1.2. ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ : Регулювання зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

1.2. ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Здобуття Україною державної незалежності, потреба в її геоекономічному самовизначенні та інтеграція як самостійного суб'єкта у світове господарство, зумовили необхідність створен­ня й реалізації нової зовнішньоекономічної політики України. Формування ЗЕП України є вкрай актуальним і важливим питан­ням, оскільки зовнішньоекономічна сфера посідає вагоме місце серед низки чинників, від яких залежить економічне зростання країни. Аналіз показників розвитку економіки України засвідчує її велику залежність від зовнішньоекономічного сектора: зовніш­ньоторговельний оборот України сягає понад 70 % її ВВП. Це створює дуже високу залежність стану національної економіки як від експорту, так і від імпорту. Тому зовнішньоекономічний фак­тор потужно впливає на загальноекономічний розвиток України.

Нині в ході глибоких економічних, політичних і соціальних реформ Україні вдалося утвердити себе вагомим суб'єктом єв­ропейського й світового співтовариства, здобути міжнародне визнання й гарантії безпеки, укласти угоди про дружбу та спів­робітництво з багатьма країнами. Разом з тим, Україна не мала досвіду здійснення самостійної ЗЕП і допустила ряд прорахун- ків стратегічного значення. Реалізація зовнішньоекономічної політики України здійснювалась хаотично і непослідовно. Се­ред основних помилок слід зазначити кардинальну переорієнта­цію політики зі Сходу на Захід, надмірне захоплення зарубіж­ними фінансовими коштами, невиваженість дій щодо залучен­ня валютних коштів під гарантії Уряду, нескоординованість ва­лютної політики, нерішучість у проведенні аграрної реформи тощо.

В період ринкової трансформації економіки України розробка її ЗЕП на науковому фундаменті з урахуванням світового досвіду має першочергове значення. Водночас це завдання є дуже склад­ним, оскільки порівняно з 90-м роком Україна втратила понад половину свого економічного потенціалу, що значно більше, ніж за роки Другої світової війни (40 %). Дійсно, втричі скоротилось машинобудування, майже у 8 разів — легка промисловість, а електронна галузь як основа високих технологій — більше ніж у 100 разів. Життєвий рівень населення значно впав, 40 % населен­ня опинилось за межею бідності. В Україні існує висока частка населення, доходи якого не перевищують 1$ на добу. Це міжна­родний параметр крайньої бідності, за котрим наступає повна де­градація та фізичне вимирання.

Розробка сучасної ЗЕП України потребує визначення цілей і пріоритетів національного розвитку з урахуванням особливостей трансформаційного етапу національної економіки та наслідків глибокої соціально-економічної кризи.

Україна має розгалужену структуру зовнішніх зв'язків, кла­сифікація яких подана на рис. 1.3.

Зовнішня політика України спрямовується на виконання таких найголовніших завдань:

1. Утвердження і розвиток України як незалежної демократи­чної держави.

2. Збереження територіальної цілісності держави та недотор­каності її кордонів.

3.Включення національного господарства у світову економіч­ну систему для його повноцінного економічного розвитку, під­вищення добробуту народу.

4. Забезпечення стабільності міжнародного становища України.

5. Захист прав та інтересів громадян України та її юридичних осіб за кордоном.

6.Поширення в світі образу України як надійного і передба­чуваного партнера.

Україна здійснює відкриту ЗЕП і прагне до співробітництва з усіма зацікавленими партнерами, уникаючи залежності від окре­мих держав чи груп держав.

Україна не є ворогом жодної держави. Вона засуджує війну. Україна не висуває жодних територіальних претензій до своїх су­сідів і не визнає жодних територіальних претензій до себе. Украї­на виступає проти присутності збройних сил інших держав на своїй території.

Головна стратегічна мета ЗЕП України — це посилення інте­грації у світове господарство. Ця інтеграція передбачає досяг­нення таких цілей:

1.Формування експортно зорієнтованої ринкової економіки.

2. Зміцнення економічної безпеки держави.

3. Використання можливостей світового ринку для структур­ної перебудови національного господарства.

4. Перетворення зовнішньої економічної сфери в активний фа­ктор економічного зростання.

5. Зміцнення конкурентних позицій у світі.

6. Диверсифікація імпорту, передусім джерел енергоносіїв.

7. Освоєння нових ринків збуту української продукції.

