Методи пізнання

В процесі пізнання використовуються певні конкретно-історичні методи.

Перш за все це абстрагування і конкретизація. Абстрагування або абстракція (від лат. abstractio – відволікання) – мислене виділення певної сторони, аспекту предмету визнання і елімінація (відкидання) всього того, що заважає його ціленаправленому розгляду. Абстракція фіксує переважно суттєві властивості, зв’язки предмету пізнання або загальні властивості, ознаки, відношення сукупності таких предметів. Завдяки абстракції утворюються, зокрема, поняття. Абстракція – це дещо однобічне, нерозвинуте, вирване із конкретного взаємозв’язку, це фрагмент конкретного. Це необхідна ступінь на шляху до мислено-конкретного відтворення сутності предмету пізнання. Так, основою формування понять за допомогою абстракції є суспільна предметно-перетворююча діяльність, позитивна практика.

Конкретизація або конкретне (лат. concretus – те, що згущене, що зрослось) – багатобічне, складне, розвинуте цілісне знання про предмет пізнання. Традиція Г.Гегеля, К.Маркса полягає в тому, що конкретизація є синонімом діалектичного взаємозв’язку, цілісності, яка до цього була мислено розподілена на частини; абстрагування – не метафізична протилежність конкретизації, а етап руху самої конкретизації, яка ще не розкрилась, не розвернулась, не розвилась (порівняння Г.Гегеля: брунька і плід, жолудь і дуб).

Необхідно розрізняти чуттєве конкретне як наявний предмет, що вивчається, як вихідний пункт пізнання – і мисленне конкретне як завершення, підсумок пізнання, як повне, цілісне розуміння предмету.

Аналіз і синтез відіграють важливу роль в пізнавальному процесі і здійснюються на всіх його ступенях. Аналіз (грецьк.аnalysis – розкладання) – процес мисленого, розумового розчленування цілого на його складові частини. Синтез (від грецьк. synthesis - об’єднання) – мислене об’єднання частин аналізу в ціле. Це логічні методи мислення, які виконуються за допомогою абстрактних і конкретних понять і тісно пов’язані з іншими методами пізнання.

В процесі пізнання постійно використовуються узагальнення і обмеження. Узагальнення – метод переходу від одиничного через особливе до загального, від менш загального до більш загального знання (наприклад, від поняття “теплота” до поняття “енергія”). Отримання узагальненого знання означає більш глибоке відображення дійсності, проникнення в її сутність. Обмеження – протилежний спосіб, який діалектично взаємодіє у мисленні з узагальненням, це рух думки від загального через особливе до одиничного.

Не може пізнання людей розвиватись і без методів аналогії і контрології1. Аналогія (від грецьк. analogia – відповідність) – спосіб, форма умовиводу, коли знання, отримане про один предмет дослідження, переноситься на інший, схожий із попереднім. В минулі епохи метод аналогії часто замінював систематичні спостереження і експериментування, а висновки по аналогії, як правило, базувались на подібності у зовнішніх і другорядних ознаках. На побутовому рівні у пізнанні і у наш час використовується цей метод в такому напрямі. На більш розвинутих рівнях пізнання – професійному, спеціалізованому, художньому, науковому, філософському – даний метод відіграє важливу роль при формуванні гіпотез, як засіб уяснення проблеми і напрямку її рішення. В свою чергу, контрологія виступає методом, протилежним аналогії в певному розумінні, коли треба найти протидію, протилежний предмет або протилежну силу – предмету пізнання. Наприклад, треба передвинути великий камінь, а зробити це силою рук наявних людей не можна. Процес пізнання і практика привели людей до поняття важелю та його практичної реалізації.

 Серед основних і постійно діючих методів пізнання – індукція і дедукція. Індукція (від лат. inductio – наведення ) – один із типів умовиводу і метод пізнання. Як форма умовиводу індукція забезпечує можливість переходу від одиничних фактів, окремого до загальних положень. Виділяють три основних види таких умовиводів: повну індукцію; через просте перерахування (популярну) і наукову індукцію (два останніх види утворюють неповну індукцію). В якості методу індукція розуміється як шлях пізнання явищ, в процесі якого від окремих фактів відбувається перехід до загальних положень; окремі факти якби наводять на загальне положення.

Дедукція (від. лат. deduction – виведення) – протилежний індукції умовивід і метод пізнання, де рух думки йде від загального – до окремого і одиничного. В широкому смислі під дедукцією розуміється будь-який висновок взагалі. У більш специфічному і найбільш поширеному смислі дедукція це – доведення або виведення ствердження (наслідку) з одного або декількох інших стверджень (посилок) на основі законів логіки, яке має достовірний характер.

У процесі пізнання індукція завжди виступає в єдності з дедукцією. Діалектичний матеріалізм розглядає індукцію і дедукцію не як універсальні самодостатні методи, а як нерозривно пов’язані і взаємно обумовлюючі моменти діалектичного пізнання дійсності, і тому виступає проти однобічного перебільшення ролі будь-якої із них.

Крім перелічених вище основних методів пізнання, використовуються в повсякденному житті, позитивній практиці і науці також і інші способи і операції розумової діяльності.

Питання до самоперевірки:

Які основні етапи еволюції філософських поглядів на теорію пізнання можна виділити ?

Дайте діалектико-матеріалістичне визначення теорії пізнання.

Як різні філософські напрями інтерпретують взаємодію суб’єкту і об’єкту пізнання ?

Як у марксизмі пояснюються взаємовідносини суб’єкту і об’єкту пізнання?

Чим відрізняється предмет пізнання ?

У чому полягає специфіка різних форм чуттєвого пізнання ?

Як можна визначити особливості форм раціонального пізнання ?

Як розуміється творчість та інтуїція ?

Чому саме позитивна практика є основою пізнання ?

Що являє собою класична концепція істини ?

На якому етапі розвитку філософії і яким чином було всебічно доведено поняття об’єктивної істини ?

Як довести, що позитивна практика дійсно є критерієм істинності людських знань ?

Чи існує зв’язок між відносною і абсолютною істиною і як його можна довести ?

Чому істина конкретно-історична і чому немає істини “взагалі” ?

Чи є принципова різниця між заблудженням і обманом ?

Які методи пізнання використовуються людьми частіше всього ? Дайте їх визначення.