11.2. КОМЕРЦІЙНІ ІДЕЇ

Законодавство штатів з секретів виробництва не обме­жується лише незапатентованими винаходами (inventions) та ви­робничими цінностями (trade values), які не розкрито публічно.

З' явилася паралельно правова підбірка (body of law), яка оде­ржала назву «право ідей» (law of ideas). Суди стали трактувати ділові пропозиції як охоронювану форму інтелектуальної власно­сті (protectible form of intellectual property).

У справі «Hamilton National Bank v. Belt» (1953 р.) суд визнав за особою право власності на її ідею та право на відшкодування за її привласнення, якщо ідея є оригінальною, конкретною, кори­сною і розкритою за обставин, які передбачали компенсацію за її розкриття і використання.

У справі «Bristol v. Equitable Life Assurance Society of United States» (1892 р.) суд зазначив, що творець (originator) або власник (proprietor) ідеї має сам подбати, щоб не розкривати її, а якщо її не можна продати або використати без розкриття, то розкриття має врегульовуватися контрактом, інакше ідея або секрет вільно потрапляють у володіння (acquisition)тих, кому вони дістаються.

Законодавство, що регулює секрети виробництва і комерційні ідеї спрямовуються на охорону контрактних і конфіденційних виробничих відносин (to protect contractual and confidential trade relations). Вони можуть існувати між підприємцями і їх наймани­ми працівниками, між діловими партнерами, між корпорацією та її посадовцями і керівниками або між підприємцями та іншою комерційною або некомерційною особою.

У зв'язку з охороною секретів виробництва американська пра­внича наука і практика мають справу з питаннями отримання компаніями того, що у нас відомо як раціоналізаторські пропози­ції. Американці називають їх «комерційними ідеями, що сто­суються ділової діяльності». Подають такі пропозиції посто- ронні особи, тобто ті, хто не уклав з працедавцем трудового контракту. Рацпропозиції можуть подавати і наймані працівники фірми. Такі відносини врегульовуються трудовими угодами. Ра­ціоналізація є досить поширеним явищем, навіть, у економічно розвинених країнах світу, які мають високотехнологічне вироб­ництво, рівень якого, на перший погляд, не можна підняти твор­чістю мас. У нинішньому світі немає нічого такого, що не можна було б вдосконалити.

Американські фахівці зазначають, що авторами більшості та­ких поданих ідей (submitted ideas) є люди без належної технічної освіти (substantial technical background) та без знань практичних проблем маркетингу нових продуктів. З огляду на що лише одна ідея з тисячі поданих може мати значну цінність. Подані ідеї ма­ють дуже сумнівну здатність до правоохорони.

Під час розв'язання спорів про виплату компенсації за подані ідеї суди США найчастіше враховують такі чинники:

• бажання автора ідеї отримати компенсацію за її подання;

• новизна і оригінальність ідеї;

• конкретна форма ідеї;

• конфіденційність подання ідеї;

• фактичне використання ідеї відповідачем, тобто підприємцем.

У великих компаніях США є великі науково-дослідні відділи.

Про те, що в американських компаніях у пошані не лише прикла­дна, але і фундаментальна наука свідчить і те, що поміж амери­канських лауреатів Нобелівської премії дуже багато є тих, хто працює у наукових підрозділах компаній. Практично все, що компаніям потрібно від науки, вони мають за рахунок власної ба­зи. Компанії не чекають поки їм хтось щось принесе. Але ж при­носять і технічні новинки зі сторони. Є компанії, які взагалі не хочуть мати справи з пропозиціями чужинців. Якщо такі фірми мають підстави вважати, що вхідна кореспонденція містить ко­мерційні ідеї, то таку кореспонденцію повертають її адресатам, не розкриваючи її. У багатьох компаніях є спеціальні відділи (ка­нцелярії), які у