Іншими цілями ЗЕП України є:

1. Динамізація зовнішньоекономічних зв'язків.

2.Формування й ефективна реалізація експортного потенціалу.

3. Використання ринкових засобів регулювання ЗЕЗ.

4.Органічне поєднання послідовної лібералізації ЗЕЗ з регу­люючою роллю держави.

5. Підвищення ділової активності серед національних товаро­виробників і експортерів.

Серед завдань ЗЕП України головними є такі:

1. Знаходження Україною гідного місця в процесах глобаліза­ції й регіональної економічної інтеграції.

2.Формування необхідної законодавчої бази.

3. Розвиток інститутів, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки.

4.Забезпечення випереджального економічного й соціального розвитку, прискореного економічного зростання, створення но­вих робочих місць, підвищення якості життя.

5. Надання кожному громадянину можливості повною мірою реалізувати свій потенціал на благо суспільства, встановлення прямого зв'язку між показниками економічного розвитку та рів­нем добробуту громадян.

ЗЕП України повинна задовольняти таким вимогам:

1. Відповідати національним інтересам держави.

2. Забезпечувати взаємовигідне співробітництво з іноземними партнерами.

3.Стимулювати конкуренцію з метою підвищення якості то­варів і послуг.

Державні органи зовнішньоекономічної політики України подані на рис. 1.4.

Функції державних органів ЗЕП України розкриті в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року № 959-ХІІ. Наведемо деякі з них:

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зов­нішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належать:

— прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зо­внішньоекономічної діяльності;

— затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

— розгляд, затвердження та зміна структури органів держав­ного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

— укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;

— затвердження нормативів обов' язкового розподілу валют­ної виручки державі та місцевим Радам народних депутатів України, ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур України при здійсненні зовнішньо­економічної діяльності;

— встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України відповідно до статей 24, 25 цього Закону;

— затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забо­роняється згідно із статтями 16, 17 цього Закону.

  • "^Верховна Рада -^Президент України >.Кабінет Міністрів .^Національний банк

^Міністерства (економіки, закордонних

справ, фінансів) ^Державна митна служба

  • Антимонопольний комітет > Місцеві органи влади

Рис. 1.4. Державні органи ЗЕП України

Кабінет Міністрів України:

— вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної полі­тики України відповідно до законів України;

к

Д

 

 

Е

О

 

Р

Р

З

Ж

Г

 

А

А

Е

В

Н

 

Н

И

П

І

 

 

— здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоеконо­мічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

— приймає нормативні акти управління з питань зовнішньо­економічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

— проводить переговори і укладає міжурядові договори Украї­ни з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, перед­бачених законами України про міжнародні договори України, за­безпечує виконання міжнародних договорів України з питань зо­внішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної дія­льності на договірних засадах;

— відповідно до своєї компетенції, визначеної законами Украї­ни, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств — органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної ді­яльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повно­важення Кабінету Міністрів України, які він має згідно із закона­ми України;

— забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валю­тного плану України;

— здійснює заходи щодо забезпечення раціонального викори­стання коштів Державного валютного фонду України;

— забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності.

Національний банк України:

— здійснює зберігання і використання золотовалютного резе­рву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

— представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінан­сово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

— регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

— здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних держа­вних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;

— виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зов­нішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;

— здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та інших законів України. Націо­нальний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України.

Державна митна служба України:

— здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними за­конами України.

Антимонопольний комітет України:

— здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньо­економічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:

— здійснює оперативне державне регулювання зовнішньо­економічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;

— приймає рішення про порушення і проведення антидемпін­гових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та засто­сування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеці­альних заходів. (Стаття 9 Закону).

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Мі­ністрів України визначає Закон України «Про Кабінет Мініст­рів України» від 21.12.2006 р. № 514-V. Відповідно до Консти­туції України. Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Мі­ністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та че­рез міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адмі­ністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих ор­ганів.

Прем' єр-міністр України призначається на посаду Верхов­ною Радою України за поданням Президента України. Подан­ня про визначення Верховною Радою України на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить за про­позицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, в строк не пізніше ніж на 15 день після надходження такої пропозиції.

