7.3. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОДАТКОВИХ СИСТЕМ У КРАЇНАХ СВІТУ

магниевый скраб beletage

В будь-який державі, навіть з найбільш розвинутими ринковими економічними відносинами, обов' язково здійснюєть­ся регулювання економічних процесів незалежно від форм влас­ності та напрямів діяльності підприємства. Таке регулювання здійснюється державою в двох напрямах:

— регулювання економічних відносин, сутність якого полягає у визначенні та корегуванні тих стосунків, які складаються у вза­ємовідносинах між державою та суб'єктами оподаткування (юридичними та фізичними особами), а також між безпосередньо суб'єктами оподаткування (роботодавцями та найманими праців­никами). Таке регулювання здійснюється за допомогою прийнят­тя законодавчих актів: законів, підзаконних документів, інструк­цій та інших правових актів, які визначають порядок та правила поведінки;

— регулювання розвитку господарського комплексу держави. Воно здійснюється в першу чергу на підставі дії об' єктивних економічних законів суспільства. Регулювання здійснюється, як правило за допомогою економічних методів через вплив держави на інтереси юридичних та фізичних осіб з метою спрямування їх діяльності у вигідному для держави напрямі. Головною метою є досягнення поєднання громадських та приватних інтересів за до­помогою матеріальної зацікавленості.

Державне регулювання податкових відносин відбувається та­кож при визначенні в законодавчих документах ставок оподатку­вання, пільг, застосування різних змін в порядку розрахунку та сплати податкових платежів, відповідальності та штрафних санк­цій до порушників чинного законодавства. За допомогою цих ме­тодів відбувається вплив держави на розвиток всієї національної економіки, окремих галузей її підрозділів, різних регіонів, тери­торій, окремих виробництв, підприємств, окремих верств насе­лення. Також досягається прискорення розвитку науково-техніч­ного прогресу, загальносуспільних витрат на виробництво тощо. В різних країнах світу таким чином стимулюється розвиток сіль­ськогосподарського виробництва, туризму, готельного господар­ства (як, наприклад, в Фінляндії), рибної промисловості (в Кана­ді), автомобільної промисловості (в Китаї) та інших державах. Особлива увага приділяється підприємствам середнього та мало­го бізнесу.

В загальному вигляді податкове регулювання є комплексом розроблених заходів щодо визначення оптимальних обсягів пода­ткових платежів. Передбачає, з одного боку, повне задоволення фінансових потреб держави при розробці державного бюджету, а з іншого боку, — забезпечує щоб податковий тягар був не занад­то важким для платників. Головним завданням податкового регу­лювання є досягнення повноти та своєчасності оплати податків всіма суб'єктами податкового процесу та надходження фінансо­вих ресурсів до бюджету всіх рівнів.

Податкове регулювання є складовою частиною податкового менеджменту і відіграє важливу роль при розробці як стратегіч­них, так і тактичних планів. Головною є податкова стратегія, яка розробляється на досить тривалу перспективу. Важливе місце відводиться і тактичним планам, для виконання яких держава по­винна оперативно втручатися в діючу податкову систему. Опера­тивне втручання в податковий процес дозволяє визначити опти­мальні розміри податкових платежів, запобігти правопору­шенням і своєчасно наповнювати доходну частину бюджетів всіх рівнів.

В цілому податкове регулювання здійснюється на підставі проведеного аналізу діючої податкової системи і дає можливість визначити оптимальність її та раціональність як в цілому по дер­жаві, так і за окремими податковими платежами. Завчасно прове­дене корегування податкової системи дозволяє збільшити розмір податкових платежів до бюджетів, а також зменшити кількість порушень податкового законодавства та недооплату податкових платежів.

При проведенні податкового регулювання виконується одна з головних функцій податків — регулююча. Від ефективності його здійснення залежить податкова політика держави та взагалі її економічний стан. Проведення цього процесу дозволяє зменшити суперечність між фінансовою та регулюючою функціями по­датків.

