2. РЕСУРСИ Й ЛЕГІТИМНІСТЬ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ

Найзагальнішим джерелом влади як основою вольових відносин між людьми є їх природна й соціальна нерівність. Фізичне, інтелектуа­льне, економічне, освітнє, статусне та інше переважання одних людей над іншими дає змогу першим здійснювати свою волю стосовно ін­ших. Влада, що виникає на основі природної нерівності, завжди пер­соніфікована і має характер міжособової взаємодії. Це — підпорядку­вання конкретній людині. Влада, заснована на соціальній нерівності, втрачає свою персоніфіковану форму. Вона відтворюється в суспільс­тві незалежно від її конкретних учасників і має більш визначений і стійкий характер. Так, розпорядження особи, яка обіймає керівну по­саду, є обов'язковими для підлеглих, незалежно від особистих якостей самого керівника.

РЕСУРСИ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ

Найважливішою соціальною причиною підпорядкування одних людей іншим є нерівномірний розподіл ресурсів влади. Під ресурса­ми влади зазвичай розуміють засоби її здійснення. Однак термін ресурси дещо ширший — ним позначаються не стільки задіяні, скі­льки потенційні засоби здійснення влади, тобто такі, які можуть бути використані, але ще не використовуються або ж використовуються не повністю. Сукупність усіх можливих і фактично використовува­них ресурсів владарювання є потенціалом влади. Урахування ре­сурсів владарювання і ресурсів спротиву владній волі дає можливість визначити силу влади.

Ресурсами влади можуть бути наявні в розпорядженні її суб'єкта і важливі для об'єкта цінності, наприклад предмети споживання, гро­шові кошти тощо, або засоби, здатні вплинути на внутрішній світ, мо­тиви поведінки об'єкта, — преса, радіо, телебачення, засоби мистецт­ва, знаряддя, за допомогою яких можна позбавити людину тих чи ін­ших цінностей аж до життя включно, — каральні органи, зброя тощо.

Багатоманітні ресурси влади можуть класифікуватись за різними підставами. Так, за характером вони поділяються на утилітарні, при­мусові та нормативні. Утилітарні (від лат. utilitas — користь, вигода) ресурси — це матеріальні й соціальні блага, пов'язані із задоволенням повсякденних інтересів і потреб людини. Це можуть бути кошти, про­мислові та продовольчі товари, послуги у сфері охорони здоров'я, освіти, забезпечення житлом, різноманітні пільги і привілеї тощо. За їх допомогою влада, особливо державна, може залучити на свій бік не тільки окремих осіб, а й цілі верстви населення. Типовим прикладом є встановлений у більшості країн світу особливий соціальний статус державних службовців, лояльність яких щодо влади «купується» низ­кою певних пільг і привілеїв. Загальним правилом також є привілейо­ваний соціальний статус військовослужбовців офіцерського складу, особливо вищого, працівників каральних органів, провідних ідеологів тощо, які є опорою політичного режиму.

Примусові (силові) ресурси влади — це заходи адміністративного і кримінального впливу. Вони передбачають встановлення державою в законодавчому порядку адміністративної і кримінальної відповідаль­ності. У першому випадку йдеться про юридичну відповідальність за адміністративне правопорушення — винну дію або бездіяльність, яка порушує громадський порядок, правила прикордонного режиму, руху транспорту, митні правила, правила полювання, рибальства тощо. За­ходами адміністративного покарання можуть бути попередження, штраф, адміністративний арешт, конфіскація предметів контрабанди та ін. Кримінальна відповідальність означає, що особа, яка скоїла зло­чин, зобов'язана відповідати за свою дію. Заходи покарання визнача­ються вироком суду. Це можуть бути позбавлення волі, примусові ро­боти, конфіскація особистого майна і навіть позбавлення життя.

Силові ресурси політичної влади виконують функцію забезпе­чення оборони країни, безпеки держави, охорони внутрішнього правопорядку. Такими ресурсами є армія, різні служби безпеки, поліція, прокуратура, суди, а також належні їм техніка, озброєння, в'язниці тощо. Силові ресурси є найбільш дієвими, оскільки їх ви­користання призводить до позбавлення людей власності, волі, а іноді й самого життя. Політична влада використовує силові ресурси тією чи іншою мірою досить часто. Найчастіше вона вдається до них тоді, коли її вплив на суспільство за допомогою інших засобів значно послаблюється, зокрема в періоди економічних і політичних криз. Переважання силових ресурсів у здійсненні влади відбуваєть­ся в поліцейській державі.

Примусові ресурси влади включають у себе силові, але не зводять­ся до них. Примус може бути як фізичним, спрямованим на ушко­дження тіла, так і психологічним, спрямованим на ушкодження психі­чної природи людини, чи моральним, спрям