Члени Кабінету Міністрів України, крім Міністра оборони України і Міністра закордонних справ України, призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Прем'єр- міністра України. Пропозиції щодо кандидатур для призначення на посади членів Кабінету Міністрів України вносить коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Кабінет Міністрів України не пізніше ніж у тридцятиденний строк після набуття повноважень подає на розгляд Верховної Ра­ди України «Програму діяльності Кабінету Міністрів України», в якій визначається стратегія його діяльності.

Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сфе­рах суспільного та державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, додержання прав і свобод людини та громадянина.

Кабінет Міністрів України є відповідальним перед Президен­том України у межах, передбачених Конституцією України, та керується у своїй діяльності указами Президента України, вида­ними на основі та на виконання Конституції і законів України.

Кабінетові Міністрів України відповідно до Конституції України належить право законодавчої ініціативи у Верховній Ра­ді України. Кабінет Міністрів України вносить проекти законів на розгляд верховної Ради України відповідно до вимог Регламе­нту Верховної Ради України.

Як відомо, основним Законом України є Конституція Украї­ни. Деякі статті Конституції стосуються формування і реаліза­цію зовнішньоекономічної політики України.

Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забез­печення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнарод­ного товариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права (стаття 18).

Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборо­нена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприєм­ницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та не­добросовісна конкуренція. Види і межі монополій визначаються законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів (стаття 42).

Основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності визначаються Законом України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р.

№ 964-IV, який розвиває положення пункту 17 частини першої статті 92 Конституції України. В статті 1 Закону наведено визна­чення таких термінів:

Національна безпека — захищеність життєво важливих інте­ресів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забез­печуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, за­побігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам;

Національні інтереси — життєво важливі матеріальні, інте­лектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суве­ренітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суве­ренітет України та її прогресивний розвиток;

Загрози національній безпеці — наявні та потенційно мож­ливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важли­вим національним інтересам України;

Воєнна організація держави — сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивіль­ним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх та внутрі­шніх загроз;

Правоохоронні органи — органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення право­охоронних функцій.

Відповідно до цього Закону розробляються і затверджуються Президентом України Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України, доктрини, концепції, стратегії і про­грами, якими визначаються цільові настанови та керівні принци­пи воєнного будівництва, а також напрями діяльності органів державної влади в конкретній обстановці з метою своєчасного виявлення, відвернення і нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам України. Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України є документами, обов' язковими для виконання, і основою для розробки конкрет­них програм за складовими державної політики національної безпеки.

Об'єктами національної безпеки є:

людина і громадянин — їхні конституційні права і свободи; суспільство — його духовні, морально-етичні, культурні, істори­чні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і на­вколишнє природне середовище і природні ресурси; держава — її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недо­торканність (ст. 3 Закону).

Суб'єктами забезпечення національної безпеки є: Президент України; Верховна Рада України; Кабінет Мініст­рів України; Рада національної безпеки і оборони України; мініс­терства та інші центральні органи виконавчої влади; Національ­ний банк України; суди загальної юрисдикції; прокуратура Украї­ни; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самовря­дування; Збройні Сили України, Служба безпеки України, Дер­жавна прикордонна служба України та інші військові формуван­ня, утворені відповідно до законів України; громадяни України, об' єднання громадян (ст. 4 Закону).

Основними принципами забезпечення національної без­пеки є:

пріоритет прав і свобод людини і громадянина; верховенство права; пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні кон­фліктів; своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам; чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки; демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки; використання в інтересах України міжде­ржавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Національна безпека України забезпечується шляхом прове­дення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, нау­ково-технологічній, інформаційній та інших сферах.

Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України обумовлюється необхідністю своєчасного вжит­тя заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національ­ним інтересам (ст. 5 Закону).

Пріоритетами національних інтересів України є: гарантування конституційних прав і свобод людини і грома­дянина; розвиток громадянського суспільства, його демократич­них інститутів; захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України; зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві; забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах су­спільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов націона­льних меншин України; створення конкурентоспроможної, соці­ально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійно­го зростання рівня життя і добробуту населення; збереження та зміцнення науково-технологічного потенціалу, утвердження ін­новаційної моделі розвитку; забезпечення екологічно та техно­генно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціона­льне використання природних ресурсів; розвиток духовності, мо­ральних засад, інтелектуального потенціалу Українського наро­ду, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для роз­ширеного відтворення населення; інтеграція України в європей­ський політичний, економічний, правовий простір та в євроатла­нтичний безпековий простір; розвиток рівноправних взаємовигі­дних відносин з іншими державами світу в інтересах України (ст. 6 Закону).

