9.1. ПАРИЗЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ОХОРОНУ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

магниевый скраб beletage

У частині другій статті першої «Паризької конвенції про охорону промислової власності» від 20 березня 1883 року перелічено об' єкти промислової власності, на які поширюється зазначена Конвенція. Це:

— патенти (patents);

— корисні моделі (unility models);

— промислові зразки (industrial designs);

— товарні зразки (trademarks);

— знаки обслуговування (servise marks);

— фірмові найменування (trade names);

— вказівки, джерела або назви походження (indication of source of appelation of origin);

— присічення недобросовісної конкуренції (repression of unfair competition).

В офіційному російськомовному перекладі після слів «патент» додавалося «на винаходи». В англомовному тексті цього немає. Там зазначено лише, — «патенти» і всі вказані вище об' єкти промислової власності перелічено, як кажуть, через кому. Таке перелічення і особливо його початок не можна визнати вдалим. Звернемо увагу, що цей перелік розпочинається з охоронного до­кументу (патента), а потім продовжується назвами власне об' єк- тів промислової власності. Очевидно, на початку переліку слово «патенти» слід було б опустити і записати там «винаходи», без уточнення якими охоронними документами вони можуть охоро­нятися у країнах—учасниках Паризького союзу з охорони про­мислової власності.

Паризька конвенція, як бачимо, не згадує наукові відкриття, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, секрети виро­бництва (комерційну таємницю), раціоналізаторські пропозиції.

У підпункті ІІІ статті 2 «Визначення» «Конвенції, що засновує всесвітню організацію інтелектуальної власності», підписаної у Стокгольмі 14 липня 1967 року, зазначено, що інтелектуальна влас­ність включає права, що стосуються:

— літературних, художніх та наукових творів;

— виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телеві­зійних передач;

— винаходів у всіх галузях людської діяльності;

— наукових відкриттів;

— промислових зразків;

— товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових на­йменувань і комерційних позначень;

— захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі ін­ші права, що належать до інтелектуальної власності у виробни­чій, науковій, літературній і художній галузях.

У цьому переліку відсутні топографії інтегральних мікросхем, корисні моделі, секрети виробництва, сорти рослин, раціоналіза­торські пропозиції. Звертаємо особливу увагу на відсутність спе­ціальної згадки про комерційну таємницю.

Відомо, що на технічне рішення, яке відповідає вимогам (критеріям) патентоспроможності, можна отримати охоронний документ. Це означає, що у відповідь на повне розкриття тех­нічного рішення суспільство надає його власнику обмежену у часі і просторі монополію на володіння, користування і розпо­рядження цим рішенням. Після сплину терміну правової охо­рони технічне рішення потрапляє до сфери суспільного надан­ня (publ^ domain) і стає таким, яке належить всім і нікому зокрема.

Винахідник напою «Кока-Кола» з американського міста Атла­нта (штат Джорджія) свого часу вирішив не патентувати рецеп­туру напою і доклав зусиль, щоб вона збереглася як комерційна таємниця. Потенційно на напій «Кока-Кола» можна було отрима­ти патент. Фактично цього не було зроблено. З технічної точки зору запатентований напій «Кока-Кола» виявився б, очевидно, не кращим і не гіршим, ніж реально незапатентований напій. Вина­ходом з інженерної точки зору цей напій був би в обох випадках. У реальній же ситуації — це технічне рішення, якому суспільство не надало формального статусу винаходу. Рішення залишилося комерційною таємницею.

Зазначений вище широко відомий приклад залучено для аргу­ментації положення про те, що комерційна таємниця технічного характеру може без сумніву вважатися об' єктом інтелектуальної власності, навіть, без офіційної точки зору з цього аспекту. Слід чітко і однозначно заявити, — на нинішньому етапі у світі немає спеціальної універсальної (глобальної) чи, навіть, регіональної конвенції, яка б регулювала міжнародні публічно-правові право­відносини у сфері нерозкритої інформації комерційного характеру.

Оскільки комерційна таємниця вже давно відома людству, то логіка підказує, що воно вже дещо зробило для становлення її правової охорони і захисту.

Перейдемо до міжнародно-правового акта початку 90-х років минулого століття.