Філософія Нового часу

Розвивається у ХVІІ – на початку ХVІІІ століття. Вона була обумовлена розпадом феодалізму, зародженням і розвитком капіталізму, який стимулював прогрес економіки, техніки, зростання продуктивності праці. Суттєві перетворення відбуваються в сфері політики і в соціальній сфері. Бурно розвивається наука, експериментально-математичне природознавство, основи якого заклав видатний енциклопедичний вчений італієць Галілео Галілей (1564 - 1642). Цей період називають епохою наукової революції. Головне місце в науці займають механіка і математика. Відкриття другого видатного вченого англійця Ісаака Ньютона (1643-1727) забезпечили механічній причинності глибоке математичне обґрунтування.

Розвиток капіталістичної суспільно-економічної формації в Західній Європі в цей час визначає, детермінує прогрес філософської думки у межах західноєвропейської цивілізації саме у тих країнах, в яких відбулись буржуазні революції або які наближались за своїм розвитком до неї.

Френсіс Бекон (1561-1626) – видатний англійський філософ і вчений. Народився в елітній сім’ї, наближеній до двору. Був членом Таємної ради, зберігачем Державної печатки. Засновник матеріалізму і експериментальної науки Нового часу, емпіризму. Але його матеріалізм ще переповнений “теологічною непослідовністю” (К.Маркс).

Автор широко відомого трактату “Новий Органон” (1620), в якому розвиває нове розуміння завдань науки і основи наукової індукції. Переніс метафізичний (недіалектичний) метод мислення з природознавства в філософію.

Томас Гоббс (1588-1679) – відомий англійський філософ, сучасник англійської буржуазної революції. Розвивав вчення метафізичного матеріалізму. Захищав теорію суспільного договору. Головні твори: “Філософські елементи вчення про громадянина”, “Левіафан”.

Рене Декарт (1596 – 1650) – видатний французький філософ-дуаліст і математик. Намагався розробити універсальний дедуктивний метод для усіх наук, виходячи із теорії раціоналізму. Його погляди на природу мали в основному механістичний характер. Праці: “Міркування про метод”, “Начала філософії”.

Барух (Бенедікт) Спіноза (1632 – 1677) – видатний нідерландський філософ-матеріаліст. Протиставив дуалізму Р.Декарта принцип монізму. Створив геометричний метод в філософії. За релігійне вільнодумство був відлучений від єврейської церковної общини, переслідувався. Заробляв на життя власною працею. Вчення своїх попередників про суспільство і людину доповнив вченням про свободу. Велика роль Б.Спінози в розвитку атеїзму і вільнодумства. Основні твори: “Богословсько-політичний трактат”, “Етика”.

Джон Локк (1632 – 1704) – відомий англійський філософ, прихильник матеріалізму. Його діяльність відбувається в період Реставрації феодалізму в Англії. В основній праці “Досвід про людський розум” розвиває теорію пізнання матеріалістичного емпіризму, який ускладнюється впливом номіналізму Т.Гоббса і раціоналізмом Р.Декарта. Він вважає єдиним джерелом всіх ідей досвід. Дж.Локк – один із засновників ідеології буржуазного лібералізму. Історичний вплив філософії Дж.Локка на наступників дуже значний.

Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646 – 1716) – німецький філософ, вчений, суспільний діяч. Пройшов еволюцію від механістичного матеріалізму до об’єктивного ідеалізму. Створив вчення про монади (“Монадологія”, 1714). У своїй суспільно-політичній діяльності відтворював настрої компромісу німецької буржуазії з феодалізмом. Ініціював створення Академії наук в Росії.

Джордж Берклі (1685 – 1753) – англійський, точніше, ірландський філософ і теолог. Єпископ. Засновник суб’єктивного ідеалізму. Виходив з того, що людина безпосередньо сприймає тільки свої “ідеї” (відчуття) і тому існування речей полягає тільки в їх сприйнятті людиною (esse est percipi). Дж. Берклі визнавав лише активність духовної субстанції. Головні праці: “Досвід нової теорії зору”, “Трактат про начала людського знання”, “Три розмови між Гіласом і Філонусом”.

Девід Юм (1711 – 1776) – англійський філософ, суб’єктивний ідеаліст, агностик. Основні твори: “Трактат про людську природу”, “Дослідження про людський розум”, “Природна історія релігій”.