3. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ

ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО КОНФЛІКТУ

Конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення) — це «зіткнення двох або більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів в умовах протидії»[29].

Суб'єктами конфлікту можуть виступати індивіди, малі й великі групи людей, їхні різноманітні організації. Соціальний конфлікт — це зіткнення інтересів соціальних спільнот. Виникаючи як зіткнення передусім економічних інтересів соціальних спільнот, соціальні конф­лікти обов'язково охоплюють сферу реалізації політичної влади і тим самим набувають політичного характеру, проявляючись як соціально- політичні конфлікти. Іншими словами, соціально-політичний конф­лікт — це зіткнення інтересів соціальних спільнот з приводу здій­снення влади в суспільстві.

Не будь-яке зіткнення інтересів породжує конфлікт їх носіїв. Кон­флікт виникає тоді, коли дії сторін, що конфліктують, спрямовані на досягнення несумісних цілей або таких, що виключають одна одну. При цьому кожна зі сторін прагне контролювати і спрямовувати дії іншої сторони.

У соціальній і політичній структурі суспільства конфлікти харак­теризуються рівнем, гостротою, масштабами, сферою виникнення та іншими параметрами. У політологічному аспекті найбільш значущи­ми з них є ті, що одночасно охоплюють усі рівні соціальної і полі­тичної структур, зачіпають максимально можливу в конкретних умо­вах кількість учасників, мають загальний характер. Такі конфлікти обов'язково пов'язуються з проблемами державної влади, її зміцнен­ня або підриву, тобто мають політичний характер. До них належать, зокрема, міжкласові, міжетнічні, демографічні та міжрегіональні конфлікти.

міжкласові конфлікти

Міжкласові конфлікти проявляються в різних формах класової боротьби. Про класову боротьбу як боротьбу між бідними і багати­ми, між різними суспільними станами писали ще античні історики. Французькі вчені періоду Реставрації (О. Тьєррі, Ф. Гізо, Ф. Міньє) дійшли до розуміння класової боротьби як рушійної сили суспільно­го розвитку.

За К. Марксом і Ф. Енгельсом, класова боротьба є основним зміс­том і рушійною силою історії. Усю історію суспільства, починаючи з появи приватної власності на засоби виробництва, виникнення класів, вони подали як історію неперервної боротьби класів з протилежними інтересами — експлуатованих проти експлуататорів. Ця боротьба зав­жди вела до її найвищого прояву — соціальної революції, унаслідок якої здійснюється перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої, прогресивнішої. Найбільшої гостроти класова боротьба до­сягає за капіталізму, коли пролетаріат веде боротьбу проти буржуазії. Розвиток такої боротьби призводить до соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату як засобу знищення класів вза­галі й переходу до суспільства без класів.

Досвід розвитку міжкласових відносин у XX ст., особливо у другій його половині, дає підстави зробити висновок, що марксистська теорія класової боротьби має методологічне значення для пізнання закономі­рностей розвитку класового суспільства, формаційного суспільного розвитку взагалі. Проте вона абсолютизує конфронтаційний характер відносин між класами і роль класової боротьби як рушійної сили сус­пільного розвитку.

Класова боротьба є рушійною силою історії на доіндустріальних етапах суспільного розвитку. Класичний капіталізм створив такі важкі умови існування робітничого класу, які однозначно зумовлювали його боротьбу проти буржуазії, штовхали на повалення самого капіталізму, що, зрештою, й відбулось у багатьох країнах.

У сучасному індустріальному суспільстві соціально-економічне становище робітничого класу істотно поліпшилось, натомість різко загострилися відносини між суспільством і природою, з'явились засо­би масового знищення, виникла загроза існуванню всього людства.

Домінуючими в суспільному розвитку стають не класові, а загально­людські інтереси Це породжує об'єктивну межу для класової конфро­нтації, спонукає уникати найгостріших форм прояву й розв'язання міжкласових конфліктів — повстань, громадянських війн, революцій. На перший план висуваються завдання досягнення в суспільстві соціа­льної злагоди, пошук компромісних форм і засобів розв'язання між- класових суперечностей. Рушійною силою суспільного розвитку стає солідарність усіх соціальних спільнот, а не їх конфронтація.

Проте