1.1. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ЯК СКЛАДОВА ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ : Регулювання зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

1.1. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ЯК СКЛАДОВА ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Глобалізація світової економіки викликає необхідність переосмислення й пошуку нового підходу до формування зовні­шньої політики країн світу. На сучасному етапі стало неможли­вим відокремлення зовнішньої політики як такої від зовнішньо­економічної (ЗЕП). Водночас практика багатьох країн світу довела безпосередній зв'язок між зовнішньоекономічною й мак- роекономічною політикою країни. Для прискорення економічно­го зростання, підвищення конкурентоспроможності економіки необхідне максимально ефективне регулювання зовнішньоеко­номічної діяльності. Недоліки системи зовнішньоекономічної по­літики неодмінно негативно впливають на показники макроеко- номічної стабільності.

Зовнішньоекономічна політика є складовою економічної полі­тики держави, тому перед тим як розглянути сутність і цілі ЗЕП, з' ясуємо поняття економічної політики.

Економічна політика — це діяльність держави щодо управ­ління розвитком економіки. Основна мета економічної політи­ки — досягнення якнайвищого рівня добробуту людей.

Розрізняють економічну політику й економічну теорію. Еко­номічна теорія розвивалась в пошуках відповідей на питання, які виникали в господарській практиці, тобто опрацьовувала за­кономірності. Економічна теорія вивчає механізм дії об'єктивних економічних законів, а економічна політика — механізм їх вико­ристання. Економічна політика базується на економічній теорії, насамперед політичній економії.

Економічна теорія досліджує, наприклад, причини низьких темпів зростання, інфляції, безробіття, але яким чином виправля­ти неправильний розвиток вона не вказує. Економічна політика спочатку шукає відповідь на питання «Що відбувається?», а по­тім — «Як має бути?» і відповідно розробляються рекомендації.

Держава має істотні можливості впливати на економіку — стимулювати або гальмувати розвиток тих чи інших її сфер. Про­те, незважаючи на свою значущість та відносну самостійність, держава не може примусити суспільство жити за правилами, які суперечать об' єктивним економічним законам, або для яких ще не створено реальних умов. Волюнтаризм у діяльності держави, нехтування об' єктивними законами розвитку економіки призво­дить до дезорганізації діяльності суспільства і відкидає його в еволюції далеко назад.

Економічна політика має певні цілі, які можуть і повинні змі­нюватись, гнучко реагуючи на фактичний стан економіки та її проблеми. Проте можна сформулювати декілька загальних цілей економічної політики, а саме: економічне зростання (активізація інвестиційних процесів, реструктуризація економіки, зростання продуктивності праці, забезпечення платоспроможного попиту), ефективна зайнятість, зростання економічної активності (розви­ток науково-технічного прогресу, освіти, науки), стабільний рі­вень цін, соціальна безпека і стабільність, рівновага зовнішньо­торговельних операцій і платіжного балансу.

Основними елементами економічної політики є: фінансово- кредитна, бюджетна, інвестиційна, науково-технічна, соціальна, аграрна, регіональна та зовнішньоекономічна політика.

В усіх країнах світу держава тією чи іншою мірою бере участь у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Вона стимулює чи обмежує їхнє розширення в цілому, з певними країнами або сто­совно окремих сфер господарства та видів продукції.

Зовнішньоекономічні зв'язки (ЗЕЗ) — це всі зв'язки між країнами у сфері економіки.

Трактування зовнішньоекономічної політики містить дві складові. Перша: ЗЕП — це система державних заходів, спрямо­ваних на найбільш сприятливий розвиток економічних зв'язків із зарубіжними країнами. Друга: ЗЕП — це стратегія самих учасни­ків міжнародного ринку. Ми будемо розглядати першу складову.

Рівень впливу зазначених складових на формування загальної ЗЕП держави залежить від того, якої економічної моделі управ­ління дотримується та чи інша країна. У країнах, в яких домінує планово-адміністративна система управління, головну роль у фо­рмуванні ЗЕП відіграє держава. В економіці ліберального типу, яка характеризується високим рівнем економічної свободи окре­мих суб'єктів господарювання, значною мірою зростає їхній вплив на формування зовнішньоекономічної політики.

Зовнішньоекономічна політика реалізує суспільні зовнішньо­економічні інтереси. Зовнішньоекономічні інтереси — це інди­відуальні й колективні потреби в матеріальних і суспільних бла­гах, досягненні певних економічних і соціально-політичних цілей шляхом зовнішньоекономічних зв'язків. Носіями зовнішньоеко­номічних інтересів є фізичні та юридичні особи.

