10.1. ТЛУМАЧЕННЯ ПОНЯТЬ : Регулювання зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

10.1. ТЛУМАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

На початку даного розділу нагадаємо читачеві деякі основні засади права Європейського Союзу, що стосуються тих аспектів, які розглядаються нижче.

Первинне право Євросоюзу — це засновницькі договори ЄС. Вторинне право — це акти інститутів (органів) ЄС, міжнародні договори ЄС та угоди країн Євросоюзу, укладені між ними. Мо­жуть бути двосторонніми і багатосторонніми.

Уніфікація права Євросоюзу означає видання Союзом норма­тивного акта прямої дії, що стосується всіх осіб ЄС (фізичних і юридичних). Гармонізація означає зближення положень законо­давчих актів держав—членів у певній галузі.

Інструментом уніфікації права ЄС є регламент (regulation), а гармонізації — директива (directive).

Третім видом юридично обов' язкових документів ЄС є поста­нова (decision).

Окрім юридично загальнообов'язкових документів праву ЄС відомі рекомендації і висновки (notices).

Установчі договори Євросоюзу створювалися своєрідним шляхом. Наступний договір не скасовував попередній, а запози­чував його у свій новий текст. Зрозуміло, що змінювалися номе­ри статей, але сутність їх часто залишалась незмінною.

Хоч установчі договори є досить великими за обсягом доку­ментами, все ж таки вони не у змозі все передбачити і все урегу­лювати. Прогалини допомагає ліквідувати Європейський суд справедливості, який виконує діяльність дещо схожу з функціями Конституційного Суду України. Прогалини у праві ліквідуються також «Регламентами» і «Директивами», що їх ухвалює уряд Єв- росоюзу, який має назву Європейська Комісія.

З давніх-давен відомо як небезпечно без нагляду залишати од­ночасно вовка, козу і капусту. Західноєвропейського законодавця турбувала і турбує ситуація з економічною конкуренцією. Як зробити щоб їй навмисно чи ненавмисно не зашкодили суб'єкти господарської діяльності, які можуть прикриватися напрочуд справедливими гаслами? Де ж шукати ту золоту середину коли і вовки ситі, і кози — цілі? Що можна дозволити, а чого не можна дозволити щоб під жупелом передачі ноу-хау (секретів виробни­цтва) не привести троянського коня, який знищить чи послабить конкуренцію?

Слід зазначити, що ринкову економіку не можна уявити без конкурентної боротьби. Немає конкуренції — немає і ринку. Все, що шкодить конкуренції — шкодить і ринку. З огляду на що ке­рівні органи Європейського Союзу (а його попередником, як ві­домо, було Європейське Економічне Співтовариство) уважно стежать за тим, щоб не було втручання у взаємини попиту і про­позиції. Саме вони і є визначальними елементами ринку.

Далі наведемо переклад статті одного з найважливіших установчих договорів Європейського Економічного Співтова­риства. Як побачить далі читач, ця стаття складається з трьох пунктів (частин). У першому пункті зафіксовано, що саме за­бороняється. У другому пункті — те, що укладене всупереч за­бороні автоматично варте не більше ніж дірка бублика. Пунк­том третім встановлено, що уряд Євросоюзу має право надавати індульгенції на те, що з першого погляду (та й не лише з першого погляду) загрожує економічній конкуренції, але що можна дозволити і з чим можна змиритися задля досяг­нення вагомих результатів. Вовка боятись — в ліс не ходити. Як відомо, ліки когось лікують, а комусь шкодять. Якщо ж шкодою можна знехтувати або ж вона не складає критичної небезпеки, то ліки застосовують.

Частина 1 статті 85 Римського договору 1957 р забороняє будь-які змови підприємств, які можуть вплинути на конкурен­цію. Друга частина цієї статті оголошує автоматично нечинними всі такі змови. Третя ж частина статті дає Комісії Євросоюзу пра­во виводити з-під дії ст. 85 певні категорії угод, якщо Комісія вважає, що шкода для конкуренції від таких угод перекривається їх економіко-соціальними результатати.

