1. СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ ТА ЇХ ОСНОВНІ ВИДИ : Політологія : B-ko.com : Книги для студентів

1. СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ ТА ЇХ ОСНОВНІ ВИДИ

сутність та особливості соціальних відносин

Суспільство, як будь-яка складна й багатопланова система, — це сукупність зв'язків між певними елементами. Для того щоб з'ясувати, хто виступає соціальними елементами цієї системи й, відповідно, соці­альними суб'єктами політики, необхідно спершу визначити значення терміна соціальний та зміст поняття соціальні відносини.

Термін соціальний (від лат. socialis) означає суспільний, тобто такий, що належить до суспільства. Проте в науковій літературі обидва ці терміни вживаються для позначення не лише одних і тих само, а й різних суспільних явищ і процесів. В одному разі соціаль­не ототожнюється із суспільним. Звичайно це робиться тоді, коли характеризуються ті явища й процеси, які наявні в суспільстві, коли наголошується на відмінності суспільних явищ і процесів від при­родних і техніко-технологічних. За такого — широкого — підходу соціальними називаються також економічні, політичні та соціокуль- турні явища і процеси, а соціальними відносинами вважаються всі суспільні відносини.

В іншому разі поняття соціальне тлумачиться вужче — як частина суспільного. Ним позначається лише те в суспільстві, що безпосеред­ньо стосується людей, їхніх інтересів і потреб. Відповідно розрізня­ються економічна, соціальна, політична і духовна сфери суспільного життя, а соціальні відносини виокремлюються як особливий вид сус­пільних відносин, що існують поряд з економічними, політичними та соціокультурними відносинами.

Виокремлюючи в особливу групу соціальні суб'єкти політики, у політології соціальне розуміють у вузькому значенні — як частину суспільного. Завдання полягає в тому, щоб визначити, хто ж саме є соціальними суб'єктами політики в цьому розумінні. Зробити це мож­на через з'ясування сутності та особливостей соціальних відносин.

Суспільні відносини багатоманітні й можуть класифікуватись за їх об'єктами, суб'єктами та характером відносин між суб'єктами та об'єктами. Першою особливістю соціальних відносин як одного з ви­дів суспільних відносин є те, що вони виокремлюються на основі їх суб'єктів. Якщо основою виокремлення, наприклад, політичних чи економічних відносин є їхні об'єкти (відповідно політична влада і вла­сність на засоби виробництва), то основою виокремлення соціальних відносин є їхні суб'єкти — соціальні спільноти.

Другою особливістю соціальних відносин є те, що соціальними спільнотами як їхніми суб'єктами виступають не всі наявні в суспільс­тві спільноти людей, а лише ті, що сформувались об'єктивно у процесі історичного розвитку. Є п'ять основних груп соціальних спільнот: 1) соціально-класові (суспільні класи, внутрішньокласові та міжкласо- ві соціальні верстви і групи); 2) соціально-етнічні (племена, народнос­ті, нації); 3) соціально-демографічні (сім'я, чоловіки, жінки, діти, мо­лодь, особи середнього та старшого віку); 4) соціально-професійні (робітники, селяни, службовці, спеціалісти, підприємці); 5) соціально- територіальні (жителі окремих адміністративно-територіальних оди­ниць — сіл, селищ, міст, районів, областей).

На відміну від організаційних спільнот — політичних партій, гро­мадських організацій, органів публічної влади тощо, які створюються внаслідок свідомої цілеспрямованої діяльності людей, соціальні спіль­ноти сформувались об'єктивно, тобто їх ніхто спеціально не створював.

Суб'єктом соціальних відносин, отже і соціальним суб'єктом полі­тики, виступає й людина як індивід чи особа — представник тієї чи іншої соціальної спільноти (класу, нації, міський чи сільський житель тощо).

Третя особливість соціальних відносин полягає в тому, що вони мають двоїстий характер. Між соціальними спільнотами вони склада­ються з приводу якихось об'єктів і проявляються як інші види суспі­льних відносин. Так, складаючись із приводу політичної влади, вони проявляються як політичні відносини, стосовно власності, виробницт­ва виступають як економічні тощо. Відповідно їх так і називають: со­ціально-політичні, соціально-економічні, соціокультурні відносини. Таким чином, соціальні відносини — це відносини між історично й об'єктивно сформованими спільнотами людей.

Суб'єктами соціальних відносин (і відповідно соціальними суб'єк­тами політики) є класові, етнічні, демографічні, професійні, територіа­льні спільноти людей (соціальні спільноти). Інтереси цих спільнот визначають основний зміст політики і виступають як її соціальні за­сади.

основні види та політизація соціальних відносин

Основні види соціальних відносин виокремлюють залежно від їх суб'єктів. Такими видами є соціально-класові, соціально-етнічні, соці­ально-демографічні, соціально-професійні та соціально-територіальні відносини. Вони існують у межах кожної із п'яти основних груп соці­альних спільнот, але не між ними, оскільки одні спільноти водночас складаються з інших. Іншими словами, є відносини між класами і між націями, між демографічними і між професійними спільнотами, але немає відносин між класами і націями, демографічними і професійни­ми спільнотами. У разі, коли відносини між соціальними спільнотами складаються з приводу публічної влади, вони виявляються як політич­ні відносини, а самі спільноти виступають суб'єктами політики.

У становленні соціальних спільнот як суб'єктів політики, політи- зації соціальних відносин виокремлюють декілька стадій. На першій стадії члени спільноти ще не усвідомлюють своїх особливих, об'єктивно зумовлених корінних інтересів, їхньої відмінності від інте­ресів інших спільнот. На другій стадії відбувається консолідація спі­льноти, усвідомлення її членами спільності своїх інтересів. На третій стадії члени спільноти доходять розуміння того, що реалізація їхніх інтересів вимагає боротьби за владу в суспільстві. Така еволюція від­бувається на соціальному рівні й не поширюється на політичну систе­му, а самі спільноти виступають як латентні, тобто приховані, полі­тичні сили. На четвертій стадії, яка охоплює політичну систему суспі­льства, члени спільноти артикулюють свої інтереси, виявляють їх як певні політичні вимоги, для задоволення яких об'єднуються в полі­тичні партії та громадські організації, що ведуть боротьбу за владу та вплив на її здійснення.

Іншими словами, соціальна спільнота спершу існує тільки об'єктивно, потім — також і суб'єктивно (її члени усвідомлюють спі­льність своїх інтересів та необхідність політичної боротьби за їх задо­волення) і нарешті — активно (члени спільноти об'єднуються органі­заційно і ведуть політичну боротьбу за задоволення своїх інтересів). Такий процес політизації робітничого класу К. Маркс називав його перетворенням із «класу в собі» у «клас для себе». Подібну еволюцію тією чи тією мірою проходять етнічні, демографічні та інші соціальні спільноти. Нація, наприклад, спершу формується як етнічна спільнота, а вже потім — як політична, що знаходить свій вияв у формуванні її державності.