11.2. КОМЕРЦІЙНІ ІДЕЇ : Регулювання зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

11.2. КОМЕРЦІЙНІ ІДЕЇ

Законодавство штатів з секретів виробництва не обме­жується лише незапатентованими винаходами (inventions) та ви­робничими цінностями (trade values), які не розкрито публічно.

З' явилася паралельно правова підбірка (body of law), яка оде­ржала назву «право ідей» (law of ideas). Суди стали трактувати ділові пропозиції як охоронювану форму інтелектуальної власно­сті (protectible form of intellectual property).

У справі «Hamilton National Bank v. Belt» (1953 р.) суд визнав за особою право власності на її ідею та право на відшкодування за її привласнення, якщо ідея є оригінальною, конкретною, кори­сною і розкритою за обставин, які передбачали компенсацію за її розкриття і використання.

У справі «Bristol v. Equitable Life Assurance Society of United States» (1892 р.) суд зазначив, що творець (originator) або власник (proprietor) ідеї має сам подбати, щоб не розкривати її, а якщо її не можна продати або використати без розкриття, то розкриття має врегульовуватися контрактом, інакше ідея або секрет вільно потрапляють у володіння (acquisition)тих, кому вони дістаються.

Законодавство, що регулює секрети виробництва і комерційні ідеї спрямовуються на охорону контрактних і конфіденційних виробничих відносин (to protect contractual and confidential trade relations). Вони можуть існувати між підприємцями і їх наймани­ми працівниками, між діловими партнерами, між корпорацією та її посадовцями і керівниками або між підприємцями та іншою комерційною або некомерційною особою.

У зв'язку з охороною секретів виробництва американська пра­внича наука і практика мають справу з питаннями отримання компаніями того, що у нас відомо як раціоналізаторські пропози­ції. Американці називають їх «комерційними ідеями, що сто­суються ділової діяльності». Подають такі пропозиції посто- ронні особи, тобто ті, хто не уклав з працедавцем трудового контракту. Рацпропозиції можуть подавати і наймані працівники фірми. Такі відносини врегульовуються трудовими угодами. Ра­ціоналізація є досить поширеним явищем, навіть, у економічно розвинених країнах світу, які мають високотехнологічне вироб­ництво, рівень якого, на перший погляд, не можна підняти твор­чістю мас. У нинішньому світі немає нічого такого, що не можна було б вдосконалити.

Американські фахівці зазначають, що авторами більшості та­ких поданих ідей (submitted ideas) є люди без належної технічної освіти (substantial technical background) та без знань практичних проблем маркетингу нових продуктів. З огляду на що лише одна ідея з тисячі поданих може мати значну цінність. Подані ідеї ма­ють дуже сумнівну здатність до правоохорони.

Під час розв'язання спорів про виплату компенсації за подані ідеї суди США найчастіше враховують такі чинники:

• бажання автора ідеї отримати компенсацію за її подання;

• новизна і оригінальність ідеї;

• конкретна форма ідеї;

• конфіденційність подання ідеї;

• фактичне використання ідеї відповідачем, тобто підприємцем.

У великих компаніях США є великі науково-дослідні відділи.

Про те, що в американських компаніях у пошані не лише прикла­дна, але і фундаментальна наука свідчить і те, що поміж амери­канських лауреатів Нобелівської премії дуже багато є тих, хто працює у наукових підрозділах компаній. Практично все, що компаніям потрібно від науки, вони мають за рахунок власної ба­зи. Компанії не чекають поки їм хтось щось принесе. Але ж при­носять і технічні новинки зі сторони. Є компанії, які взагалі не хочуть мати справи з пропозиціями чужинців. Якщо такі фірми мають підстави вважати, що вхідна кореспонденція містить ко­мерційні ідеї, то таку кореспонденцію повертають її адресатам, не розкриваючи її. У багатьох компаніях є спеціальні відділи (ка­нцелярії), які укомплектовані діловими, а не технічними спеціа­лістами. У таких фахівців є достатньо знань, щоб зрозуміти, що кореспонденція стосується комерційної ідеї, але недостатньо знань, щоб розуміти технічні подробиці. Проглянута кореспонде­нція повертається адресатам з позначкою, що кореспонденцію ніхто окрім канцелярських клерків, не бачив. Така практика до­зволяє фірмам уникати відповідальності за законодавством про охорону секретів виробництва. Прийняття підприємцем конфіде­нційного розкриття ідеї постороннім автором без попереднього повідомлення підприємцю суті такої ідеї, може поставити одер­жувача у скрутне становище. Прийняття ідеї чужого автора чи­мось нагадує купівлю кота у мішку.