Отже, у статті 85 Римського договору від 25 березня 1957 ро­ку, відповідно до якого було створено «Спільний ринок» Євро­пейського Економічного Співтовариства(яке згодом переросло у Європейський Союз) зафіксовано:

1. Наступне забороняється як несумісне із «Спільним ринком»:

всі угоди між підприємствами, рішення асоціацій підприємств

і узгоджені дії, які можуть вплинути на торгівлю між державами і які за свою мету чи наслідками мають запобігання, обмеження або спотворення конкуренції всередині «Спільного ринку» і зок­рема, такі, що:

a)прямо або опосередковано фіксують закупівельні або про­дажні ціни або будь-які інші комерційні умови;

b) обмежують або контролюють виробництво, ринки, техніч­ний розвиток або інвестиції;

c) розподіляють ринки або джерела постачання;

d) застосовують неоднакові умови до еквівалентних угод з ін­шими сторонами у торгівлі, тим самим ставлячи їх у невигідне конкурентне становище;

e)ставлять укладання контрактів залежно від прийняття ін­шими сторонами додаткових зобов'язань, які за сутністю або від­повідно до комерційних традицій не мають жодного зв'язку з предметом таких контрактів.

2. Будь-яка угода або рішення, заборонене відповідно до цієї статті, автоматично є таким, що не має юридичної сили.

3. Положення пункту 1 можуть все-таки бути визнані такими, що не застосовуються щодо:

• будь-якої угоди або категорії угод між підприємствами;

• будь-якого рішення або категорії рішень асоціацій підприємств;

• будь-якої узгодженої дії або категорії узгоджених дій, що здійснюють внесок в удосконалення виробництва, розподіл това­рів або у поглиблення технічного або економічного прогресу, на­даючи споживачам справедливу частку одержаної вигоди і які:

a) не накладають на відповідні підприємства обмеження, які не є необхідними для досягнення цих цілей;

b) не надають таким підприємствам можливості усунення кон­куренції щодо значної частини відповідних продуктів.

Частина третя статті 85 дозволяє те, що забороняє частина пе­рша тієї ж статті. Такий імунітет у англійській мові відомий як exemption. Далі у тексті це поняття буде перекладатися як «звіль­нення» або «виняток». Така пільга може бути індивідуальною і колективною, категорійною, блоковою. Регламент 556/89 стосу­ється саме групових пільг, тобто пільг для широкого класу угод, що стосуються передачі ноу-хау.

Відповідно до «Регламенту» № 19/65 від 2 березня 1965 року Комісія Європейського Співтовариства була уповноважена нада­вати імунітет за пунктом 3 ст. 85 щодо двосторонніх угод і узго­джених дій, які підпадають під умови частини 1 ст. 85 і містять обмеження, які накладаються щодо придбання або використання прав на об' єкти промислової власності, зокрема, винаходів, кори­сних моделей, промислових зразків, товарних знаків або до прав, що випливають з контрактів на їх уступку (rights arising out of contracts for assignment of), або з права на використання (right to use), способу виготовлення (method of manufacture) або знань (knowledge), що стосуються використання або застосування про­мислових процесів (application of industrial processes).

23 липня 1984 року Комісія ЄЕС ухвалила «Регламент про за­стосування статті 85(3) Договору до деяких категорій патентних ліцензійних угод» № 2349/84.

30 листопада 1988 року Європейська Комісія ухвалила «Рег­ламент про застосування статті 85 (3) Договору до деяких катего­рій ліцензійних угод з ноу-хау» № 556/89.

(Commission Regulation (EEC) № 556/89 of 30 November 1988 on the application of Article 85(3) of the Treaty to certain categories of know how licensing agreements).

Цей «Регламент» є зразком вторинного законодавства. Він — інструмент уніфікації законодавства ЄС. Брюссель видав доку­мент, всі інші взяли «під козирок» і виконують його.

Згодом було ухвалено:

• «Регламент Комісії (ЄС) № 240/96 від 31 січня 1996 року про застосування статті 85(3) Договору до деяких категорій договорів з трансферу технологій».

