ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПОДАТКОВИХ СИСТЕМ КРАЇН СВІТУ : Регулювання зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПОДАТКОВИХ СИСТЕМ КРАЇН СВІТУ

Податки мають досить високу питому вагу в доходній частині бюджету будь-якої держави, тому що вони є головним джерелом наповнення останнього. У всіх країнах світу витрати держави плануються виходячи з доходної частини, тобто з кількості зі­браних податків. Більш того, в деяких країнах, коли при плану­ванні бюджету з'являється дефіцит його, уряд при введені нових податків, обов' язкових зборів та платежів постійно має на увазі, що це може мати негативні наслідки і в першу чергу для насе­лення та підприємців.

В розвинутих країнах світу податкові збори займають від 25 % до 50 % у загальному валовому внутрішньому продукті країни.

Більшу питому вагу податкові платежі складають в країнах з командно-адміністративним напрямом розвитку економіки (Шве­ція, Данія, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія).

Активні зміни в податковій політики країн світу та зміни по­даткових систем відбулися в 70—90-х роках ХХ ст.

В різних країнах світу податкові системи відрізняються за ти­пом розбудови, кількості податків, ставками податкових плате­жів, методикою їх розрахунку, видам стягнення тощо, але всі во­ни будуються на підставі загальних принципів. Одним з головних з них є стабільність законодавчої бази. Вона не може бути не­змінною на протязі десятиліть, але принципові положення сплати податків повинні не змінюватись досить тривалий час. Напри­клад, процедура введення нових податків та обов'язкових плате­жів у Великобританії дуже складна і потребує спілкування з гро­мадянами держави. Підвищення ставок податків повинно бути ретельно обґрунтованим і відбуватися, як правило, тільки у випа­дках, якщо в країні наступає непередбачена ситуація (так звана форс-мажорна), коли передбачаються підвищені витрати бюдже­ту. Стабільність законодавчої бази є невід'ємною умовою нала­годження планової роботи платників податків на майбутній пері­од. Це дозволяє досить чітко визначити їм свої витрати (тому що в більшості податки відносяться на витрати підприємства) і роз­рахувати свої прибутки, визначити напрями їх розподілу та роз­робити свою майбутню фінансову стратегію.

Необхідно також зазначити досить високу культуру платників податків. В більшості економічно розвинутих країн світу перед платником податків не стоїть питання платити чи не платити по­датки. Ухилення від сплати трапляються, але податки, зазвичай сплачуються згідно з чинним законодавством. Головним в подат­ковому менеджменті є оптимізація податкових платежів конкрет­ного підприємства згідно з тими обставинами, які відбуваються та фактичними умовами діяльності.

В деяких країнах світу ставки податкових платежів є досить високими (навіть, значно вищими, порівнюючи з тими, які діють нині в Україні). Підприємства, які існують в цих країнах, можуть вдаватися до реєстрації у вільних економічних зонах (або офшо- рних зонах). Наприклад, за ставкою оподаткування прибутку в 45 % на батьківщині, ставка оподаткування в офшорній зоні складає лише 1—2 %. Це дозволяє зекономити гроші. Але не всі йдуть реєструватися в офшорні зони, тому що держава встанов­лює такі умови оподаткування, які зацікавлюють підприємства не вивозити свій капітал з країни.

Важливе значення в багатьох країнах світу має такий принцип як рівність всіх платників податків, незважаючи на форми влас­ності (державна або різні недержавні форми), відомчу підпоряд­кованість, підтримку різних політичних сил або партій та рухів, регіональну належність тощо. Тобто податки сплачуються всіма підприємствами. Це ж стосується і надання різних пільг.

Головна увага в будуванні податкових систем в різних країнах світу приділяється розвитку підприємницької діяльності та залу­ченню інвестиційних коштів як вітчизняними так і іноземними особами. Для цього в державі створюються умови стимулювання цих видів діяльності. В багатьох країнах світу досить суттєві пільги надаються підприємствам, які експортують свою продук­цію за кордон (при цьому потрібно зазначити, що більшість країн укладають між собою угоди про уникнення подвійного оподат­кування в зовнішньоекономічній діяльності).

Податкові системи розвинених країн світу — дуже гнучкі. Так, наприклад, в США, Великобританії платник податку може самостійно вибирати такий варіант оподаткування, наприклад, прибуткового податку з фізичних осіб, який для нього є найбільш ефективним. Це дозволяє зменшити кількість платників, які ба­жають перейти у тіньовий сектор економіки або ухиляються від сплати податків.