В статті 8 Закону зазначається, що з урахуванням геополітич- ної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному ви­явленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх за­гроз національній безпеці, захисті суверенітету і територіальної цілісності України, безпеки її прикордонного простору, підне­сенні економіки країни, забезпеченні особистої безпеки, консти­туційних прав і свобод людини і громадянина, викоріненні зло­чинності, вдосконаленні системи державної влади, зміцненні законності і правопорядку та збереженні соціально-політичної стабільності суспільства, зміцненні позицій України у світі, під­триманні на належному рівні її оборонного потенціалу і обороно­здатності, радикальному поліпшенні екологічної ситуації.

Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007 була затверджена Стратегія національної безпеки України (далі — Стратегія). В ній зазначається, що Україна — суверенна, унітарна, правова європейська держава, яка має власну історію державотворення та розвитку демократичних інститутів, прадав­ні національні культурні та духовні традиції, на початку XXI століття розвивається в існуючих кордонах на основі здійс­нення Українським народом свого невід' ємного права на самови­значення.

Суттєво змінилося сприйняття України світом. Вона отримала нові можливості для реалізації власних національних інтересів у мінливому і суперечливому глобальному просторі.

Подальший розвиток і захист найвагоміших здобутків України потребує чіткої визначеності держави у стратегічних пріоритетах та цілях, які мають відповідати викликам і загрозам XXI століття, її вза­ємодії з сучасними системами міжнародної і регіональної безпеки.

Стратегія визначає принципи, пріоритетні цілі, завдання та механізми забезпечення життєво важливих інтересів особи, сус­пільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Правовою основою розробки та реалізації Стратегії є Консти­туція України, Закон України «Про основи національної безпеки України», інші закони України та міжнародні угоди, ратифіковані Верховною Радою України, які в сукупності визначають засади політики держави у сфері національної безпеки.

Головна мета Стратегії — забезпечити такий рівень націона­льної безпеки, який би гарантував поступальний розвиток Украї­ни, її конкурентоспроможність, забезпечення прав і свобод лю­дини і громадянина, подальше зміцнення міжнародних позицій та авторитету Української держави у сучасному світі.

В стратегії зазначається, що національна єдність як запорука забезпечення ефективного захисту інтересів особи, суспільства й держави досягається за умов поваги до гідності людини та реалі­зації життєво важливих національних інтересів України. Вони реалізуються у складному внутрішньому та зовнішньому середо­вищі, яке характеризується низкою викликів та загроз:

1. Проблема забезпечення національної єдності та соборності Української держави.

2. Складний стан економічної безпеки.

3. Посилення екологічних та техногенних загроз національній безпеці.

4. Невідповідність сектору безпеки України проблемам суспі­льства.

5. Мінливість і суперечливість зовнішнього середовища, яке характеризується посиленням дій чинників, що ставлять під за­грозу стратегічну стабільність у світі.

6. Посилення негативного зовнішнього впливу на інформацій­ний простір України.

Сучасна динаміка суспільних процесів в Україні та світі зумо­влює необхідність формування адекватної ефективної та еконо­мічно виправданої системи управління національною безпекою, спроможною забезпечити поступ суспільства і держави на шляху до спільноти розвинутих демократичних країн.

Стратегічною метою політики національної безпеки України є забезпечення державного суверенітету та територіальної цілісно­сті, національної єдності на основі демократичного поступу сус­пільства й держави, додержання прав і свобод людини і громадя­нина, створення умов для динамічного зростання економіки, за­безпечення європейських соціальних стандартів і добробуту на­селення.

Стратегічними пріоритетами політики національної безпеки України є:

1. Досягнення національної єдності та консолідації суспіль­ства.

2. Підвищення ефективності системи державного управління та місцевого самоврядування.

3. Забезпечення прийнятного рівня економічної безпеки, що неможливо без здійснення структурної перебудови й підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

4. Забезпечення енергетичної безпеки.

5. Досягнення високих соціальних стандартів, вирішення на цій основі нагальних демографічних проблем.

6. Створення безпечних умов життєдіяльності населення.

7. Реформування інститутів сектору безпеки — збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів.

8. Прискорення реалізації судової реформи.

9. Розвиток системи демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави.

10. Забезпечення сприятливих зовнішніх умов для розвитку та безпеки держави.