(Commission Regulation (EC) № 240/96 of 31 January 1996 on the application of Article 85(3) of the Treaty to certain categories of technology transfer agreements).

• «Регламент Комісії (ЄС) № 772/ 2004 від 27 квітня 2004 року про застосування статті 85(3) Договору до деяких категорій дого­ворів з трансферу технологій»

(Commission Regulation (EC) № 772/2004 of 27 April 2004 on the application of Article 85(3) of the Treaty to certain categories of technology transfer agreements).

Передачі ноу-хау стосувався також «Регламент № 2321/2002 Європейського парламенту і Ради від 16 грудня 2002 року, щодо правил участі підприємств, дослідницьких центрів і університетів у поширенні результатів досягнень для імплементації Шостої ра­мкової програми (2002—2006) Європейського Співтовариства».

(Regulation (EC) 2321/2002 of the European Parliament and of the Council of 16 December 2002 concerning the rules for the participation of undertaking, research centers and universities in, and for the dissemination of research results for implementation of the European Community Sixth Framework Programme (2002—2006).

У «Регламенті» 556/89 тлумачення термінів сконцентровано у статті першій. Здається, що доречніше це було вчинити у преам­булі, беручи до уваги значний її обсяг та зміст матеріалу, що там подається.

Далі познайомимося з тими поняттями, якими оперує «Регла­мент» 556/89.

«Ноу-хау» — сукупність (body) технічної інформації, яка є се­кретною (secret), суттєвою (substantial) та ідентифікованою (identified) у будь-якій доречній (appropriate) формі.

У преамбулі «Регламенту» пояснюється, що непатентована технічна інформація — це описи процесів обробки (description of manufacturing processes), рецепти (recipes), формули (formulae), креслення (designs) або зарисовки (drawings). Зазначене назива­ється «ноу-хау».

«Секретна» — поняття означає, що пакет ноу-хау у сукупності (as a body) або у точній (precise) конфігурації і збірці своїх ком­понентів (assembly of its components) не є загальновідомим (generally known) або легко доступним (easily accessible) і частина його цінності полягає у лідерстві у часі (lead-time), яке отримує ліцензіат, якщо йому передаються ноу-хау. Нині поняття має ву­жче значення — кожна індивідуальна складова ноу-хау має бути повністю невідомою (totally unknown) або такою, яку не можна отримати за межами бізнесу ліцензіара.

«Суттєва» — це поняття означає, що ноу-хау включають ін­формацію, яка має важливе значення (of importance) для цілого (whole) або значної частини (significant part):

i) процесу обробки (manufacturing process); або

ii) продукту (product) або послуги (service); або

iii) для їх вдосконалення

і виключає інформацію, яка є простою (trivial).

Такі ноу-хау мають бути корисними (useful), тобто від них ре­зонно очікують на дату укладення угоди (date of the conclusion of the agreement), щоб вони були здатними (capable) покращити (improve) конкурентне становище (competitive position) ліцензіата (licensee), наприклад, допомагаючи йому вступити на новий ри­нок або надати йому перевагу (advantage) у конкуренції з іншими виробниками (manufacturers) або надавачами послуг (providers of cervices), які не мають доступу до ліцензованих секретних ноу- хау (licensed secret know-how) або інших співставних (comparable) секретних ноу-хау.

«Ідентифікована» — означає, що ноу-хау описано (to describe) або записано (to record) у такий спосіб, що стає можливим прові- рити (to verify) те, що вони відповідають критеріям секретності і суттєвості (to fulfil the criteria of secrecy and substantiality) і забез­печують, щоб ліцензіат не був невиправдано обмеженим у засто­суванні своєї власної технології за їх використання. Для того, щоб бути ідентифікованими, ноу-хау можуть або викладатися (to set out) у ліцензійній угоді (license agreement) або окремому до­кументі (separate document) або фіксуватися у будь якій іншій на­лежній формі (appropriate &т)не пізніше того моменту, коли ноу-хау передаються або невдовзі після цього, за умови що цей окремий документ або інший опис надаватимуться (can be made available), якщо у цьому виникне потреба.

