг. У ліцензійній угоді визна­чаються вид ліцензії (безпатентна чи патентна), обсяг прав на ви­користання переданої технології (виключна, невиключна, одини­чна), форма розрахунків («роялті» або паушальні платежі, або їх комбінація), сфера і межі застосування технології, термін дії лі­цензійного договору. В період дії ліцензійної угоди ліцензіат зо­бов'язаний інформувати продавця (ліцензіара) про всі зміни у технології.

Підписуючи ліцензійну угоду (licensing agreement) фірма — надавач (ліцензіар) надає права на нематеріальну власність іншій фірмі — отримувачу(ліцензіату) на визначений період, а ліцензі- ат звичайно виплачує за це роялті ліцензіару.

Підприємства укладають ліцензійні угоди тому, що нова про­дукція або технологічний процес найчастіше впливають лише на частину загального випуску продукції фірми і тільки протягом обмеженого періоду часу Обсяг продажу може виявитися не на­стільки великим, щоб окупилося створення за кордоном вироб­ничих потужностей і системи збуту. Крім того, існує небезпека, що в період розгортання виробництва конкуренти удосконалять технологію, в результаті чого фірма втратить перевагу. Фірма, яка вже існує за кордоном, може мати у своєму розпорядженні можливості виробництва і продажу продукції з меншими затра­тами і меншою тривалістю підготовчого періоду У цьому випад­ку для ліцензіара зменшується ризик, пов'язаний з експлуатацією підприємств і зберіганням матеріально-технічних запасів. Ліцен- зіат же може виявити, що ліцензійна угода обійдеться йому де­шевше, ніж розробка аналогічної технології власними силами. В галузях із часто змінюваною технологією виробництва бага­тьох видів продукції (наприклад у хімічній і електротехнічній промисловості) фірми різних країн найчастіше обмінюються тех­нологіями замість того, щоб вести конкурентну боротьбу одна з одною в кожному виді продукції і на кожному ринку. Такий варі­ант взаємодії називають перехресним ліцензуванням (cross- licensing).

Ліцензії можуть бути самостійними і залежними (субліцен- зії). Окрім патентних і безпатентних можуть буди змішаними (тобто містити права як на запатентовані технічні рішення, так і ноу-хау).

Передача технологій може відбуватися і на безліцензійній ос­нові шляхом:

— поставки устаткування й матеріалів (монтаж, налагодження й т. п.); (часто вартість переданої технології співставна й, навіть, перевищує вартість устаткування, що поставляється);

— надання послуг типу інжиніринг (термін «інжиніринг» у ві­тчизняній економічній літературі визначається як сукупність ро­біт прикладного характеру, що включають передпроектні техні- ко-економічні дослідження й обґрунтування оптимальності пла­нованих капіталовкладень, необхідне лабораторне опрацювання технології, проектне промислове опрацювання — від ескізного варіанта до детального проекту з видачею специфікацій компо­нентів або устаткування, що відповідають вимогам замовника, а також подальші послуги або консультації);

— створення спільних венчурних фірм (підприємств);

— франчизи (франчайзингу) і дистриб' юторства;

— передачі устаткування в оренду (залежно від терміну дії до­говорів ділиться на рейтинг (до одного року), хайринг (від одного до двох-трьох років) і лізинг (понад три роки);

— коопераційних угод (їх предметом є здійснення спеціалізо­ваного виробництва вузлів і деталей за технологією одного з пар­тнерів; взаємне надання технології з наступним обміном та збір­кою; спільна розробка виробів, включаючи проектування, ви­готовлення й монтаж).

Досить складним є визначення умов і розмірів виплат за ліце­нзійними угодами. При цьому враховуються дві групи чинників.

а) чинники, специфічні для угод: ринкові обмеження (включаючи експортні); ексклюзивність ліцензії:

обмеження за обсягом виробництва; вимоги до якості продукції; умови повернення субсидій; термін дії угоди; новизна технології; термін дії патенту;

інші обмеження на використання технології.

Ці чинники враховуються у ціні, яку встановлює ліцензіар.