Є і такі компанії, які приймають чужі пропозиції, але роблять це з пересторогою. На першому етапі пропозиції автоматично відкидаються і надсилаються адресатам. Пропонується їм знову ж подати ці пропозиції згідно із проформою, складеною компані­єю. У проформі компанія намагається сформулювати так її поло­ження, щоб максимально зберегти свободу своїх рук щодо при­йняття ідеї та подальших розрахунків з її автором. Там можуть зазначатися, зокрема, такі положення:

• розгляд ідеї не накладає на фірму жодних зобов'язань;

• розгляд ідеї і готовність провести переговори з автором не означає визнання новизни, пріоритету і оригінальності ідеї;

• розгляд ідеї не накладає жодних зобов' язань щодо оспарю- вання чинних чи майбутніх патентів у сфері, якої стосується ідея;

• прийняття і розгляд ідеї не створює жодних конфіденційних взаємостосунків;

• автор ідеї відмовляється від усіх прав на неї, за винятком тих, які надаються патентним законодавством.

У разі прийняття пропозиції сторони укладають угоду. Вона повинна бути складено грамотно, оскільки суди не схильні ін­терпретувати угоду у вигідний позивачеві чи відповідачеві бік. Американські суди чітко кажуть те, що відомо і іншим судам світу: «Договори мають виконуватися» (Pacta Sund Servanda).

Окрім комерційних ідей, в основі яких лежать технічні рі­шення, правникам США відома і явище за назвою «нерозви­нуті ідеї» (undevelepped ideas). За радянських часів у нас це на­зивалось «організаційно-технічний захід» (російською мо­вою — «оргтехмероприятие»). Хоч, як здається, у США понят­тя «нерозвинута ідея» більш широке ніж радянське «оргтехза- хід». В СРСР він прив'язувався до виробництва. Його автори могли отримати винагороду у контексті стимулювання впрова­дження нової техніки.

У США нерозвинуті ідеї зустрічаються не лише на виробниц­тві, а і на радіо, телебаченні, в кіноіндустрії, маркетингу, індуст­рії розваг тощо.

Слід згадати, що авторське право (копірайт) охороняє не ідею, а відображення ідеї. Якщо на всі ідеї надавати монополію, то не­вдовзі суспільний розвиток зупиниться. Якби про таку ідею як пісня про кохання була надана монополія, то про кохання була б лише одна пісня. Насправді ж, як відомо, — «о любви немало пе- сен сложено, а я спою еще одну».

Стосунки між творцями ідей і їх виконавцями складають не­просту правничу проблему. Якщо права на ідею суспільство на­даватиме творцеві занадто рано, то у нього не буде стимулів для перетворення ідеї у закінчену роботу. Слід мати на увазі, що лю­дина, яка висунула ідею, може не мати матеріальних можливос­тей її реалізувати. У підприємця, наприклад, є можливість її реа­лізувати. Отже, у правовій охороні ідей помітне місце посідає фактор часу.

Патентне право охороняє не просто ідеї, а технічні рішення, які є новими, неочевидними для фахівців, промислово придатними та й мають ще винахідницький рівень. Цілком можна допустити, що на першопочатковому етапі існування технічного рішення його можна кваліфікувати як просто ще неопрацьовану ідею.

Підхід до нерозвинутих ідей з позицій патентного права і ко- пірайту не може повністю врахувати специфіку нерозвинутих ідей.

Розв' язуючи питання про правову охорону комерційних ідей, на увазі слід мати патентне право і копірайт, але основним у ре­гулюванні правовідносин має бути зобов' язальне право.

У американських судах справи про нерозвинуті ідеї з'явилися на початку ХХ століття. Судді залучили загальне право (common law). З часом суди і спеціалісти — правники узагальнили накопи­чений досвід та сформулювали концепції, спираючись на які по­зивач — автор ідеї може одержати від відповідача компенсацію за використання своєї ідеї.

Якщо позивач може довести, що відповідач дав чітко висловлену (explicit) обіцянку заплатити за подання ідеї або ж позивач може до­вести, що така виплата малася на увазі, то у таких випадках суди за­стосовують традиційні доктрини законодавства про контракти з ме­тою змусити сторони виконати чітко виражений (explicit) контракт або ж такий контракт, який мався на увазі (implicit).

Судова практика свідчить, що просто ідеї судам недостатньо. Вони вимагають, щоб вона була новою і конкретною. Що ж таке новий? Це — не загальне і не просте. Поняття «конкретний» — це антонім поняття «абстрактний».

Американським судам відома і теорія «квазі — контракту» (quasi — contract). Вона ще відома як теорія несправедливого зба­гачення (unjust enrichment). Суть її полягає у тому, що відмова у компенсації породжує несправедливість. Це — чуже для амери­канського менталітету. Американці не люблять несправедливості.

Застосовується і концепція, відповідно до якої право на компен­сацію за подану ідею виникає у випадку існування між сторонами конфіденційних взаємин, за яких відповідач покладається на доб­росовісність відповідача. Зокрема, до ґатунку конфіденційних за­раховуються відносини, що передбачали збереження ідеї у таємни­ці. Неуповноважене розкриття одержаної інформації може розгля­датися як порушення контракту. Прикладами конфіденційних від­носин можуть також бути сімейні, агентські або відносини «адво­кат — клієнт».У таких випадках не вимагається доведення того, що контракт мався на увазі. Достатньо того, щоб були відносини кон­фіденційного характеру. Якщо особа розкриває ідею іншій особі у рамках конфіденційних відносин, то особа, яка отримала ідею, му­сить утримуватися від її неуповноваженого використання чи роз­криття третім особам. Інакше таку особу можна притягнути до від­повідальності. Зрозуміло ж, якщо ідея нова і конкретна.

