Сутність людини та її існування

Проблема сутності людини знаходиться у центрі філософського дискурсу про людину. Це пояснюється тим, що розкриття сутності входить до визначення будь-якого предмету дослідження.

Людину можна відрізняти від тварин по багатьом ознакам, але вони можуть бути і не суттєвими. З теоретичної та методологічної точки зору сутність будь-якого предмету визначається передусім через іманентний спосіб буття самого предмету, через внутрішні закони його власного існування.

Такою субстанцією, яка лежить в основі історичного розвитку людини і складає її сутність, є трудова діяльність, яка здійснюється завжди у межах суспільного виробництва. Той же Робінзон Крузо, опинившись на безлюдному острові, залишався суспільною людиною тому, що був вже дорослим, мав певні навички до праці і перевіз з затонулого корабля на острів основні знаряддя суспільної праці (сокиру, ніж, рушницю та інше), тобто перевіз з собою певні матеріальні предмети англійського суспільства, частку того суспільства, в якому він жив раніше.

Людина не може займатись виробничою діяльністю, не вступаючи прямо або опосередковано в суспільні відносини, сукупність яких і утворює суспільство.

Виявляючи сутність людини, необхідно її осмислювати не вульгарно-матеріалістично, не ідеалістично, не дуалістично, а діалектико-матеріалістично. Іншими словами, сутність людини не можна звести тільки до “економічної людини” або “людини розумної, духовної”, або “людини, яка грає,” і т.д.

Суспільна людина є і найвищою ланкою у розвитку живої природи, і істотою, яка займається в суспільстві виробництвом матеріальних та духовних благ, і виробництвом інших людей, і індивідуальністю розумною, культурною, політичною та інше одночасно в позитивному оптимістичному варіанті. У сучасному суспільстві є, як відомо, і інші варіанти – негативні і т.д.

Людина була, є і буде результатом розвитку суспільно-історичного процесу, представником людського роду. І разом з тим вона є певним творцем – знову ж таки в оптимістичному варіанті – суспільства і суспільних відношень. Людина одночасно виступає як об’єкт і суб’єкт суспільних відношень, бо у ній реалізується певна єдність і тотожність об’єкту і суб’єкту. Між людиною та суспільством існує і розвивається діалектична взаємодія: людина – це “мікрокосм” (Демокріт), проява суспільства на мікрорівні, а суспільство – це “сама людина в її суспільних відносинах” (К.Маркс).

Таким чином, діалектико-історико-матеріалістичний аналіз виявляє суспільно-діяльнісно-трудову-розумову сутність людини. Поза діяльністю, працею, суспільними стосунками і спілкуванням істота людського походження просто не зможе стати людиною. Крім того, марксизм виявив конкретно-історичну сутність людини, розглядаючи її в умовах певних суспільно-економічних формацій, політичного устрою, регіональної та поліетнічної цивілізації, національної культури, належності до відповідних класу, соціальної групи, етносу та інше.

Але людина не може бути зведена тільки до своєї сутності. Реально вона виявляється, розкривається в процесі її існування. І якщо сутність людини є загальною характеристикою людського роду, то існування окремого індивіда завжди індивідуальне у своїй конкретно-історичній формі і не зводиться до абстрактної сутності. Існування людини являє собою буття індивіда як цілісної істоти у всьому багатстві її здібностей та властивостей, форм і видів її життєдіяльності. І це можна визначити як її індивідуальність. Людина є єдністю природного (живої матерії), психічного та соціального, тобто вона є унікальним біопсихосоціальним феноменом. Тому розвиток людини, її цілісне формування постійно пов’язані із цими основними складовими, основними факторами її існування: наявністю живого організму, який генетично належить до людського роду, соціальним середовищем-суспільством та сформованих в процесі соціалізації людської психіки, діяльності-свідомості.

 Проблема людського існування має не менше значення, ніж проблема сутності людини. Найбільш адекватне своє виявлення вона знайшла у філософії марксизму. Філософія існування, або екзистенціалізм дає в основному ідеалістичну інтерпретацію цій проблемі.