6.5. СПОСОБИ СПЛАТИ ПОДАТКОВИХ ПЛАТЕЖІВ В РІЗНИХ ДЕРЖАВАХ СВІТУ

В світовій практиці існують декілька головних спосо­бів сплати податкових платежів залежно від їх виду, спрямовано­сті, місця, яке вони посідають в податковій системі країни. До них належать: за кінцевим результатом, авансовий, біля «джере­ла», кадастровий спосіб, при використанні майна. Методика роз­рахунку та порядок сплати податкового платежу визначаються чинним законодавством та підзаконними актами.

За кінцевим результатом. За цим способом податковий пла­тіж сплачується після закінчення фінансового періоду (року, пів­річчя, кварталу). Як правило він передбачає заповнення податко­вої декларації, та при її поданні до податкового органу, сплату цього платежу. Податкова декларація заповнюється на підставі бухгалтерської, фінансової або статистичної звітності. В деяких країнах існують відміни, коли:

— платник податкового платежу спочатку заповнює податко­ву декларацію, подає її податковому органу, а вже він визначає кінцеву суму податкового платежу до сплати і надає відповідну довідку платнику. Потім визначається кінцевий строк сплати по­даткового платежу платника та відповідальність його за пору­шення цього строку. За сплату податкового платежу в строк піз­ніший ніж такий, який встановлений в законодавстві, з поруш­ника стягується штраф, пеня та застосовуються інші штрафні са­нкції;

— платник податкового платежу заповнює податкову декла­рацію і самостійно розраховує розмір податкового платежу і сплачує його. В податковий орган одночасно подається податко­ва декларація та документ, який свідчить про сплату податкового платежу;

— податковий орган, на підставі інформації, яку отримує від платника податкового платежу або з інших джерел, розраховує кінцевий розмір податкового платежу після закінчення фінансо­вого періоду і повідомляє про розмір сплати податкового плате­жу, який платник після його отримання сплачує та повідомляє про це відповідний податковий орган.

В цілому такий спосіб сплати податкового платежу свідчить про більш високий рівень розвитку товарно-грошових відносин, добре налагоджену бухгалтерську, статистичну та фінансову звітність, існування на високому рівні обліку та відповідаль­ність платників податкових платежів. Існують і негативні аспек­ти. Послаблюється податковий контроль, тому що інформація про податкову базу може приховуватись як комерційна таємни­ця і з' являється можливість ухилення від сплати податкових платежів.

Особливістю кожної країни є встановлення кінцевого строку сплати податкового платежу після закінчення звітного фінансо­вого періоду (від 3 до 6 місяців) та ступінь відповідальності за недотримання цих строків.

Аналізований спосіб застосовується для більшості податкових платежів, причому як прямих так і непрямих.

Авансовий спосіб. Цей спосіб застосовується щодо податко­вим платежів, за якими звітність виконується раз на рік, на півро­ку, квартал, а сплата проводиться за більш короткий час (в біль­шості країн світу це — податок на прибуток, доходи корпорацій, на власників транспортних засобів тощо). За цим способом спла­та податкового платежу відбувається щомісячно авансовим спо­собом, а кінцева сплата його визначається з урахуванням авансо­вих сплат. Розмір авансового платежу розраховується на підставі деяких розрахунків.

— за основу береться загальний розмір сплати податкового платежу за попередній період, а потім він поділяється на кіль­кість місяців сплати й рівними частинами авансово сплачується щомісяця;

— розмір авансового податкового платежу встановлюється безпосередньо його платником самостійно, виходячи з результа­тів попереднього звітного періоду та плану податкових платежів, які розраховуються самостійно. Як правило, розмір податкових платежів встановлюється в рівних частках;

— розмір авансового податкового платежу визначається пода­тковим органом, або податковим інспектором, про що відн повід­омляє платнику з одночасним встановленням строків сплати по­даткового платежу.

За цим способом головним є встановлення податковим орга­ном згідно з чинним законодавством строку сплати податкового платежу та дотримання його платником. Цей спосіб є найбільш прийнятним для платника податкового платежу, тому що кінцева сплата має відстрочку на деякий час.

Біля ««джерела». Цей спосіб в більшості випадків застосову­ється при оподаткуванні індивідуальних доходів. За цим спосо­бом стягнення податкового платежу відбувається безпосередньо підприємством або тим, хто сплачує дохід (наприклад стягнення прибуткового податку працівника при виплаті заробітної плати, податку при виплаті дивідендів тощо). Це стосується також пода­ткових відрахувань на пенсійне страхування, сплати до фонду безробітних, соціального страхування тощо). Перевагою цього способу є те, що при ньому практично відсутня можливість ухи­лення від сплати податкового платежу особою, яка оподаткову­ється. Цей податковий платіж нараховується цілеспрямовано бу­хгалтерією фірми та стягується в безготівковій формі.

Кадастровий спосіб. Цей спосіб знайшов найбільше розпо­всюдження в багатьох країнах світу. Він передбачає використан­ня різних кадастрів, які є різними реєстрами та включають пере­лік найбільш типових об' єктів (наприклад земля, майно, доходи), які класифікуються за різними ознаками, що дозволяє визначити середню вартість або дохідність якоїсь групи об'єктів. Такий спосіб застосовується при утворенні реєстрів для сплати:

— земельного податку. Земля при цьому поділяється залежно від розміру ділянок, які оподатковуються, кількості живності, віддаленості від транспортних шляхів або ринків збуту, ринків сировини тощо;

— промисловий податок — потужність підприємства, кіль­кість верстатів, чисельність працюючих;

— майновий податок — вартість майна, його структура тощо.

Середня дохідність об' єкту оподаткування значно відхиляєть­ся від дійсної. Цей спосіб має і досить суттєві недоліки:

— утворення різних кадастрів вимагає досить тривалого часу, а це, як правило, призводить до зростання витрат в цілому, а та­кож до збільшення ставок податкового платежу;

— в більшості випадків за цим способом застосовуються ре­гресивні ставки оподаткування залежно від рівня доходів;

— шкала оцінок кадастрів достатньо швидко старіє і вимагає постійної переробки. Головною причиною цього є диференціація доходів або оцінка майна платників податків.

В цілому цей спосіб застосовується в тих країнах, де існує до­сить слабкий податковий апарат держави.

За використання майна. Цей спосіб застосовується при сплаті податкових платежів щорічно або при отриманні майна внаслідок дарування, спадщини тощо. Наприклад, податок на власників транспортних засобів — фізичних осіб.