буденна і теоретична політична свідомість

магниевый скраб beletage

У політичній свідомості розрізняють також два рівні — буденну й теоретичну свідомість. Буденна політична свідомість — це не- систематизовані масові уявлення про політику. Вона виникає стихійно, з повсякденної практики й відображає політичні явища і процеси поверхово, не проникаючи у їх суть. Але й на цьому рівні свідомість має пізнавальну цінність, є одним із джерел теоретичної свідомості. Більшість людей сприймає політику саме на рівні бу­денної свідомості.

Буденна політична свідомість тісно пов'язана з політичною психо­логією. Вона має такі яскраво виражені соціально-психологічні риси, як почуття, настрої, емоції тощо.

Безпосередній зв'язок із практикою і соціально-психологічна офо- рмленість надають політичній свідомості особливої гнучкості й дина­мізму. Саме на рівні буденної свідомості відбувається швидка реакція людей на політичні події, а їхнє ставлення до політичної влади форму­ється передусім через факти повсякденного життя.

Оскільки основним джерелом формування буденної політичної свідомості є повсякденна практична діяльність, то іноді її називають також емпіричною політичною свідомістю. Проте буденна свідомість не зводиться до емпіричної, бо, крім набутих у практичній діяльності знань, до її складу входять також елементи знань ідеологічних і теоре­тичних.

Теоретична політична свідомість — це сукупність ідей, погля­дів, учень, які виникають на основі наукового дослідження полі­тичних явищ і процесів. Вона має багато спільного з політичною іде­ологією, проте вони не є тотожними. Систематизовані, теоретичні знання складають основний зміст ідеології, але, крім цих знань, ідео­логія містить ще й ціннісний аспект, пов'язаний із вираженням нею соціальних інтересів. Якщо теоретичне знання Грунтується передусім на фактах, то ідеологія — на цінностях, що відбивають інтереси тієї чи іншої соціальної спільноти, передусім суспільного класу.

Цінності як один із найважливіших елементів політичної культури — це такі політичні знання та уявлення, що розглядаються суб'єктами політики як невід'ємні від їхнього існування, орієнтують їхні політич­ні дії. Цінності є мотиваційним базисом політичної культури, вони зумовлюють відповідні політичні орієнтації і поведінку, а їх втрата означає руйнування самої політичної культури.

Вираження ідеологією інтересів суспільних класів, її ціннісний ас­пект породжують критичне ставлення до неї як до неістинного, спо­твореного знання. В ідеології вбачають опозицію раціональному, нау­ковому осягненню соціальної дійсності. Ще К. Маркс називав її «спо­твореною свідомістю». Подібні оцінки ідеології пізніше давали італій­ський соціолог В. Парето («кристалізація хибної свідомості»), німець­кий філософ К. Манхейм («добровільна містифікація»), американський соціолог Д. Белл («секуляризована релігія»), французький філософ Б. Леві («невпізнана брехня») та ін.

Проте наявність в ідеології ціннісного аспекту не принижує, а, на­впаки, підвищує її роль у житті суспільства. Саме цей аспект робить ідеологію не лише прийнятною, а й необхідною для того чи іншого суспільного класу. Ідея «кінця ідеології», що стала основою впливової в 60-ті рр. XX ст. концепції деідеологізації, себе не виправдала. Ідео­логія виявилась необхідною. Зрештою, у будь-якому політичному до­кументі наявні терміни ідеологічного порядку, які не є власне науко­вими поняттями, наприклад свобода, рівність, справедливість, бра­терство, рівність можливостей, загальний добробут тощо.

Кожна з різних форм політичної ідеології претендує на істинне і найповніше відображення дійсності, хоча наближені вони до істинного, наукового знання неоднаковою мірою. З-поміж інших систематизованих поглядів та ідей — релігійних, філософських, естетичних тощо — полі­тична ідеологія найбільшою мірою орієнтована на практику.

Основні відмінності між буденною і теоретичною свідомістю поля­гають у їхніх пізнавальних можливостях. За сприйняття політики на науковому рівні розширюється сфера достовірних політичних знань, науковий аналіз дає можливість з'ясувати глибинні причини політич­них явищ і процесів, закономірностей їхнього розвитку. Буденна ж свідомість сприймає політику поверхово, набуті нею знання мають кон'юнктурне, особистісне забарвлення. Багато з орієнтацій, які скла­дають політичну культуру, закладені в людях підсвідомо і часто вияв­ляються в них мимоволі, без попередніх роздумів. Зберігаючись у під­свідомості, ці орієнтації істотно впливають на поведінку людей і зміст політичної діяльності. Поряд із неусвідомленими реакціями орієнта- ційного порядку політична поведінка містить і суто імпульсивні дії.

Політична поведінка більшості громадян у будь-якій країні визна­чається не стільки теоретичною, скільки буденною політичною свідо­містю, а то й підсвідомими мотивами, що негативно відбивається як на політиці, так і на долі самих громадян і робить особливо важливими політичну освіту мас, формування високого рівня їхньої політичної культури.