5.2. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ ПОСЛУГАМИ ТА ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ : Регулювання зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

5.2. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ ПОСЛУГАМИ ТА ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ

Спеціалізація країни на експорті послуг залежить від рівня розвитку її економіки, економічного та іншого потенціалу.

Промислово розвиненні країни надають, передусім, фінансові, телекомунікаційні, інформаційні, ділові, освітні, виставкові, транспортні послуги з охорони здоров' я.

Надання послуг сприяє розвитку пов'язаного з ними матеріа­льного виробництва. Наприклад, надання портових послуг пов' я- зується з судноремонтом.

Країни, що розвиваються, кажучи у цілому, більше імпорту­ють послуг, ніж надають своїх. Поміж таких країн є й винятки — експорт послуг набагато перевищує їх імпорт. Нагадаємо читаче­ві, що товар буде вважатися експортованим лише тоді, коли він вибуде за межі митної території відповідної країни. Послуги ж можна експортувати у межах митних кордонів такої країни. У ряді острівних країн іноземцям надається помітний обсяг тури­стичних послуг, в той час, коли ці країни одержують іноземних послуг значно менше.

Як видно з табл. 5.1 основна частина надходжень від послуг припадає в Україні на транспортні послуги. Інші види експорто­ваних послуг посідають скромне місце.

Коли ж подивимося на послуги, які Україна імпортує, то у вічі зразу ж кидається велика частина «державних послуг, які не від­несені до інших категорій». Очевидно, показник відображає так звану «технічну допомогу», що її надають зарубіжні власті уря­довим та іншим структурам України.

1947 року була укладена Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ). З точки зору міжнародного економічного права ГАТТ цікава тим, що стала першою багатосторонньою економічною угодою. Вона поширювалася лише на товари. Послуги були поза сферою її дії.

Очевидно, в історії міжнародного права у цілому та міжнаро­дного економічного права зокрема можна знайти, навіть, давні випадки регулювання міжнародної торгівлі послугами на рівні двох окремо взятих держав, а от багатостороннього регулювання міжнародної торгівлі послугами не було аж до завершення Уруг­вайського раунду переговорів ГАТТ.

Наприкінці раунду, — в 1994 р. у марокканському місті Мара- кеш поміж ряду документів була підписана і Генеральна угода з торгівлі послугами. Угоду ГАТС розглядають як першу колектив­ну спробу встановити всесвітні правила поведінки держав у регу­люванні ними міжнародної торгівлі послугами. На сферу послуг державами перенесено принципи, що вже пройшли випробування у сфері міжнародної товарної торгівлі. Держави домовилися про загальні важелі регулювання міжнародної торгівлі послугами.

Таблиця 5.1

СТРУКТУРА ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ В 2005 Р.

Вид послуг

Експорт

Імпорт

млн. дола­рів сша

%

млн. дола­рів сша

%

Всього

 

 

 

 

Транспортні послуги загалом

 

 

 

 

В тому числі

Морський транспорт

480,4

11,85

25,4

1,66

Повітряний транспорт

265,8

6,55

77,4

5,05

Залізничний транспорт

451,9

11,14

132,4

8,65

Трубопровідний транспорт

1934,2

47,70

 

 

Інші види транспорту

253,3

6,25

30,8

2,01

Подорожі

102,3

2,52

50,3

3,29

Послуги зв'язку

89,3

2,20

98,9

6,46

Будівельні послуги

29,7

0,73

111,9

0,78

Страхові послуги

5,5

0,14

41,7

2,72

Фінансові послуги

18,5

0,46

56,2

3,67

Комп'ютерні послуги

10,4

0,26

15,9

1,04

Роялті та ліцензійні послуги

3,2

0,08

13,9

0,91

Інші ділові послуги

19,2

0,47

21,9

1,43

Різні ділові професійні та технічні послуги

229,9

5,67

178,9

11,68

Послуги приватним особам та послуги в галузі культури та відпочинку

3,3

0,08

4,6

0,30

Державні послуги, які не віднесені до ін­ших категорій

2

0,05

758,9

49,56

Ремонт

256,6

3,86

12,1

0,79

Інші послуги

 

 

 

 

Щодо цієї торгівлі, як і до міжнародної товарної торгівлі, за­стосовуються так звані «чотири головні правила»:

— захист національної економіки виключно тарифними мето­дами;

—зниження тарифів та заборона переглядати їх з метою під­вищення;

— режим нації найбільшого сприяння;

— територіальний режим.

Відомо, що міжнародну торгівлю можна регулювати двома важелями — тарифними і нетарифними. Тарифні важелі — це економічні. На доброго бігуна можна навішувати вантаж, а він все ж таки бігтиме і не відставатиме від інших. Світова організа­ція торгівлі ще допускає можливість застосування економічних обмежень щодо іноземних суб'єктів господарювання та їх проду­кції, але вкрай несхвально ставиться до різного ряду неекономіч­них бар'єрів на шляху міжнародної торгівлі. Застосування нета- рифних обмежень — це щось на кшталт виїзду на зустрічну смугу дорожнього руху. На своїй смузі кожен може їхати швид­ше і краще за інших, але полишати її межі забороняється.

Стосовно другого правила пояснимо ще простіше. Воно не вписується у жіноче правило: «Якщо не можна, але дуже хочеть­ся, — то можна». Якщо тарифи на якісь товари знижено, то їх не можна скасувати і підвищити до бажаного рівня, навіть якщо ду­же хочеться це зробити.

