3. ІДЕЙНІ ЗАСАДИ ПОЛІТИЧНОГО ЕКСТРЕМІЗМУ

Екстремізм (від лат. extremus — крайній) — складне соціально- політичне та ідейно-психологічне явище. Найчастіше він виникає в середовищі тих соціальних верств, значення економічних і політичних функцій яких у суспільстві спадає, й вони відчувають загрозу своєму соціальному статусу. Так, розвиток капіталізму призводить до витіс­нення дрібнотоварного виробництва з багатьох галузей, робить нестій­ким становище дрібного товаровиробника. Науково-технічний прогрес викликає зниження ролі в суспільному виробництві не лише неквалі- фікованої фізичної праці робітників, а й ручної майстерності ремісни­ків. Зростання чисельності інтелігенції призвело до позбавлення бага­тьох її представників, особливо масових професій (учителів, інженер­но-технічних працівників тощо), колишнього привілейованого стано­вища в суспільстві. Такі зміни соціально-економічного становища мо­жуть спричинити поширення переконань, які заперечують увесь наяв­ний суспільний порядок, домінуючу систему цінностей, породжувати настрої радикалізму і спрямованої проти всіх групової агресії.

В ідеологічно-доктринальному відношенні для екстремізму харак­терне вибіркове користування тими цінностями, що містяться в докт­ринах основних класів. Ідеологічна і класова орієнтація є критерієм поділу політичного екстремізму. Ті рухи, які апелюють до цінностей праці, заперечують експлуатацію, прагнуть до соціальної рівності й адресують свою ідеологію робітничому класові, визначаються як «лі­ві». Рухи, що адресують свою ідеологію класам власників засобів ви­робництва, орієнтуються на приватну власність, соціальну нерівність, визначаються як «праві». Основними різновидами лівого екстремізму є анархізм і троцькізм, а головним різновидом правого екстремізму — фашизм. Ознайомлення з їх ідейними засадами має важливе значення для розуміння політичних процесів, особливо в перехідних суспільст­вах, нестабільність яких є сприятливим ґрунтом для появи політичного екстремізму в різноманітних формах.