«Чисті ліцензійні угоди з ноу-хау» (pure know-how licensing agreement) є угодами, за яких певне підприємство (one undertaking), — ліцензіар, — погоджується передати (to communi­cate) ноу-хау із зобов' язанням (obligation) чи без нього розкрива­ти (to disclose) будь-які наступні удосконалення (subsequent improvements) іншому підприємству, — ліцензіату (licensee), — для використання на ліцензованій території.

«Змішані патентні ліцензійні угоди і ліцензійні угоди з ноу- хау» (mixed know-how and patent licensing agreements) — угоди, яким не надається імунітет (agreement not exempted) відповідно до «Регламенту» № 2349/84, за яким ліцензується технологія, що містить як незапатентовані елементи (non-patented ele­ments) так і елементи, запатентовані в одній або більше держа- вах—членах.

«Ліцензовані ноу-хау» (licensed know-how) або «ліцензована технологія» (licensed technology) означає початкові і будь-які на­ступні ноу-хау, передані прямо (directly) або опосередковано (indirectly) ліцензіаром ліцензіату за допомогою (by means^^™*: або змішаних патентних угод і ліцензійних угод з ноу-хау; все ж таки у випадку змішаних угод з ноу-хау і патентних ліцензійних угод поняття «ліцензована технологія» також включає будь-які патенти, на які надано ліцензію, окрім передачі ноу-хау.

«Така ж технологія» (the same technology) означає техноло­гію, надану за ліцензією першому ліцензіату і у подальшому будь-як удосконалену (to enhance by any improvements) неза­лежно від того, як сторонами або іншими ліцензіатами викори­стовуються ці удосконалення і незалежно від того чи охороня­ється ця технологія необхідними патентами у будь-яких державах—членах.

«Ліцензовані продукти» (licensed products) є товари або послу­ги виробництво (production) або надання (provision) яких вимагає використання ліцензійної технології.

«Експлуатація» (exploitation) — будь-яке використання ліцен­зованої технології, зокрема (in particular) у виробництві, активних або пасивних продаж (active or passive sales) на території, навіть, якщо воно не пов'язане (if not coupled) з виготовленням на тій те­риторії або лізингом цих ліцензованих продуктів.

«Ліцензована територія» (licensed territory) — це територія, що охоплює всю або ж врешті-решт частину «Спільного ринку», на якій ліцензіат уповноважений використовувати ліцензовану тех­нологію.

«Територія, зарезервована для ліцензіара» (territory reserved for the licensor) — територія, на якій ліцензіар не видав жодних ліцензій і яку він чітко (expressly) зарезервував для себе.

«Пов'язані підприємства» (connected undertakings) означає:

(a) підприємства, у яких сторона угоди прямо (directly) або опосередковано (indirectly):

• володіє понад половиною капіталу або ділових активів; або

• має владу на використання понад половини голосувальних прав (voting rights); або

• має владу призначати понад половину членів наглядової ради (supervisory board), ради директорів (board of directors) або органів, які є законними представниками цього підприємс­тва; або

• мають право на управління справами (to manage the affairs) цього підприємства;

(b) підприємства, які прямо чи опосередковано мають над сто­роною угоди права і владу, зазначені в пункті (а);

(c) підприємства, в яких підприємство, зазначене у пункті (b) прямо або опосередковано має права і владу, зазначені в пункті (а);

(d) підприємства, у яких сторони угоди або підприємства, пов'язані з ними, спільно мають права або владу, зазначені у пункті (а): такі спільно контрольовані підприємства вважаються такими, що пов'язані з кожною стороною угоди.

У тексті «Регламенту» 556/89 можна знайти ще й інші понят­тя, зокрема, франчайзинг, спільні підприємства, патентні пули, негативна очистка, активна і пасивна конкуренція, виключні лі­цензійні угоди, міжмаркова конкуренція, паралельний імпорт. Значення абсолютної більшості цих понять можна зрозуміти за контекстом.