Наявність різноманітних варіантів розрахунку та сплати пода­тків, а також різні пільги за ними надають можливість підприєм­ству при плануванні своєї податкової політики розробляти декі­лька варіантів і визначити можливу економію на податках. Крім того розробка податкової політики в більшості впливає і на ви­значення напряму подальшого виду діяльності підприємства.

Важливе значення для розбудови податкової системи країни має її ефективність. Сутність цього принципу полягає в тому, що податок не повинен суттєво впливати на прийняття економічних рішень, або якщо це і відбувається, то вплив повинен бути міні­мальним. Більшість податкових систем розвинених країн світу побудовані таким чином, що не дозволяють вільного подвійного трактування положень платниками податків та податковими ор­ганами. Це суттєво зменшує кількість спорів між суб'єктами оподаткування і зменшує кількість скарг в судах. Крім того цей принцип забезпечує економію витрат за стягнення податків, тоб­то кошти, які потрібні для функціонування податкової системи, повинні бути значно меншими, ніж кількість зібраних податко­вих платежів.

Особлива увага в податкових системах різних країн світу при­діляється розмежуванню рівнів компетенції при стягненні подат­кових платежів. Особливо це стосується компетенції загальноде­ржавних та місцевих органів самоврядування. Так в більшості країн світу досить чітко визначається кількість тих податків, які збираються в державний бюджет та тих, що збираються в місце­вий бюджет. При цьому, як правило, кількісна сума податків в місцевому бюджеті невелика і їх, як правило, не вистачає для по­криття всіх витрат. Тому в більшості місцеві бюджети отримують або допомогу та кошти із загальнодержавного бюджету, або час­тина зібраних податків переходить до місцевих бюджетів.

Податкове законодавство багатьох країн світу досить чітко ви­значає дві категорії платників податків — резиденти та нерезиде­нти. До резидентів належать юридичні особи, які зареєстровані в даній країні, мають розрахунковий рахунок і здійснюють в цій країні свою головну господарську діяльність. До нерезидентів належать юридичні або фізичні особи, які не мають постійного місця проживання в даній країні, але здійснюють свою господар­сько-фінансову діяльність. Компанії — нерезиденти особливо розповсюджені в країнах Західної Європи, де відбувається по­стійне пересування капіталу з однієї країни в іншу, а також від­бувається міграція населення. Тому велике значення мають пода­ткові системи, в яких приділяється особлива увага нерезидентам, тому що вони об' єктивно можуть підпадати під оподаткування одночасно двох країн (і в своїй, і там, де здійснюють свою госпо­дарсько-фінансову діяльність). При створенні системи оподатку­вання для нерезидентів особлива увага приділяється міжнарод­ним угодам з цих питань. В цілому більшість податкових систем спрямовані на уникнення подвійного оподаткування. Стягнення податків відбувається за принципом національної належності платника податку.

Проведення податкової реформи в Україні є однією з найскла­дніших проблем реформування економіки. Впродовж досить три­валого часу в Україні розглядається питання про ухвалення По­даткового кодексу, але поки що він не прийнятий. Нині щодо більшості податків не існує законів, а стягуються податкові пла­тежі на підставі Указів Президента України, або на підставі по­станов Верховної Ради та уряду. З тих же податків, щодо яких іс­нують Закони, то, на жаль, вони дуже недосконалі. Про це свід­чить дуже велика кількість змін та доповнень. До деяких законів зміни та доповнення вносяться навіть тоді, коли ці Закони ще не набрали чинності (Закон про «Зміни та доповнення до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість», які були прийняті в 1997 році).

Як недолік податкової системи України потрібно визначити і велику кількість пільг за різними податками, а також принципи надання їх. В більшості випадків пільги отримують підприємства державної форми власності, або ті, які засновані різними партія­ми та рухами.

Проведення податкової реформи на Україні, в тому числі при­йняття Податкового кодексу неможливе без вивчення особливос­тей податкових систем інших країн та ретельного їх аналізу. По­стає проблема створення такої податкової системи, яка б була найбільш ефективною, тобто вбирала б в себе всі позитивні риси податкових систем інших країн світу і щоб вона була пристосо­ваною до менталітету платників податків України.