Режим нації найбільшого сприяння означає, що всі, кого так величають, є рівними між собою щодо тієї держави, яка такий статус надала. Цей статус втрачає сенс коли немає хоч однієї країни, яка такого статусу не має. Це саме той випадок, коли все пізнається у порівнянні. З математики відомо, що ділення на нуль — неприпустиме. З інтермедії відомого (але вже давно по­кійного) радянського актора-гумориста А. Райкіна відомо, що поняття «уважаемьіе люди» можна зрозуміти, коли хтось є «не- уважаемьім».

Щодо територіального режиму є слушним нагадування про те, що фольклор і література багатьох народів зберегли розповіді про злих мачух. Злі вони були щодо дітей по лінії чинного чоло­віка. До своїх же ставилися гарно. Оскільки своя сорочка є най­ближчою до свого тіла, то власті конкретної країни більше сим­патизують своїм підприємцям та їх продукції, ніж іноземним. Якщо при цьому згадати, що підприємець може бути двічі кумом главі державі, то любов до свого ближнього стає аксіомою і не потребує доведення. Філософія СОТ вимагає ставитися до чужо­го як до свого. Тобто іноземці та їх товари і послуги нічим не гі­рші за національних виробників та їх продукцію.

Генеральна угода з торгівлі послугами поширюється на уря­дові заходи, що стосуються не будь-яких послуг, а саме тих з- поміж них, які надаються на комерційній основі. Угода поширю­ється як на послуги приватного сектора, так і на послуги компа­ній, які володіє чи контролює їх держава. ГАТС не поширюється на послуги, які отримують державні органи для їх власного вико­ристання.

ГАТС забороняє країнам-членам Світової організації торгівлі накладати обмеження на міжнародну торгівлю послугами в таких формах:

  • запроваджувати квоти на обсяг послуг, що надаються;
  • встановлювати вартість послуг;
  • визначати загальну кількість фахівців підприємств і органі­зацій, які надають послуги;
  • обмежувати участь іноземного капіталу у підприємствах і організаціях в наданні послуг;
  • обмежувати організаційно-правові форми для реєстрації підприємств і організацій, що надають послуги;

ГАТС визнає чотири основних способи надання послуг:

—транскордонний;

—зарубіжного споживання;

— комерційної присутності;

— присутності фізичних осіб.

Транскордонний передбачає перетин кордону самою послу­гою (наприклад, за допомогою «Інтернету»).

Зарубіжне споживання має на увазі перетин кордону спожива­чем з метою отримання послуги.

Комерційна присутність передбачає відкриття філії зарубіжної компанії.

Присутність фізичних осіб полягає в особистому наданні про­фесійних послуг представниками таких професій як лікар, викла­дач, бухгалтер, аудитор тощо.

Далі стисло про важелі державного регулювання міжнародної торгівлі послугами.

На шляху іноземного товару до національного ринку стоїть така шанована людина як митник. У щоденнику одного джентль­мена було записано: «После того как я познакомился с таможен- никами, я очень зауважал гаишников». Митником послугу не пе­регородиш. Як же регулювати рух іноземних послуг до їх віт­чизняних споживачів?

Держави можуть вдаватись до накладання обмежень на пере­сування людей і на можливість надання ними послуг за кордо­ном. Згадаймо, що у колишньому Радянському Союзі всього ли­ше за кілька місяців до його зникнення з історичної арени було дозволено радянським громадянам працювати за кордоном під час тимчасового перебування там. До цього колишня соціалісти­чна держава діяла за сталінським принципом: «Нет человека нет и проблем». Навіть у фантастичному сні радянським людям не могла приснитися мандрівка за кордон з метою тимчасового пра­цевлаштування.

Уряд нинішньої Росії вирішив повністю витіснити до кінця сі­чня 2007 року іноземців із сфери роздрібної торгівлі на ринках і вуличних наметах.

Можна уявити, що держави запроваджують такі податкові правила щодо іноземців, які призводять до зникнення у них будь- якого інтересу їхати до таких країн з метою надання послуг.

Запровадження обмежень (а то й цілковитої заборони) на пе­реказ валюти за кордон також може звести нанівець бажання на­давати послуги в іноземній країні.

В арсеналі обмежувальних заходів є й такі як ліцензування і сертифікація. Якось одна чудесна пані зазначила, що: «Бумага не костиль, но опереться на нее можно». Якщо передбачити ліцен­зування певного виду підприємницької діяльності і з бюрократи­чної точки зору вміло дотримуватися відповідної карколомної процедури, то це теж може знищити у іноземця бажання займа­тися наданням послуг за межами своєї батьківщини. Цілком мо­жливо, наприклад, не допустити на територію країни пасажирсь­кий поїзд з вагонами, які не оснащені обладнанням для накопи­чення нечистот і викидають їх під рейки, або автомобілі, що за­бруднюють атмосферу понад встановлені норми.

Відомі і випадки, коли держави прямо забороняли іноземцям створювати підприємства з надання певних послуг.

Можуть бути й послуги, надання яких резервується за моно­поліями, або надання яких держава залишає за собою.

Відомі і заборони державним органам закуповувати послуги іноземців.

Були і випадки, коли держави встановлювали обов' язкові ви­моги щодо залучення місцевих підприємств у процесі надання послуг.

Нерідко держави вдавалися до накладання заборон на переда­чу у власність іноземцям приміщень, устаткування тощо, необ­хідних для надання послуг.

Відомі й інші офіційні та неофіційні бюрократичні методи й засоби протидії іноземним підприємствам та/чи підприємцям, які надають послуги.

1. «Державна класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльнос­ті». Затверджено наказом Держстандарту України від 02.06.97.

2. Лібералізація міжнародних операцій з послугами. Довідник // ЮНКТАД/Світовий банк, 1994.

3.Румянцев А. П., Коваленко Ю. О. Міжнародна торгівля послуга­ми. — К.: Центр навчальної літератури, 2003.