політична психологія та ідеологія

Політична психологія — це сукупність почуттів, настроїв, емо­цій, волі, думок, особливих рис характеру індивідів і соціальних спільнот, що виражають їхнє ставлення до політичних інститутів, здійснення влади. Зміст політичної психології індивідів і соціальних спільнот проявляється в їхній політичній поведінці. Елементами її структури є політичні потреби, інтереси, почуття, настрої, традиції тощо. Політичні потреби є базовим елементом політичної психології. Це ті потреби, задоволення яких пов'язане зі здійсненням влади. Вони можуть лише тим чи іншим чином стосуватися влади, а можуть відби­ватися безпосередньо у прагненні до її здобуття і здійснення. Політич­ні інтереси — це усвідомлені політичні потреби. Вони є реальними причинами дій учасників політичного процесу. Залежно від відміннос­тей у політичних інтересах одні й ті самі явища політичного життя можуть по-різному сприйматися його учасниками, що формує відпові­дні політичні почуття, настрої, емоції тощо, отже, й відповідну полі­тичну поведінку. Політичні настрої є станом почуттів щодо політич­них явищ і процесів. Настрої містять як емоційні, так і раціональні елементи і справляють значний вплив на політичну поведінку людей. Вони найбільш динамічно й чутливо відображають вплив економічних і соціальних чинників на політику.

На відміну від настроїв політичні традиції є найбільш стійкою складовою політичної культури. Це усталені норми політичної поведі­нки, політичні цінності, ідеї, звичаї тощо, які передаються від поко­ління до покоління. У традиціях концентруються ті елементи політич­ного досвіду, які об'єктивно відповідають інтересам і цілям суспільст­ва, визнаються ним і закріплюються як нормативні настанови. Зміню­ються вони або поступово (у процесі довготривалого суспільного роз­витку), або швидко (у періоди докорінних суспільних перетворень, коли на зміну усталеним приходять інші ідеї і цінності).

Другим з основних елементів структури політичної свідомості є

політична ідеологія — система ідей і поглядів, які виражають ін­тереси суспільних класів та інших соціальних спільнот щодо полі­тики, здійснення влади.

Сутнісними рисами політичної ідеології є систематизований, тео­ретичний характер і цілісне відображення інтересів певної соціальної спільноти, передусім суспільного класу. Суб'єктами основних полі­тичних ідеологій сучасності — лібералізму, консерватизму, соціал- демократизму й комунізму — є саме суспільні класи. Носіями певної ідеології можуть виступати й інші соціальні спільноти — етнічні, де­мографічні, професійні, територіальні, проте відповідні різновиди по­літичної ідеології мають зазвичай похідний від класових ідеологій ха­рактер.

Відмінності в інтересах суспільних класів породжують відмінності в їх ідеології. Оскільки в суспільстві завжди є класи з відмінними інте­ресами, то демократична держава, тобто така держава, яка стоїть над класовими інтересами, прагне виражати інтереси всього народу, а не передусім певного суспільного класу, не може ставати на позиції тієї чи іншої ідеології. Так звана державна ідеологія завжди є вираженням інтересів лише певного суспільного класу.

У політичній культурі політична психологія та ідеологія перебува­ють у єдності й взаємодії. Особливістю цієї взаємодії є те, що обидві вони виражають інтереси одних і тих самих соціальних спільнот, але з різною мірою глибини та узагальнення. Якщо політична психологія відображає політичне буття безпосередньо, то політична ідеологія — опосередковано, через політичну психологію й систему соціально- економічних відносин. Політична ідеологія спирається на політичну психологію, інакше вона перетворилася б у відірвану від життя систе­му ідей.