Андрощук Г. О., Крайнєв П. П. (2000 р.) : Регулювання зовнішньоекономічної діяльності : B-ko.com : Книги для студентів

Андрощук Г. О., Крайнєв П. П. (2000 р.)

Андрощук Г. А., Крайнев П. П. ^кономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайни. — К.: Издательский дом. «Ин Юре», 2000. — 400 с.

Книга містить 11 глав.

Глава І. Правовое регулирование защитьі коммерческой тайньї за рубежом.

Глава ІІ. Правовое регулирование защить коммерческой тай- ньі в Украине.

Глава ІІІ. Организационно^кономический аспект защитьі ко- ммерческой тайнь .

Глава IV. Организационно^кономические средства защитьі коммерческой тайнь .

Глава V. Концептуальний подход к защите информации ком- мерческого обьекта.

Глава VI. Организационньїе мери защитьі.

Глава VII. Акустическое и телефонное подслушивание.

Глава VIII. Технические средства защитн информации.

Глава IX. Безопасность компьютерннх систем.

Глава X. Криптографические средства защитн.

Глава XI. Аттестация специалистов по безопасности информации.

У «Додатках» поміщено тексти 5 Законів України, один Указ Президента України, два урядових документи, а також зразки:

— опційного ліцензійного договору;

— договору про конфіденційність і нерозголошення інформації;

— примірний договір з передачі «ноу-хау»;

— положення, рекомендовані для внесення до статуту підпри­ємства, колективних договорів, правил внутрішнього розпорядку, тощо.

У главі другій автори зазначили, що з правової точки зору ко­мерційна таємниця є засобом захисту від недобросовісної конку­ренції у рамках реалізації права на інтелектуальну власність.

Текст глави можна вважати науково-практичним коментарем до чинних на час написання книги нормативно-правових актів України.

Автори вважали, що об'єктивний бік злочину, передбаченого статтею 148-6 «Незаконний збір з метою використання або вико­ристання відомостей, що становлять комерційну таємницю з по­переднього Кримінального кодексу України 1960 року складають дві групи дій злочинного суб'єкта:

— незаконний збір з метою використання відомостей, що ста­новлять комерційну (банківську) таємницю;

— використання банківської таємниці.

Звернемо увагу не те, що автори вважають статтю такою, яка передусім стосується банківської сфери.

Суб'єктивний бік складу злочину за цією статтею становив прямий умисел. Суб'єктом складу злочину могли бути громадяни України, особи без громадянства або іноземці, які досягли 16-ти річного віку.

Об' єктивний бік розголошення комерційної таємниці — про­типравне розголошення відомостей, що є комерційною таємни­цею. Ці автори підкреслювали, що додатковою умовою для кри­мінально-правової кваліфікації за статтею 148-7 мала бути велика матеріальна шкода, спричинена суб'єкту підприємницької діяль­ності внаслідок такого розголошення. Якщо розголошення коме­рційної таємниці відбулося зі згоди її власника, то складу злочи­ну не було.

Форми розголошення могли бути різними, починаючи від ус­ної розмови і закінчуючи друкованою публікацією, і на кваліфі­кацію не впливали.

З суб'єктивного боку розголошення комерційної таємниці мо­гло бути лише навмисним. Мотиви могли бути корисливими чи іншими особистими.

Суб'єктом складу злочину за статтею 148-7 були особи, яким комерційна таємниця відома у зв'язку з професійною або служ­бовою діяльністю.

Притягнення до кримінальної відповідальності за стаття­ми 148-6 і 148-7 належало до компетенції органів внутрішні справ.

Андрощук Г. А. і Крайнев П. П. висловлювали думку про не­обхідність кримінально-правової регламентації і таких дій як не­законне привласнення комерційної таємниці, втрата носіїв коме­рційної таємниці, зловживання правом на комерційну таємницю. Виділяли два види цивільно-правового режиму охорони комер­ційної таємниці (договірні відносини і зобов'язання, що випли­вають з факту, який має юридичне значення, — спричинення шкоди). Зазначили, що методика розрахунку шкоди є проблемою, оскільки відповідного досвіду ще не накопичено.

Автори також проаналізували режим охорони комерційної та­ємниці, спираючись на норми трудового законодавства. Позити­вно ставилися до дозвільної системи доступу до комерційної та­ємниці на підприємствах, організаціях і закладах.

Вважали неврегульованими або нечітко визначеними такі ас­пекти комерційної таємниці як право власності на неї, порядок засекречування відомостей, порядок її передачі, правовий статус учасників інформаційних відносин. Виступали за прийняття в Україні окремого закону про охорону прав на комерційну таєм­ницю. Рекомендували використати положення Модельного зако­ну з охорони прав з ноу-хау, створеного у Всесвітній організації інтелектуальної власності.

Автори не протиставляють ноу-хау комерційній таємниці. Очевидно, вважають ці поняття однозначними або ж розумі­ють ноу-хау як певну частину чи підвид комерційної тає­мниці.

Цю книгу Андрощука Г. А. і Крайнєва П. П. можна вважати помітною віхою на шляху опрацювання в Україні питань право­вої охорони і захисту комерційної таємниці.