Вимоги про новизну і конкретність передаваних ідей дотри­муються як у контексті квазі — контрактів, так і конфіденційних стосунків.

До комерційних ідей деякі суди і юристи підходять з мірками теорії власності (property theory). Ця теорія визнає право на ком­пенсацію за нову і корисну ідею, навіть, за відсутності будь-яких форм контракту чи конфіденційних стосунків. Нова і корисна ідея як така варта, щоб за неї платили ті, хто її використовує. Той, хто копіює ідею без дозволу автора, має притягуватися до відпо­відальності. Права власності на таку ідею можуть тривати впро­довж життя автора і, навіть, передаватися у спадщину.

Законодавство про копірайт окремих штатів містило поло­ження про охорону ідей. Чинне ж федеральне законодавство про копірайт охорону ідей не передбачає. Федеральне законодавство з питань охорони нерозвинутих ідей у США відсутнє. Правова охорона таких ідей здійснюється у рамках «загального права» (common law). Це — не що інше як опора на судову практику, бо саме вона є одним із джерел англо-саксонського права.

«Чітко висловлений контракт» (explicit contract) є таким, який висловлено словами усно або письмово. Контракт, що мається на увазі (implicit contract) виявляється поведінкою сторін. За цього контракту у США необхідно переконати суд у тому, що сторони мали намір вступити у контрактні стосунки і з цього обмінялися обіцянками. Контракт вважається таким, що не відповідає закону, якщо його суттєвий елемент є неясним (vogue), невизначеним (indefinite) або неповним (incomplete).

Жодним з контрактів абстрактна ідея охоронятися не може, якщо контрактні відносини не настали до її розкриття. Запозичу­вати абстрактні ідеї можна. Вони не мають правової охорони. Шанси на неї мають ідеї, які є новими і конкретними. Конкрет­ною вважається така ідея, яку можна негайно використовувати без будь-якого додаткового поліпшення (embellishment). У суді необхідно також доводити, що ідея є осяжною (tangible) і з' явилася завдяки незалежним зусиллям її автора.

Нові і оригінальні ідеї можуть включати елементи, які не є но­вими. Якщо ж ідея складається з варіацій відомих тем, то на ста­тус нової вона претентувати не може. Старі ідеї не охороняються. Їх можна запозичувати безперешкодно. Вони є суспільним над­банням і належать всім. Ні відповідач, ні позивач на такі ідеї пра­ва не мають. Суди дотримуються точки зору, що ідея має бути вільною для її використання всіма. В усякому разі доти, поки хтось надасть ідеї форму, на яку поширюється охорона згідно із законодавством про копірайт чи патенти.

Критерії оригінальність і новизна щодо ідей не розуміють як дещо абсолютне. Вони є відносними і суб'єктивними. Практично про кожну ідею у минулому можна знайти ту чи іншу згадку. Маючи бажання, практично завжди можна довести, що у ідеї не­має новизни.

До речі, новизна ідеї є наріжним каменем концепції відшкоду­вання (theory of recovery). Винагороду за ідею, згідно з цією кон­цепцію, можна стягнути, якщо ідея має новизну. Якщо ж не має новизни, то суди не зобов'язують відповідача сплатити обіцяну винагороду. Американські фахівці зазначають, що коли суди вдаються до застосування цієї концепції, то це зазвичай означає ввічливу відмову позивачеві стягнути на його користь відшкоду­вання, бо завжди можна довести, що у ідеї немає новизни.

У судовій практиці США були випадки, коли позивачам від­мовляли у стягненні на їх користь винагороди з огляду на те, що їх ідеї у світі вже були широко відомими, хоч ті компанії, яким автори запропонували свої ідеї, не здогадувалися впровадити їх раніше. Були ж у США і випадки, коли обіцяна винагорода стя­гувалася, не дивлячись на те, що ідея не була новою і кон­кретною.

Стисло про критерії, якими керуються американські суди, признаючи винагороду за подання та використання ідеї. У ви­падку наявності у контракті чітко висловленої суми, суди при­ймають цю суму, формулюючи свої рішення. У випадку контрак­ту, який мався на увазі — суму, яку відповідач збирався виплати­ти чи іншу суму, яка обґрунтовано відображає вартість ідеї. За квазіконтрактів компенсація вимірюється сумою несправедливо­го збагачення відповідача (тобто прибутком, одержаним від ви­користання ідеї).

При розв'язанні питань у зв'язку з використанням ідеї врахо­вується можливість переростання ідеї у заявку на патент та його одержання. Подана заявка надає автору відповідної ідеї значні переговорні переваги. До уваги беруть і те, що виданий за заяв­кою патент може бути оспорений і визнаний недійсним.

Якщо ідея відповідає критеріям новизни, корисності і неоче- видності, то це ще не означає, що вона патентоспроможна. Необ­хідно, щоб вона належала до того кола об'єктів, на які видаються патенти.