Науково-технічна революція і науково-технічний прогрес

Розвиток суспільно-економічних формацій із 40-х років ХХ століття тісно пов’язаний із науково-технічною революцією і науково-технічним прогресом. Глибокі перетворення в науках, особливо природознавчих, і в техниці в розвинутих країнах пізніше отримали назву науково-технічної революції і науково-технічного прогресу. Це були перша автоматична лінія на тракторному заводі (СРСР), створення електронно-обчислювальної машини і атомної бомби (США), пуск в експлуатацію першої у світі атомної електростанції, запуск першого супутника Землі в 1957 р. і, нарешті, запуск в космос першого космонавта Ю.О.Гагаріна в 1961 р. (СРСР) та інше.

Революційні зміни у розвитку науки і техніки, які розгорнулись в розвинутих країнах були історично підготовлені і обумовлені на той час.

Якщо в попередні історичні епохи наука і техніка ще не виступали як одне ціле, то вже промислова революція кінця ХVІІІ – початку ХІХ століття в Західній Європі і США несла в собі нові тенденції розвитку, зближення наукових досягнень та ідей з їх технічною реалізацією. Не випадково К.Маркс звернув увагу на те, що виникла “загальна наукова праця”, що у ХІХ столітті наука перетворюється в “безпосередню продуктивну силу”, що характер і зміст праці перетворюється із простого процесу праці в науковий процес.1

 Основою науково-технічної революції виступає науково-технічний прогрес. Що це таке ?

Науково-технічний прогрес (НТП) є поступовим, еволюційним розвитком науки і техніки, який змінює всі елементи продуктивних сил, впливає на них і перш за все на робітників, а також на виробничі відносини, на інші сфери життя суспільства. В сучасному економічно розвинутому суспільстві це постійно діюча закономірність розвитку матеріального і духовного виробництва, в результаті якої відбуваються суперечливі процеси розвитку науки, вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, певне підвищення його ефективності. Разом з тим цей прогрес приносить і великі негативні наслідки для природи і суспільства.

Науково-технічний прогрес – це суттєва риса капіталістичного суспільства, яка спорадично себе виявляла у різних формах після промислової революції в ХІХ і у першій третині ХХ ст. Капіталістичні відносини, жорстка конкуренція постійно стимулювали розвиток тих галузей науки і усієї техніки, які сприяли росту продуктивності праці і отриманню найвищих доходів капіталу. Інша справа, що в ХІХ – на початку ХХ століття існував певний розрив між науковими відкриттями та їх реалізацією в технічних засобах. Соціалістичне суспільство, яке почало формуватись у ХХ столітті і існує зараз, теж зацікавлене в силу своєї прогресивної сутності в науково-технічному прогресі.

В свою чергу, сучасна науково-технічна революція стала можливою на певному історичному етапі об’єктивно-суб’єктивного розвитку капіталістичної та соціалістичної суспільних систем на базі науково-технічного прогресу.

Сучасна науково-технічна революція (НТР) є якісно вищим проявом науково-технічного прогресу, це певні перевороти в конкретних науках і відповідні радикальні перетворення в техніці і технологіях, які так чи інакше синхронізовані і які ведуть до різкого підвищення продуктивності праці, розвитку продуктивних сил і суспільних відносин, як до позитивних, так і негативних змін у природі і суспільстві.

В науково-технічній революції можна визначити цілий ряд головних напрямів її розвитку. Це:

інформатизація, комп’ютерізація, революції в телебаченні, радіо, телефонізації;

використання нових і “старих” в оновлених техніко-технологічних формах видів енергії (атомні електростанції, геліоустановки, використання сили вітру, морських приливів і відливів та інше);

автоматизація, роботизація;

освоєння космосу за допомогою космічних ракет і космічних станцій;

хімізація, створення невідомих в природі матеріалів;

революції в біології, медицині, сільському господарстві (“зелена революція”, клонування та інше), біологічний та медичній промисловості;

революції в засобах транспорту;

атомна, термоядерна, лазерна, космічна та інша зброя масового знищення людей та природи, що є вкрай негативним і небезпечним фактором.