Механізм реалізації державної політики національної безпеки включає:

1. Удосконалення системи управління національною безпе­кою.

2. Ресурсне забезпечення національної безпеки.

3. Принципи і механізми державного та громадського контро­лю реалізації стратегії.

Україна має проводити збалансовану і активну ЗЕП, стати од­ним із центрів світової торгівлі та системи міжнародних комуні­кацій.

Проведення Україною успішної зовнішньоекономічної по­літики багато в чому залежить від її міжнародного іміджу. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 р. № 379-р було схвалено Концепцію Державної програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2007-2010 роки. (Див. «Офіційний вісник України», 2007, № 43). В Програмі вказується, що формування позитивного міжнародного іміджу України є необхідним для забезпечення захисту її національних інтересів, дотримання стратегічного курсу на європейську інтеграцію, успішної конкурентної боро­тьби на міжнародному ринку збуту та інвестицій. Необхідність створення Програми викликана недостатнім представництвом України в інформаційному просторі інших держав, а також поширення серед іноземних громадян різного роду хибних та упереджених уявлень про неї. В Програмі зазначається, що для підвищення поінформованості громадян іноземних держав про Україну необхідно забезпечити, зокрема, налагодження функ­ціонування культурно-інформаційних центрів, здійснення су- путникового мовлення в інформаційному просторі іноземних держав українською та іноземними мовами, включення вітчиз­няних телепередач до пакетів програм, що транслюються за кордоном кабельними мережами.

Програма спрямована на організацію органами виконавчої влади протягом 2007—2010 років інформаційної кампанії з під­вищення міжнародного авторитету України у сфері політики, економіки та культури.

Виконання Програми повинно забезпечити створення у світі інформаційного простору, сприятливого для політичного та соці­ально-економічного розвитку України, її сприйняття міжнарод­ним співтовариством як надійного, передбачуваного партнера, що неухильно дотримується принципів зміцнення демократичних засад суспільного життя і подальшої лібералізації економіки, має розвинуту індустріальну базу, висококваліфіковані трудові ре­сурси, значний інноваційний, науково-технічний, промисловий, сільськогосподарський і туристичний потенціал, культурні та іс­торичні традиції.

Виконання Програми здійснюватиметься шляхом:

— розроблення стратегії інформаційної діяльності, що перед­бачає чітке визначення специфіки іноземних держав та їх насе­лення;

—здійснення комплексу заходів на основі впровадження ефе­ктивних форм інформаційно-роз' яснювальної роботи з урахуван­ням особливостей сприйняття України певними категоріями гро­мадян іноземних держав;

— розширеного відображення позитивних відомостей про Україну в інформаційному просторі інших держав, створення не­обхідної для цього інфраструктури;

— налагодження співпраці з неурядовими міжнародними та громадськими організаціями, заінтересованими у формуванні по­зитивного іміджу Україні;

— активізації інформаційно-роз'яснювальної роботи на тери­торії України, спрямованої на покращення розуміння громадяна­ми її стратегічних зовнішньополітичних та зовнішньоекономіч­них напрямів діяльності;

Реалізація Програми розрахована на середньострокову перс­пективу, а саме на строк 4 роки, що є достатнім для отримання конкретних позитивних результатів у сфері зміцнення іміджу України і дає можливість коригувати зміст та форми роботи ор­ганів виконавчої влади на наступних етапах діяльності в цьому напрямі.

Виконання Програми дасть змогу підвищити рівень поінфор­мованості міжнародного співтовариства та забезпечити форму­вання позитивного міжнародного іміджу України, що сприятиме її політичному та соціально-економічному розвиткові, активізації співробітництва з міжнародними організаціями, зокрема регіона­льними, входженню до європейських та світових економічних і політичних структур, прискоренню євроінтеграційних процесів, а також залученню іноземних інвестицій, зростанню довіри до віт­чизняних підприємств з боку потенційних партнерів, активізації бізнесових контактів, збільшенню обсягів експорту, активізації діяльності з міжнародного туризму, підвищенню рівня зайнятості та добробуту українських громадян.