Податкове регулювання, яке здійснюється згідно з економіч­ною системою, яка існує в державі, напрямами її розвитку, стра­тегією діяльності відбувається різними методами. На їх вибір ве­ликий вплив мають різні чинники. До головних з методів, які найбільш застосовуються в різних країнах світу, належать: на­дання податкових кредитів, (і в тому числі по інвестиціям), здій­снення податкових амністій, надання податкових канікул, від­строчка оплати окремих податків на досить тривалий час тощо.

Податкове регулювання здійснюється різними способами, які можна згрупувати у дві групи: надання пільг щодо податкових платежів та застосування різних штрафних санкцій до порушни­ків діючого податкового законодавства.

Необхідність застосування цих двох способів визначається динамізмом процесів відтворення національного продукту. В більшості країн зміна законодавства відбувається не дуже час­то (як правило раз на рік). Значення податкового регулювання підвищується, бо не дуже часто змінюється ситуація, яка склада­ється на початок та кінець звітного періоду.

Надання пільг щодо податкових платежів є найбільш розпо­всюдженим способом податкового регулювання. Він застосову­ється практично у всіх країнах світу. Поміж економістів, фахів­ців, вчених з різних напрямів податкової теорії досі не існує єдиної точки зору про пільги. З одного боку практично всі визна­чають, що податкова пільга зменшує податковий тягар на плат­ників податкових платежів. Інші фахівці, і головним чином дер­жавні діячі виступають проти їх запровадження, тому що з їх точки зору у підприємства виникає можливість взагалі не спла­чувати податковий платіж. Тому існує важлива проблема обґрун­тованості надання пільг.

При наданні податкових пільг в різних країнах світу виходять з головних принципів, до яких належать: рівномірність надання, необов' язковість застосування, вільний характер надання, цільо­ва спрямованість, економічність. Головним є те, що їх надання не повинно негативно впливати на розмір державного та місцевого бюджетів та соціальну політику держави.

Надання пільг визначається різними чинниками. До основних з них належать: джерело отримання податкового платежу та роз­мір об' єкту оподаткування, форма власності, організаційно-право­ва форма підприємства, розмір дефіциту державного або місцево­го бюджетів, пріоритети розвитку економіки держави або району тощо.

Податкові пільги мають велике значення для стимулювання розвитку окремих напрямів діяльності, окремих регіонів та під­приємств. Так, в Фінляндії, наприклад, для розвитку туристично­го бізнесу, підприємства, які опікуються ним, звільняються від сплати податку на прибуток на деякий час існування. В Канаді для деяких підприємств окремих галузей національної економіки (рибна, сільське господарство) прибуток до оподаткування ви­значає безпосередньо платник податку, причому він розрахову­ється як середній за 4—5 останніх років.

В світовій практиці найбільше розповсюдження мають такі методи пільгового оподаткування:

— зниження ставок оподаткування на досить тривалий час ді­яльності підприємства (наприклад в США знижується ставка по­датку на прибуток, якщо підприємство виробляє абсолютно нову продукцію, яка не має аналогів в світі);

— надання підприємству податкового кредиту, причому це стосується різних податкових платежів і головною метою при цьому є підвищення ефективності діяльності платників по­датків;

— визначення неоподатковуваного мінімуму доходів, причому це стосується не тільки фізичних осіб при визначенні та розраху­нку прибуткового податку, а й юридичних осіб при сплаті різних інших податкових платежів (ПДВ, на доходи тощо);

— повне звільнення від сплати податкових платежів. Ця пільга застосовується для окремих підприємств, як правило державної форми власності або тих, виробництво продукції яких має стра­тегічне державне значення;

— надання податкових пільг окремим підприємствам. Такі пільги, як правило, надаються підприємствам малого та серед­нього бізнесу для їх підтримки та подальшого розвитку;

— надання пільг при здійсненні окремих господарських опе­рацій. Практично в всіх країнах світу звільняється від сплати бі­льшості податкових платежів експорт продукції за кордон. Це робиться з метою стимулювання розвитку зовнішньої торгівлі та надходжень валютних коштів з-за кордону;

— надання пільг при реалізації окремих видів товарів. Такі пільги надаються щодо тих виробів, які мають державне замов­лення, головним чином для підприємств сільського господарства, літакобудування, виконання різних науково-дослідних робіт;

— надання пільг при проведенні різних фінансових операцій, таких як благодійні відрахування, підтримка лікарень, відраху­вання в фонди релігійних організацій. В більшості країн такі ко­шти взагалі не підлягають оподаткуванню;

— надання пільг щодо окремих видів витрат. Це стосується оподаткування грошових коштів, які сплачуються в різні соціальні фонди (пенсійний, соціального страхування, безробіття тощо).

