4. ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ

магниевый скраб beletage

СУТНІСТЬ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

У філософії під соціалізацією (від лат. socialis — суспільний) ро­зуміють процес засвоєння індивідом певної системи знань, норм і цін­ностей, які надають йому можливість функціонувати як повноправно­му членові суспільства. Відповідно політична соціалізація — це процес засвоєння індивідом певної системи політичних знань, норм і цінностей, тобто політичної культури.

Політична соціалізація забезпечує набуття індивідом уміння орієн­туватись у політичному просторі й виконувати в ньому певні владні функції. Через політичну соціалізацію здійснюється формування, від­творення і розвиток політичної культури.

Політична соціалізація є суттєвим чинником функціонування полі­тичної системи суспільства, її стабільності. Вона може бути викорис­тана як інструмент політичного контролю, засіб прищеплення індивіду потрібних тим чи іншим групам політичних норм, цінностей і цілей, причому надає змогу робити це в ефективних і непомітних для самого індивіда формах. Цим пояснюється прагнення всіх політичних сил узяти під свій вплив і контроль процес політичної соціалізації, умови, механізми й засоби його здійснення.

Політична соціалізація є процесом і результатом взаємодії між об'єктивними умовами життєдіяльності індивіда та його поведінкою. У сукупності цих умов важливу роль відіграють ті групи, які оточують індивіда. Залежно від характеру особистих контактів і міри формальної організованості ці групи поділяються на первинні й вторинні. Первинні — це безпосередньо контактні, як правило, неформальні групи. До них належать сім'я, об'єднання друзів, ділові, ігрові, релігійні та інші малі групи. Вторинні групи політичної соціалізації — це неперсоніфіковані групи з формалізованою структурою. До них належать школа, громад­ські організації, політичні партії, трудові колективи тощо.

Політична соціалізація відбувається у двох основних формах: пря­мій та опосередкованій. У першому разі політична соціалізація здійс­нюється шляхом поширення відповідних знань, пропаганди певної інформації, популяризації зразків бажаної поведінки. Зміст набутих індивідом таким чином знань та орієнтацій має яскраво виражений політичний характер. Такими є, наприклад, уявлення про державний лад тієї чи іншої країни, про діяльність політичних партій і політичних лідерів, про характер панівної ідеології тощо. У другому разі процес політичної соціалізації відбувається шляхом створення таких умов життєдіяльності індивіда, які спонукають його діяти саме так, а не ін­акше.