Основна мета зовнішньоекономічної політики — забезпечен­ня та підвищення добробуту людей. Цілями ЗЕП є:

1. Зміцнення національної безпеки.

2. Поглиблення участі країни в міжнародному поділі праці.

3. Вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни.

4. Вдосконалення структури національної економіки.

5. Максимальна реалізація економічного потенціалу країни на зовнішньоекономічному ринку.

6. Стимулювання економічних зв'язків із зарубіжними краї­нами.

7. Задоволення власних потреб за рахунок товарів і послуг іноземного виробництва.

Механізм ЗЕП подано на рис. 1.1.

МЕХАНІЗМ ЗЕП

 

 

__ ^——

 

 

 

ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ

 

ІНСТРУМЕНТИ

——

 

'—-—

 

 

'—-—

Національні органи

 

Міжурядові органи

 

Економічні

 

Адміністративні

Рис. 1.1. Механізм ЗЕП

Механізм ЗЕП складається з державних органів та інструмен­тів ЗЕП. Державні органи включають дві підсистеми — націона­льні органи та міжурядові органи. До національних органів на­лежить уряд країни, центральні банки, міністерства, що відають зовнішньоекономічними зв'язками, дипломатичні представницт­ва, посольства, консульства. Діяльність міжурядових організа­цій зосереджена на регулюванні міжнародного руху капіталів, товарів, робочої сили. Міжнародні міжурядові організації ство­рюються на основі добровільної участі країн. Вони передбачають існування постійних наддержавних органів, наділених певними повноваженнями і функціями та затверджуються міжурядовими угодами. Прикладами є: МВФ, ГАТТ, Конференція ООН з торгі­влі та розвитку (ЮНКТАД), ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку), Міжнародні міжурядові товарні ор­ганізації (з какао, кави, цукру, зерна тощо), Міжнародні ради (з оливкової олії, олова, по зерну тощо). (Див. розділ 5 «Міжнародні економічні організації» в книзі І. І. Дахна «Міжнародне економі­чне право». — К.: Центр учбової літератури, 2006, 2008).

Інструменти ЗЕП поділяються на економічні та адміністрати­вні. Економічні інструменти — це інструменти, які діють через ринковий механізм. Наприклад, у галузі імпорту — митні тари­фи, численні податки й збори з товарів, які ввозяться; у галузі експорту — пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, зві­льнення від сплати податків, надання фінансової допомоги тощо. Ці інструменти сприяють подорожчанню імпорту й здешевленню експорту. Вони є обов' язковими для виконання. Адміністратив­ні інструменти — це інструменти, що безпосередньо впливають на економічні відносини. Наприклад, ембарго (повна заборона експорту та імпорту), ліцензування, квотування, специфічні ви­моги до товару, упакування й маркування, бюрократичне усклад­нення митних процедур. Всі вони дають можливість обирати ва­ріанти для досягнення цілей.

Функції ЗЕП подані на рис. 1.2.

Наступальна функція ЗЕП — це реалізація економічного потенціалу країни на світовому ринку. Захисна функція ЗЕП — це збереження економічної незалежності країни та захист націо­нальної економіки від будь-якого втручання з боку іноземних держав. Основними аргументами впровадження захисних захо­дів є:

1. Створення системи регулювання імпорту з метою захисту вітчизняного ринку від іноземної конкуренції.

2. Необхідність захисту стратегічних галузей і підприємств (енергетична галузь, транспорт, зв'язок, оборонний комплекс).

3. Підтримка певних галузей і підприємств у період станов­лення нових виробництв і подолання кризових явищ (такий за­хист має, як правило, вибірковий і тимчасовий характер).

4. Поповнення державного бюджету.

Основними елементами зовнішньоекономічної політики є: зовнішньоторговельна, грошово-кредитна, валютно-фінансова, інвестиційна, митна, інноваційна політика, політика науково- технічного співробітництва, національної конкурентоспромож­ності, міграції робочої сили.

Згідно із засадами ЗЕП держава повинна:

• вести активну, послідовну, стабільну та відкриту зовнішню політику співробітництва з усіма зацікавленими партнерами;

• відстоювати рівні права усіх країн;

• дотримуватись принципів невтручання у внутрішні справи, рівноправності, взаємовигоди, взаємоповаги, добровільності;

• засуджувати війну і вирішувати будь-які міжнародні спори виключно мирними способами;

• сумлінно виконувати всі міжнародні зобов' язання й догово­ри;

• забезпечувати послідовну економізацію всієї зовнішньоеко­номічної політики з метою захисту національних інтересів.