Як один з видів пільгового оподаткування застосовується від­строчка сплати податку на деякий період. При досить суттєвих змінах в економічній ситуації в країні це дозволяє зменшити роз­мір сплати податкових платежів наприкінці строку сплати.

Одним з різновидів пільгового оподаткування є встановлення податкових канікул. Впродовж визначеного строку підприємство звільняється від сплати якогось податкового платежу. Це стосу­ється як юридичних (фірма, підприємство, організація), так і фі­зичних осіб. Як правило ця форма застосовується для тих госпо­дарств, виробництво продукції яких, або її реалізація мають яскраво висловлений сезонний характер.

Податкове регулювання передбачає не тільки заохочення та стимулювання, але й відповідальність за порушення діючого пода­ткового законодавства. Для таких порушників сплати податкових платежів в законодавствах різних країн світу передбачаються різні штрафні санкції, до яких належать пеня, штраф, до рахування не- сплаченої суми податкового платежу, застосування підвищеної по­даткової ставки, арешт майна або самого платника тощо. В біль­шості країн ці штрафні санкції мають досить жорсткий характер. До порушень можуть зараховуватись, навіть, затримки в наданні звітності з окремого податкового платежу. Деякі країни з метою запобігання ухиленню від сплати податкового платежу, або якогось іншого порушення, укладають двосторонні міжурядові угоди.

В цілому в будь-якій державі застосовується обидва способи і ефективність податкового регулювання залежить від співвідно­шення між ними. Більша ефективність досягається в тих держа­вах, де більша питома вага пільгового оподаткування.

Податкове регулювання більшою мірою залежить від тих від­носин, які склалися в державі між різними суб'єктами — держа­вою, підприємствами, громадянами. Це пов'язане з тим, що деякі податкові платежі сплачуються з майна платника, із землі, яка йому належить, а також з доходів з цієї власності. В зв'язку з цим особлива увага приділяється великим підприємствам та об'єднан­ням, які в більшості є монополістами. Ці взаємовідносини регу­люються чинним в кожній країні антимонопольним законодавст­вом, яке передбачає підвищені ставки і, в першу чергу, на доходи та на надприбутки. В більшості країн визначається також харак­тер монополій та виділяються звичайні, які пов'язані з особливи­ми видами діяльності (наприклад видобуток якоїсь сировини, на­дання визначених послуг, виконання робіт тощо). Податкове регу­лювання таких підприємств та об' єднань здійснюється як еконо­мічними методами так і адміністративними.

При визначенні та застосуванні різних методів податкового регулювання повинні враховуватись соціальні наслідки його про­ведення. Більшість країн світу при визначенні систем оподатку­вання, кількості податкових платежів та ставок за ними виходять з аналізу майбутніх соціальних наслідків. Це дає можливість створити її більш раціональною, а потім вносити відповідні не­значні корективи.

Однією з важливішим проблем країн світу, особливо тих, хто здійснює перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки, є залучення до економіки держави інвестиційних ко­штів. Тому в законодавствах цих держав передбачені різні спосо­би, які стимулюють вкладання коштів в економіку держави влас­них інвесторів, а також заохочення внесення коштів іноземними інвесторами. Головною метою податкового регулювання в цьому випадку стає утворення відповідного сприятливого інвестиційно­го клімату. З цією метою таким інвесторам, особливо іноземним, надається інвестиційний податковий кредит. Він не суперечить чинному законодавству і дає можливість створити вигідні умови для вкладання коштів в економіку держави.