б) чинники, специфічні для даного ринку:

державні правила ліцензування (стосуються ліцензіара і ліцен- зіата);

рівень конкуренції на ринку, що цікавить ліцензіата; рівень конкуренції серед постачальників подібних технологій; політичний і діловий ризик у країні ліцензіата; нормативи, що встановляються до готової продукції і відпові­дної галузі;

готовність країни-ліцензіата до використання технологій. Ці чинники беруться до уваги ліцензіатом у визначенні ціни. Варто враховувати ще одну важливу проблему ліцензування — конфіденційність. Цінність багатьох технологій знижується, якщо вони стають широко відомими і доступними. За традицією, умова збереження в таємниці ліцензіатом конфіденційної інформації» включається в ліцензійну угоду. Крім того, деякі ліцензіари зали­шають за собою право власності на виробництво окремих компо­нентів, щоб ліцензіат не одержав повного уявлення про техноло­гію або можливість випускати точну копію виробу.

Практика укладання ліцензійних угод характеризується тим, що сторони беруть додаткові зобов'язання щодо маркетингової активності. Прикладами таких умов є обмін інформацією з пи­тань збуту, отримання консультацій з питань збуту, навчання пе­рсоналу, активності ліцензіата з виробництва та збуту продукції.

Нагадаємо читачеві, що у навчальному посібнику «Менедж­мент зовнішньоекономічної діяльності» за ред. д. е. н., проф.. І. І. Дахна (К.: Центр учбової літератури, 2007) є:

розділ 10 «Зарубіжне патентування об' єктів інтелектуальної власності та його значення для менеджменту зовнішньоекономі­чної діяльності»;

розділ 11 «Ліцензування об'єктів інтелектуальної власності».

Далі стисло зазначимо основні особливості експортної діяль­ності, предметом якої є програмне забезпечення.

Воно розповсюджується не лише у нематеріальній (електро­нній), а й у матеріальній формі. Нині, найчастіше використову­ються носії у вигляді дисків для лазерних систем зчитування (CD або DVD). Відповідно до цього, стаття 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ ре­гулює, зокрема, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, а також обладнання та сировини для їх виробництва.

Здійснюється ліцензування експорту, імпорту дисків для лазе­рних систем зчитування і основних вузлів для спеціалізованого обладнання з виробництва дисків для лазерних систем зчитуван­ня, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, та оптичного полікарбонату для виробництва дисків для лазерних систем зчитування.

Експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, облад­нання та сировини для їх виробництва без ліцензії забороняється.

Ліцензія на експорт, імпорт обладнання та дисків для лазерних систем зчитування видається органом ліцензування, уповноваже­ним Кабінетом Міністрів України.

Ліцензія на експорт, імпорт обладнання та дисків для лазерних систем зчитування може бути видана суб'єкту господарювання, який виконав вимоги статті 10 Закону України «Про ліцензуван­ня певних видів господарської діяльності» від................................................................ №.............. та

надав органу ліцензування документально підтверджені дані про:

— власні або орендовані складські приміщення;

— власні або орендовані приміщення, в яких буде здійснюва­тися оптова та/чи роздрібна торгівля дисками для лазерних сис­тем зчитування (щодо ліцензії на імпорт дисків).

Ліцензія на експорт, імпорт обладнання та дисків для лазерних систем зчитування видається на строк три роки. Орган ліцензу­вання ухвалює рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії у порядку та на підставах, визначених статтею 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» з вра­хуванням вимог цього Закону.

Суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на експорт, імпорт обладнання та дисків для лазерних систем зчитування, зо­бов'язаний інформувати орган ліцензування за встановленим цим органом порядком про кожну партію дисків для лазерних систем зчитування та/або про перелік обладнання для їх виробництва, що будуть експортуватися та/або імпортуватися.

Ліцензування експорту, імпорту сировини для виробництва дисків для лазерних систем зчитування здійснюється із чинним законодавством.

Експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування здійс­нюється лише за наявності на них спеціальних ідентифікаційних кодів.

Ліцензія та усі форми повідомлень щодо кожної партії експо­рту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування та/або обла­днання для їх виробництва зберігаються протягом трьох років.