ПОЛІТИЧНІ ІДЕЇ УТОПІЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ

магниевый скраб beletage

На відміну від Ж. Бодена, який захищав абсолютизм і приватну вла­сність, представники так званого утопічного соціалізму Т. Мор і Т. Кампанелла обстоювали ідею соціальної рівності, головним ворогом якої вони вважали приватну власність. До проблематики держави мис- лителі-соціалісти звертались у пошуках відповіді на питання про те, якою має бути держава, щоб забезпечити рівність і справедливість, покінчити з тиранічними формами правління.

Родоначальником утопічного соціалізму як системи теоретичних уявлень про справедливий суспільний устрій є видатний англійський мислитель і політичний діяч Томас Мор (1478-1535). Свої погляди він виклав у праці «Утопія» (1516), у якій різко засудив тогочасні анг­лійські соціальні й політичні порядки — злиденність мас, нерівність і несправедливість, злочинність тощо, головною причиною яких вважав приватну власність. На думку Т. Мора, суспільство є результатом змо­ви багатих проти бідних, а держава виступає лише знаряддям багатих, яке вони використовують з метою пригнічення простого народу й за­хисту своїх матеріальних інтересів. Багаті підкоряють і знедолюють бідних як силою, хитрістю та обманом, так і за допомогою законів, які нав'язують народу від імені держави.

Існуючим соціальним і політичним порядкам Мор протиставляє ті порядки, які панують в уявній державі Утопія. Там немає приватної власності, а засоби виробництва та його результати є суспільним над­банням. Праця обов'язкова для всіх, робочий день триває лише шість годин, населення забезпечується всім необхідним. Панування суспіль­ної і відсутність приватної власності унеможливлюють злочини, пов'язані із жадібністю та егоїзмом людей, їхнім прагненням попри все збільшити власне багатство.

Утопія є державно-організованим суспільством. Її політичний устрій, який Т. Мор вважає ідеальним, Грунтується на засадах свободи, рівності й демократизму. Усі основні посадові особи держави, у тому числі верхов­ний правитель (принцепс), обираються народом, звітують перед ним і зобов'язуються діяти в його інтересах. Правитель обирається довічно, але може бути усунений із посади у разі прагнення до тиранії. Решта посадо­вих осіб і сенат, який складається зі старших за віком і досвідчених гро­мадян, обираються щорічно. Найважливіші справи в Утопії вирішуються правителем з участю сенату і народних зборів. Симпатії Т. Мора, отже, на боці своєрідної змішаної форми державного правління, яка поєднує мона­рхічний, аристократичний і демократичний елементи.

В Італії ідеї утопічного соціалізму розвивав філософ, поет і полі­тичний діяч Томмазо Кампанелла (1568-1639). У праці «Місто Сонця» (1602, надрукована 1623), наслідуючи Т. Мора, він стверджу­вав, що причиною всіх суспільних бід є приватна власність. Ідеальним суспільним ладом, який відповідає інтересам простого народу, автор вважає такий, що заснований на суспільній власності. Подібний лад встановлено у місті Сонця. Там відсутня приватна власність, праця має обов'язковий характер, громадяни забезпечені всім необхідним. При­чому, на відміну від Т. Мора, Т. Кампанелла вводить суспільну влас­ність навіть на предмети особистого вжитку. У місті Сонця все докла­дно регламентується, навіть особисте життя кожного громадянина.

Система публічної влади у місті Сонця складається із трьох гілок: військової, наукової і відтворення населення (шляхом створення необ­хідних предметів споживання і виховання громадян). Кожною з гілок влади керує окремий правитель. Цих трьох правителів називають від­повідно Сила, Мудрість і Любов. Увінчує управлінську піраміду вер­ховний правитель, якого іменують Сонцем, або Метафізиком. Він ви­різняється вченістю, досвідом і вмінням. Посаду верховного правителя він обіймає не довічно, а лише до того часу, доки серед громадян не з'явиться більш достойний. Тоді верховний правитель зобов'язаний сам відмовитися від влади на користь достойнішого. Верховний пра­витель міста Сонця та його найближчі помічники — Сила, Мудрість і Любов — не можуть бути усунені з посад з волі народу, решта посадо­вих осіб обираються громадянами.

Теоретично започатковані представниками раннього утопічного соціалізму Т. Мором і Т. Кампанеллою колективістські принципи ор­ганізації суспільного життя — заперечення приватної власності, суспі­льна організація виробництва й розподілу, обов'язковість праці, до­кладна регламентація суспільного та особистого життя, недооцінка прав і свобод індивіда — знайшли подальше теоретичне обґрунтуван­ня і в кінцевому підсумку були покладені в основу організації суспіль­ного життя у країнах соціалізму.