 Найбільш високу продуктивність інтелектуальної праці дають обчислювальні центри державного та академічного рівню, ОЦ університетів. Вони виконують працю десятків і сотен мільйонів робітників. Саме комп’ютери стали в наш час основним символом і важливим двигуном науково-технічного прогресу і науково-технічної революції.

 Науково-технічна революція в розвинутих країнах поступово охоплює усі сфери виробництва і сфери життєдіяльності людей, в тому числі і сімейно-побутову. В слаборозвинутих країнах і в тих, що розвиваються, ситуація з НТП та НТР принципово інша, і там досягненнями науки і техніки користуються тільки пануючі класи та соціальні групи, близькі до них. Так, в Україні зараз, як і 100-150 років тому, багато селян орють за допомогою коня, обробляють свої ділянки вручну, їх знаряддя праці – лопата , граблі, вили, коса, сапа...

 Сучасна науково-технічна революція діалектично пов’язана з науково-технічним прогресом. Коли відбувається певне відкриття в конкретній науці і воно реалізується в техніці на революційному, якісно новому рівні, то подальший розвиток в цій науці і відповідна модернізація в техніці певний час будуть відбуватись в межах науково-технічного прогресу. Наприклад, досягнення певних наук забезпечили створення замість механічного годинника – електронного. Подальший розвиток відповідних наук та удосконалення елетронного годинника буде йти в межах науково-технічного прогресу – до наступної революції. Теж саме стосується і нових поколінь комп’ютерів, мобільних телефонів і т.д.

 Куди ж йдуть НТП та НТР ? Є на це питання відповідь чи, як у М.В.Гоголя, – “Немає відповіді” ? Філософи і вчені вже давно обговорюють це питання. Відповідь, – а вона дуже не проста, – треба шукати в сутності сучасних капіталістичного і соціалістичного суспільств і в тенденціях їх розвитку, в еволюції їх продуктивних сил і виробничих, суспільних відносин. Вважається, що сучасні НТП та НТР спрямовані на те, щоб машини-автомати створювали нові машини-автомати, щоб вивести людину із безпосереднього виробничого процесу і поставити її інтелектуальним керівником цього процесу і т.п. А чи будуть забезпечені усі люди планети усіма необхідними матеріальними та духовними благами ? Глобалізатори із розвинутих капіталістичних країн та їх помічники із цих та інших країн відповідають: ні, будуть забезпечені усіма благами тільки люди із “золотого мільярду” (чи “золотих” декілька мільйонів?), а останні будуть жити так, як їм дозволять глобалізатори. Зрозуміло, є альтернативи такому вкрай несправедливому і жорсткому сценарію розвитку світового суспільства. І цією головною альтернативою є соціалістичний шлях розвитку.

 Великою особливою темою є соціальні наслідки НТП і НТР. “Сайєнтизація” (впровадження досягнень науки в життя) і технізація сучасного суспільства веде до глибоких змін і якісних перетворень суспільних стосунків і великих мас людей праці. Як вважають багато дослідників, сучасні НТП і НТР стимулюють еволюційні та революційні перетворення капіталістичного суспільства на соціалістичне. Але ці зміни не відбувались і не відбуваються “автоматично”, – ці проблеми вирішують люди, партії в процесі класового протистояння і класової боротьби.

 Індустріалізація і постіндустріалізація в сучасних суспільствах ведуть до ейкуменної кризи. Збільшується питома вага висококваліфікованих робітників і спеціалістів в розвинутих країнах, і разом з тим росте велика армія безробітних. Якісні зміни відбуваються в системі освіти, зокрема, вищій. Але пануючий клас капіталістичного суспільства завжди спрямовував освіту і зараз це робить на підготовку професійно вузьких робітників, спеціалістів, які знають тільки свою професію, свою галузь – і не більше. Тобто це підготовка однобічної, одномірної людини, як писав Г.Маркузе.