Далі зробимо стислий аналіз поглядів вітчизняних парламент­ських сил на зовнішньоекономічну політику України. Верховна Рада України VI скликання складається з п' яти блоків та партій. Ними є: Блок Юлії Тимошенко (БЮТ) (www.byut.com.ua, www.kraina.org.ua), Блок «Наша Україна — Народна Самооборо­на» (НУНС) (www.nuns.com.ua), Партія регіонів (ПР) (www.partyofregions.org.ua), Комуністична партія України (КПУ) (www.kpu.net.ua), Блок Литвина (//narodna.org.ua). Всі вони ма­ють свої програми, з якими можна ознайомитися на вищевказа­них сайтах. Ми ж коротко проаналізуємо програми даних партій щодо питань зовнішньої і зовнішньоекономічної політики.

Блок Юлії Тимошенко вважає зовнішньополітичним пріори­тетом № 1 енергетичну безпеку й зазначає, що енергетична полі­тика України має бути органічно взаємопов'язана із енергетич­ною стратегією Європейського Союзу.

БЮТ вважає необхідними ефективні дії, покликані ствердити суверенітет України, а саме — остаточно оформити державний кордон по всьому периметру, тобто домовитися про делімітацію Азово-Керченської акваторії, закріпити статус українсько- білоруського кордону. Слід врегулювати спірні питання та досяг­ти повною мірою виконання угод щодо тимчасового перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території Украї­ни, а також розв'язати з Румунією проблеми делімітації контине­нтального шельфу на виключних економічних зонах у Чорному морі, що дозволить негайно розпочати роботи з розвідки та видо­бутку енергоносіїв. Блок зазначає, що важливим національним інтересом України є розвиток стратегічного партнерства як з Ро­сією, так і з США, що підносить роль України як фактора стабі­льності миру, безпеки й демократичної трансформації у Східній Європі та Євразії. Розгортання широкомасштабного економічно­го співробітництва з такими провідними країнами світу як Росія, США, Німеччина, Франція, Великобританія, Японія, Китай, Ка­нада, Індія входить до складу пріоритетних національних інтере­сів України.

БЮТ виступає за приєднання України до СОТ, по-перше, то­му, що в економічних інтересах України отримати можливість торгувати з іншими державами на вигідних умовах, по-друге, то­му, що це активізує зовнішню торгівлю та інвестиції, які будуть стимулювати розвиток бізнесу й збільшення кількості робочих місць, і по-третє, тому що це призведе до запровадження міжна­родних стандартів ділової дисципліни в наших головних експор­терів.

В програмі блоку зазначається, що у зовнішній політиці Україна має керуватися тріадою взаємопов'язаних економічних, політичних та стратегічних інтересів:

• вільна торгівля, звуження сфери протекціоністських заходів та доступ до світових ринків, який розширюватиметься із всту­пом до СОТ;

• рівноправні взаємовигідні стосунки з зарубіжними країна­ми, які будуються на цінностях демократії та сприяють її поши­ренню;

• стабільність, яка сприяє неподільний для всіх країн конти­ненту європейській безпеці й здатна запобігти міжнародним кон­фліктам.

БЮТ стверджує, що Україна має європейське покликання і буде працювати на користь вступу України до ЄС. Також БЮТ розуміє переваги євроатлантичної інтеграції України, але вважає, що реальністю є те, що питання членства в НАТО не є нагальним для більшості людей. Тому блок вважає, що вступ України до НАТО може відбутися не раніше, ніж більшість населення зро­зуміє переваги членства в цій організації, порівнюючи з позабло- ковим статусом або приєднанням до Ташкентського пакту. БЮТ зазначає, що питання про вступ до НАТО має вирішуватись ви­нятково на референдумі.

Блок виступає за взаємодію із сусідами України, оскільки ро­зуміє, що самовизначення не означає ізоляцію. Досягнення наці­ональної незалежності нині означає отримання нового статусу, а не вихід зі світової арени. Нові країни здатні побудувати зі свої­ми сусідами відносини, засновані на рівності та спільних інтере­сах. Саме такі відносини блок має намір побудувати з Росією, адже саме так Україна може допомогти розширити зону європей­ської безпеки, миру й стабільності.

БЮТ має намір переглянути відносини України з Росією на підставі взаємоповаги та взаємного співробітництва. В програмі БЮТ зазначається, що Росія — важливий стратегічний економіч­ний партнер і економічні й культурні зв'язки з нею будуть заохо­чені й розвинені.

В програмі Блоку «Наша Україна — Народна Самооборо­на» зазначена такі стратегічні цілі:

1. Створити підзвітну громадянам правову державу, щоб вла­да працювала заради людей, а не політиків.

