Категорія війни

 Війна – це засіб існування класового суспільства, протилежний миру, це продовження політики всередині країни або за її кордонами за допомогою збройної сили, знищення та калічення людей, руйнування матеріальних і духовних цінностей, а також природи.

 Розвиток класово-антагоністичного суспільства характеризується тим, що люди, які приймали участь у війнах, не тільки створювали, але й постійно руйнували створене, знищували і калічили інших людей, наносили великої шкоди, природі, а також безпосередньо собі. Так, за останні 6 з лишнім тисяч років відбулося біля 15 тисяч війн, в яких загинуло приблизно 4 мільярди людей. У результаті цього зникли з поверхні землі цілі народи, зруйнована не одна цивілізація, величезні втрати понесла природа.

 На зв'язок між війною і політикою звертали увагу ще Платон і Аристотель. Значно пізніше німецький воєнний теоретик К.Клаузевіц, сучасник і послідовник Г.Гегеля, відзначав, що "війна є не що інше, як продовження державної політики іншими засобами"1.

 У XIX столітті К.Марксом і Ф.Енгельсом були виявлені і глибоко осмислені економічні, політичні і соціальні причини і наслідки як минулих, так і сучасних їм воєн, охарактеризовані різні типи воєнних конфліктів за їх суспільним характером. Ф.Енгельсом був зроблений геніальний прогноз майбутньої першої світової війни.

 Пізніше, аналізуючи події цієї війни і всю історію воєнних дій, В.І.Ленін писав: "Усіляка війна нероздільно зв'язана з тим політичним устроєм, із якого вона витікає".

 Розуміння сутності війни виникає із усвідомлення класових інтересів сучасних суспільств. Пануючий клас - буржуазія, або «олігархи", як вони себе називають в країнах СНД, - завжди намагався і буде намагатися, поки існує, одержувати максимальні прибутки за рахунок праці і життя інших людей. Такі прибутки максимально забезпечує підготовка до війни, гонка озброєнь, а також сама війна, захоплення нових ринків, переділ сфер впливу. В свою чергу, трудящі класи – наймані робітники, селяни, представники соціальних груп – інтелігенти, службовці, молодь, яка вчиться, пенсіонери – зацікавлені у мирі, усуспільненні засобів виробництва, звільненні своєї праці, у ліквідації експлуатації людини людиною.

 Політико-економічний і соціальний характер війни визначає два основних її типи.

 Перший тип – це справедлива, визвольна, демократична за своїм характером війна. Вона ведеться для захисту незалежності і цілісності країни, її держави від іноземних загарбників. До цього ж типу треба віднести національно-визвольну боротьбу народів проти колонізаторів.

 Прикладом справедливої, визвольної, демократичної за своїм характером війни була Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років, яку вів радянський народ проти німецько-фашистських загарбників.

 Другий тип – несправедлива, загарбницька, антидемократична за своїм характером війна, організатори і виконавці якої ставлять перед собою мету загарбання чужої території, підкорення народів інших країн за допомогою збройної сили, знищення частини населення, матеріальних і духовних цінностей, руйнування природи. Так, друга світова війна 1939-1945 років, яка була розв'язана фашистською Німеччиною та її союзниками, з їх боку була несправедливою, загарбницькою, антидемократичною за своїм характером. Її натхненники і виконавці ставили своєю ціллю підкорення і поневолення інших народів і держав Європи, Азії і Африки, завоювання в подальшому світового панування. Ці маяченні ідеї привели до особливої жорсткості і нелюдськості ведення бойових дій та ставлення до військовополонених і населення окупованих територій з боку фашистської армії та її сателітів (бомбардування і знищення мирного населення Білорусії, України, частини Росії, блокада Ленінграду, концтабори, газові камери та інше).

 В полум'ї, катастрофах, полоні, хворобах та інших трагедіях цієї війни загинуло біля 60 мільйонів людей, поранено і покалічено 90 мільйонів чоловіків, жінок і дітей, знищено більше 30% світового промислового виробництва, нанесені величезні збитки багатьом народам і державам, заподіяна велика шкода природі.

 Особливо важкі випробування випали на долю нашої країни -колишнього Радянського Союзу, який прийняв на себе основний удар німецького фашизму і його союзників. У горнилі війни загинуло більше 26 мільйонів радянських людей, зруйновано 1710 міст і селищ міського типу, 70 тис. сіл, 32 тис. промислових підприємств, знищено більше 400 пам'ятників світової культури.