При наданні податкового інвестиційного кредиту визначають­ся суб'єкти його надання з урахуванням інтересів в першу чергу країни та орієнтації її на економічні та соціальні програми розви­тку. Це стосується, передусім, тих галузей, які виробляють спо­живчі товари, або надають послуги населенню. В цьому процесі, окрім надання різних пільг, в тому числі і звільнення взагалі від сплати податкового платежу, головним все ж таки залишається надання гарантії інвестору в недоторканості його інвестицій та отриманні додаткових коштів за їх використання, а також ство­рення умов розвитку даного напряму діяльності, навіть якщо від­бувається зміна керівництва держави або змінюється політична ситуація.

Об'єктом пільгового оподаткування у більшості країн світу є і лізингові операції. В деяких країнах підприємства, які їх здійс­нюють, взагалі звільняються від сплати податків з доходів та прибутку, які отримані при проведенні цих операцій. В інших країнах звільняються операції з надання лізингових послуг за по­датком на додану вартість. Якщо підприємство здійснює операції міжнародного лізингу, то йому надаються пільги при сплаті мита, ПДВ, або інших податків.

В цілому надання пільг є ефективним, якщо воно застосову­ється у країні в цілому або щодо окремих податків для всієї дер­жави. Найменш ефективність досягається на рівні окремих регіо­нів, тому що це пов' язане з різними чинниками. До них можна віднести спеціалізацію виробництва регіону, плодючість землі, ступінь розвитку інфраструктури, компактність населення, його зайнятість в громадському господарстві, рівень добробуту насе­лення, рівень безробіття тощо. Одним з завдань податкового ре­гулювання є здійснення вирівнювання території з точки зору економічного розвитку, або наближення до нього. Це досягається за рахунок надання різних пільг щодо податків, податкових кре­дитів, канікул, або взагалі надання найбільш сприятливих подат­кових умов шляхом утворення вільних економічних зон.

В світі набула практика утворення вільних економічних зон як аналогу офшорних зон. Головною метою їх утворення є розши­рення зовнішньоекономічної діяльності, а також діяльності під­приємства за різними напрямами. Вони мають високий рівень відкритості для іноземних інвестицій, утворюють сприятливий митний та інвестиційний клімат, а в середині них діє пільговий податковий режим.

ВЕЗ утворюються в тих випадках коли держава не має можли­вості забезпечити повністю відкритий ринок на всій своїй тери­торії для будь-якої діяльності, а робить це на обмеженій терито­рії. Головною метою при цьому є залучення коштів власних підприємств, фірм, громадян, а також іноземних партнерів. В таких зонах утворюється особливий податковий режим, при якому ставки податку, наприклад, на прибуток не перевищують 2—3 %. В цих зонах діє спрощена система реєстрації підпри­ємств, низький рівень митних ставок тощо.

При реєстрації в ВЕЗ повинні дотримуватись різні умови, до головних з яких належать: обов' язковість реєстрації, наявність представника підприємства в зоні, точність та своєчасність спла­ти податкового платежу згідно з строками, які встановлені чин­ним законодавством тощо. Утворення ВЕЗ не є відокремленням території від держави, на якій вона існує. За регіональним зміс­том вона є частиною національної території, на якій діють особ­ливі економічні та правові умови діяльності підприємства, сис­тема стимулів, які спрямовані на розвиток цієї території, про­ведення спеціальної державної політики та створення особливих інвестиційних умов з відповідними державними гарантіями.

Вільні економічні зони в кожній країні утворюються згідно із законодавчими документами, які ухвалюються відповідними ке­рівництвом держави. В більшості країн це закони держави, в де­яких — рішення Верховних Рад (Казахстан), ще в деяких — рі­шення уряду або Ради Міністрів (Польща). Цими ж документами встановлюються і всі нормативні документи, які регламентують їх діяльність.

ВЕЗ залежно від країни утворення можуть бути різних типів. До головних з них належать митні, сухопутні, повітряні зони та порти, транзитні зони, житні сховища та технічні парки, технічні комплексні виробничі зони, туристичні зони, фінансові, страхові та банківські зони.

Утворення ВЕЗ дає можливість окремим невеликим за терито­рією державам мати високі темпи економічного розвитку, доста­тньо високий рівень добробуту місцевого населення, гарні зовні­шньоекономічні стосунки з іншими державами світу.