2. Об' єднати націю через духовне відродження. Українські традиції й духовні цінності зцементують країну.

3. Втілити нову економічну стратегію. Сучасні технології, ба­зовані на знаннях, та особистий успіх кожного забезпечить гідне місце України в світі.

В програмі наведений перелік заходів, які блок має здійснити для того, щоб досягнути своєї мети. Розглянемо деякі з них.

1.Завершення вступу до СОТ.

2. Створення зони вільної торгівлі та спрощення візового ре­жиму з ЄС.

3. Зменшення енергетичної залежності країни через нові тех­нології, диверсифікацію імпорту енергоносіїв, використання аль­тернативних джерел енергії.

4. Укладання угод з країнами, де працюють громадяни Украї­ни, про захист їхніх соціальних і трудових прав.

5. Створення окремого візового режиму для мешканців при­кордонних територій у рамках транскордонного співробітництва.

6. Залучення інвестицій у будівництво сучасних автодоріг, стадіонів, спортивних споруд і створення нових робочих місць під час підготовки й проведення ЄВРО-2012.

Партія регіонів у своїй програмі велику увагу приділяє про­блемам національної безпеки України. Гаслом партії є: «Націона­льна безпека — безпека кожного громадянина!». Партія наполя­гає на якісному оновленні концепції національної безпеки Украї­ни з урахуванням таких пріоритетів: економічна безпека людини, екологічна безпека, оборонна та військова сфери. Партія переко­нана, що індивідуальна захищеність людини має стати головним пріоритетом нової політики у сфері національної безпеки і вва­жає за необхідне створення ефективної системи правової та еко­номічної безпеки індивіда, для чого потрібні такі основні дії: фо­рмування чіткої системи відповідальності за порушення кон­ституційних прав громадян, створення надійної правової і зако­нодавчої бази для боротьби з корупцією та економічною злочин­ністю, розвиток мережі та активна підтримка діяльності недер­жавних організацій із захисту прав громадян.

Партія виділяє такі базові принципи зовнішньої політики України: реалістичність, твердість та послідовність у відсто­юванні національних інтересів; активність та ініціативність у виробленні спільних міжнародних проектів; відкритість та передбачуваність позиції; дотримання норм міжнародного права.

У програмі партії розкрито основні рівні міжнародної спів­праці України. Домінантою української зовнішньої політики, на думку партії, має стати зміцнення та розгортання європейського потенціалу країни, інтенсифікація процесів євроінтеграції. При цьому історична та культурна близькість України та Росії обумо­влюють роль нашої держави як найближчого стратегічного парт­нера Російської Федерації, зацікавленого у спільному входженні наших країн до сучасного європейського економічного та куль­турного простору. Важливу роль у зміцненні міжнародної позиції України повинні відігравати збалансовані і довірливі відносини стратегічного партнерства з провідним світовим лідером — Спо­лученими Штатами Америки.

Партія регіонів виступає за активну і виважену участь України в роботі ООН, ЮНЕСКО, ПАРЄ, СНД, міжнародних економіч­них, торговельних та інших організацій. Вона підтримує подаль­ший розвиток і оптимізацію співпраці України з НАТО задля по­вноцінного включення в систему європейської безпеки.

У програмі Комуністичної партії України зазначається, що її головною метою на нинішньому етапі є усунення від влади буржу­азно-націоналістичних, антисоціалістичних сил і перехід всієї пов­ноти влади в державі до Рад депутатів трудящих; рішуча зміна по­літичного курсу країни, відновлення регулювання економічних і політичних процесів в інтересах народу і припинення капіталізації суспільства; відновлення соціалістичного характеру розвитку сус­пільства, що базується на усуспільненій власності на засоби виро­бництва і відповідає корінним інтересам трудящих тощо.

Партія вважає, що Україні нав'язується «латиноамериканська» модель капіталізму, притаманна напівколоніальним країнам, щоб зробити з неї колоніальний, аграрно-сировинний придаток роз­винених капіталістичних країн, постачальника дешевої кваліфі­кованої робочої сили, величезний ринок збуту залежалих товарів і застарілих технологій для провідних держав Заходу, стічну яму для виробничих відходів, зону розміщення екологічно шкідливих виробництв.

Партія стверджує неможливість розв' язання в рамках капіта­лізму найгостріших проблем — по