 До актів несправедливого, нелюдського ведення війни треба віднести і такі дії воєнно-промислового і фінансового комплексу США, як вибухи атомних бомб у Хіросімі і Нагасакі у 1945 році, від яких загинуло і постраждало в основному мирне японське населення.

 Той же пануючий комплекс США разом з такими ж "елітами" Англії та інших союзників після завершення другої світової війни в 1946 році розв'язали третю світову "холодну війну", а потім цілу низку регіональних кровопролить, які теж мали несправедливий, загарбницький, антидемократичний характер.

Тільки за останні менше як 30 років відбулося біля 260 збройних конфліктів і воєн. Була в цих воєнних сутичках певна історична провина і партійно-державного керівництва Радянського Союзу (вторгнення в Афганістан та інше).

Нарешті, завдяки величезним зусиллям на протязі 45 років цілеспрямованої політики , включаючи активну діяльність спецслужб, та економічним санкціям, а також зрадництву партійно-державної верхівки СРСР та деяких інших країн народної демократії була розвалена так звана світова соціалістична система, а також розпалася друга наддержава планети - Радянський Союз - на 15 незалежних країн. Відбулася піррова перемога капіталізму над тільки що виникаючим соціалізмом (декларації про "розвинутий соціалізм" були не більше як політична демагогія).

 Ця всесвітньо-історична трагедія дуже тяжко вплинула перш за все на основну масу населення країн, в яких відбулась зміна політичного, економічного і соціального устрою.

 Знову таки найбільш суворі іспити пережили і переживають народи колишньої країни Рад, - тут різко знизилися темпи економічного розвитку, деяка частина населення вимерла, не витримавши нав'язаної західними спеціалістами "шокової терапії", пишним кольором розцвіли автократія (нічим не краща тоталітаризму 30-50-х років ХХ століття), бюрократія, кримінальні структури та інші негативні явища. Значно активізувались різноманітні релігійні конфесії, - побудовані тисячі культових споруд, збільшилася кількість прихожан, з'явилося чимало нових, тоталітарних сект та інше.

 Особливий вид війни – це громадянська війна, яка відбувається, як правило, у межах однієї держави і має в основному міжкласовий характер, який нерідко доповнюється міжнаціональними і міжрелігійними конфліктами. Наприклад, громадянська війна на території Радянської Росії (1918-1921 pp.) йшла між арміями та збройними формуваннями, які представляли інтереси двох таборів: трудящих, на чолі яких йшли робітники, і буржуазії, поміщиків, обдуреного селянства. Оскільки експлуатовані маси в таких війнах ведуть боротьбу за своє визволення від експлуатації, то з їх боку така війна є справедливою, визвольною, демократичною. Експлуататори, які захищають свої егоїстичні інтереси, ведуть, навпаки, несправедливу, закабаляючу, антидемократичну війну.

 XX і початок ХХІ століття з усією силою поставили перед людством питання: або воно припинить гонку озброєнь, знищить всі ядерні арсенали і не буде створювати нові види зброї, поставить будь-яку війну поза законом і буде вважати провокаторів такої війни величезними злочинцями, або - людство знищить само себе і катастрофічно зруйнує земну природу.

 На зміну "холодній війні", яка тривала майже півстоліття, прийшла "тепла війна", тенденція якої - переростання в "гарячу війну". На думку російського філософа О.О.Зінов'єва, глобалізація і є новою світовою війною. Мета її організаторів - підкорити західному надсуспільству всі інші країни і народи, створити нову систему надметрополії і відсталих, залежних країн - напівколоній.

 На початку XXI сторіччя народам планети нав'язується новий світовий порядок, де всі умови існування диктує семеро держав на чолі з США, а також група деяких інших країн-союзників типу Ізраїлю, які кровно пов'язані з конструкцією надсуспільства. Останні факти цієї постнеоімперіалістичної політики США, Англії та їх союзників - нахабний воєнний напад на Ірак в 2003 році, окупація і руйнування країни, підготовка нових агресій.

 Зрозуміло, що це не може влаштовувати величезну більшість країн і мільярди людей, в тому числі народи України, Росії і Білорусії. Глобалізація як політика, економіка і практика конкісти, насильства і знищення непокірних, як нова модифікація фашизму, - значно більш могутня, ніж попередня, - неприпустима в сучасному світі. Це шлях до світової трагедії, шлях в безодню загибелі людства і руйнування земної природи.