Смисл і мета життя

Різні філософські вчення дають дуже різні відповіді на ці питання.

Представники об’єктивного ідеалізму пропонують бачити смисл і мету життя в служінні богу, абсолютній ідеї, абстрактному духу. В їх концепціях чітко виділяється “еліта”, пануюча верхівка, “філософи”, які повинні правити суспільством, простими людьми, робітниками, “пересічними громадянами”. Для цих концепцій є типовими певний фаталізм, містика: ваша доля, ваш смисл життя та його мета вже давно визначені “на небесах”, і ваша справа тільки слухняно виконувати ці настанови і прислухатись до божої волі.

У принципі, нічого нового не пропонують людині і представники суб’єктивного ідеалізму. У ХІХ, ХХ, на початку ХХІ століття з’являється величезна кількість філософської та навколофілософської літератури, в якій на перші позиції виходять поняття і образи жаху, смерті, трансцендентних станів та інше.

Засновники марксизму та їх послідовники, спираючись на діалектико-матеріалістичне розуміння історії, акцентують увагу на необхідності створення для кожної людини таких суспільних умов, забезпечення таких освіти і виховання, рівня культури, свободи, при яких кожна особистість зможе гармонійно розвинути усі свої здібності, а суспільство зможе від кожного отримувати в залежності від його здібностей і віддавати йому по потребам.

Але такого суспільства поки що немає на планеті.

Разом з тим є країни, де таке суспільство люди праці будують. Навпаки, пануючі класи перш за все економічно розвинутих капіталістичних держав роблять все можливе, щоб такого суспільства “ніколи не було”. Пануючі класи бідних країн та країн, що розвиваються, всіляко їм допомагають у цьому. Їх, як і раніше, об’єднує відверто егоїстична теза Людовіка ХІV: “Після мене – хоч потоп”. Але далеко не все підкоряється людям, мета яких - завжди експлуатувати, утримувати в покорі мільйони та мільярди людей праці, всіляко використовуючи для цього війну, зброю, репресії, голод, фальшиві ідеології, інформаційну агресію, обман, релігії. І тому люди фізичної та розумової праці, люди честі та мужності виступають проти капіталістичного устрою, при якому немає і не може бути миру, справедливості, гуманізму, дійсної соціальної рівності, свободи. Їх смисл і мета життя – боротьба за такий суспільний устрій, при якому не буде приватної власності на засоби виробництва, не буде експлуатації людини людиною і знищення природи, будуть забезпечені мир між народами, співробітництво, добробут, свобода, всебічний розвиток особистості.

Їх смисл і мета життя – підтримка тих країн, де вже будується нове суспільство без експлуатації людини людиною, підтримка тих громадських рухів та політичних партій, які протистоять глобалізаторам, мондіалістам, фашистам, пануючим класам буржуазії.

Проблема сенсу і мети життя людини пересікається з цінностями, які характерні для певних суспільств, регіональних цивілізацій, національних культур, класів, соціальних груп, етносів, професійних об’єднань, референтних груп, сімей, індивідів. Цінності – це ідеальні уявлення, прихильності, бажання, орієнтації на предмети і явища, які у змозі задовольнити потреби суспільства, класу, соціальної групи, сім’ї, окремої людини. Не слід цінності ідеалізувати. Вони є як позитивні, більш менш нейтральні, так і відверто негативні. Сучасні пануючі класи розбещують себе і намагаються розбещити все населення своїх та інших країн, нав’язуючи усім ідолопоклонство споживанню і війні, подвійні стандарти – соціальну мімікрію, хронічний обман, алкоголізацію, наркотизацію, “сексуальну” революцію, статеву розпущеність, тотальну релігійність-містичність, моральне розтління і т.п.