Ідеалістичне розуміння суспільства

 Розвиваючи релігійні уявлення, стародавні і античні філософи у своїх творах дають ідеалістичне трактування соціуму, пояснюють його виникнення надприродним шляхом. Суспільство часто розумілось як сукупність людських індивідів, які об’єднувались для задоволення "соціальних інстинктів", як писав зокрема Аристотель. Вже в ці часи з’являється ідея, що суспільство виникло завдяки домовленості людей, які до цього жили в умовах анархії, дикості.

 В епохи Нового часу і Просвітництва, коли виникає нове буржуазне суспільство, різко зростає інтерес до питань походження і сутності суспільства. Т.Гоббс, Г.Гроцій, Ж.-Ж.Руссо пояснювали його виникнення необхідністю контролю за діями людей, розробляли концепцію "суспільного договору", яка набула певної популярності в ці епохи і на початку ХІХ ст. Разом з тим розвиток буржуазного суспільства, соціальні революції, успіхи філософії і науки приводять до критики "договірної" теорії суспільства і з боку філософів і соціологів-ідеалістів. Так, Г.Гегель протиставив "договірній" теорії концепцію громадянського суспільства як сфери економічних відношень, де всебічно переплітається залежність усіх від усіх . О. Конт вбачав витоки суспільства в дії абстрактного закону формування складних і гармонічних систем.

В сучасній західній соціології трактування суспільства як сукупності абстрактних індивідів заміщується розумінням його як сукупності дій тих же самих абстрактних індивідів. Наприклад, це теорія соціальної дії, концепція "інтеракції", спілкування (Ю.Габермас) та інші.

 Ідеалістичне розуміння суспільства не виявляє дійсних природних, матеріалістичних чинників виникнення і розвитку суспільства, розглядає його абстрактно, а не конкретно-історично, перебільшує, абсолютизує окремі складові суспільного життя, виводить бога, абсолютну ідею, свідомість як деміурга, який створює суспільство.