політичне вчення марсилія падуанського

Розвиток торгівлі й ремесла у країнах Західної Європи сприяв у XII-XIV ст. зростанню міст, формуванню в них прошарків торговців, ремісників, банкірів тощо, які прагнули до незалежності від феодалів, подолання феодальної роздрібненості та зміцнення центральної королів­ської влади, заперечували втручання церкви в державні справи. Найяск­равіше інтереси бюргерства, яке підтримувало королівську владу, відо­бразив у своїй праці «Захисник миру» (І324-1326) ректор Паризького університету Марсилій Падуанський (бл. 1270-1342). Рішуче висту­паючи проти теократичних теорій, він покладав на церкву відповідаль­ність за всі біди і нещастя у світі, доводив, що втручання церкви у спра­ви світської влади сіє розбрат і позбавляє європейські держави, особли­во Італію, миру.

На думку вченого, церква має бути відокремленою від держави, бо в них різні цілі й сфери діяльності. Розмежовуючи закони людські й закони божественні, він стверджував, що до компетенції церкви належать тільки божественні закони. Тому духовенство має право лише навчати, пропові­дувати християнське віровчення, але не примушувати. Карати порушни­ків божественних законів може лише Бог, який їх установив.

Марсилій Падуанський вважав, що держава виникла у процесі поступового ускладнення форм людського співжиття. Спочатку сім'ї об'єднуються в роди, потім роди — у племена, на базі яких виника­ють міста і в кінцевому підсумку — держава, що Грунтується на спі­льній згоді всіх її громадян і має за мету їхнє спільне благо. Джере­лом будь-якої влади в суспільстві виступає народ, саме від нього ви­ходить влада як світська, так і духовна, він один є носієм сувереніте­ту і верховної законності. Щоправда під народом учений розумів не всіх громадян держави, а лише представників впливових і заможних суспільних станів — військових, священиків, чиновників, торговців, землевласників і ремісників.

Державна влада здійснюється за допомогою законів, право ви­давати які має народ, а від його імені — обрані ним представники.

Закони є обов'язковими для всіх. Марсилій Падуанський одним із перших в історії політичної думки висунув та обґрунтував ідею розмежування законодавчої і виконавчої влади держави. На його думку, законодавча влада визначає компетенцію та організацію ви­конавчої влади. У здійсненні влади він важливе місце відводив ви­борності як засобу утворення установ і підбору посадових осіб держави всіх рівнів. Віддаючи перевагу монархії, найкращою фор­мою державного правління він вважав виборну монархію, у якій правитель обирається народом.

Політичне вчення Марсилія Падуанського відіграло значну роль у формуванні уявлень про демократичний політичний устрій суспільства.