4. ПРАВОВА ДЕРЖАВА ТА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Держава відіграє вирішальну роль у житті суспільства. Вона узго­джує багатоманітні соціальні інтереси, упорядковує життєдіяльність суспільства, забезпечує його цілісність, захищає слабких від свавілля сильних, утверджує у відносинах між людьми панування сили права замість панування права сили, яке притаманне додержавному стану.

Проте держава не є абсолютним благом, з нею пов'язано й чимало негативного. Уже за своєю сутністю вона є носієм примусу в суспільс­тві. Держава може зловживати своїм монопольним правом примусу й чинити насилля над суспільством. Держави втягують народи у крово­пролитні війни, можуть здійснювати геноцид стосовно власних наро­дів, уводити жорстокі закони, обкладати населення непомірними пода­тками тощо. Держава, отже, не є ні абсолютним благом, ні абсолют­ним злом. З метою обмеження негативних наслідків функціонування держави для суспільства, можливого зла від неї людство напрацювало низку теоретичних і практичних засобів. До них належить насамперед теорія демократії з її концепціями і принципами та їхньою практичною реалізацією. Особливе місце в арсеналі теоретичних засобів впливу суспільства на державу посідають теорії правової держави і громадян­ського суспільства.

СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ОЗНАКИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

Сенс ідеї правової держави, яка лежить в основі відповідної теорії, полягає в обґрунтуванні необхідності обмежити державу правом, установити правові межі її влади і тим самим захистити громадян від можливого свавілля з боку держави. Ця ідея притаманна політико- правовій думці на всіх історичних етапах її розвитку. Вагомий внесок в її обґрунтування внесли, зокрема, Дж. Локк, Ш. Монтеск'є, І. Кант. Сам термін правова держава (Rechtsstaat) утвердився в німецькій юридичній літературі в першій третині ХІХ ст. у працях К. Велькера, Р. фон Моля та інших правознавців, а в подальшому набув значного поширення. На початку ХХ ст., особливо після Жовтневої революції в Росії, популярність ідеї правової держави різко зросла, що було зумов­лено прагненням зняти напругу міжкласового протистояння та уник­нути за допомогою соціального компромісу революцій і дезорганізації суспільного життя. Ідея правової держави, верховенства права вияви­лася однією з найпродуктивніших у розв'язанні суспільних суперечно­стей ненасильницьким шляхом, ураховуючи інтереси всіх учасників політичного життя.

Згідно з теорією правової держави закон мусить бути єдиним для всіх — і для держави, і для громадян — і мати правовий характер, тоб­то відповідати високим моральним вимогам. Державне правління, за­сноване на законах, може мати й деспотичний характер, якщо закони не відповідають вимогам моральності, гуманізму, демократизму та справедливості й спрямовані лише на захист державної влади.

За своєю сутністю правова держава, отже, є такою державою, у якій панує право як синонім моральності, гуманізму, демократизму і справедливості. З урахуванням зазначеного, можна дати таке загальне її визначення: правова держава — це правова форма організації і функціонування політичної влади в країні та її взаємовідносин з індивідами як суб'єктами права.

Правова держава характеризується певними ознаками, які стосу­ються організації державної влади, стану правової і судової систем, діяльності правоохоронних органів, правового статусу особи, її взає­мовідносин із державою тощо. До основних таких ознак, які назива­ються також принципами і в тій чи тій формі закріплюються в консти­туціях, належать: народний суверенітет; верховенство права; взаємна відповідальність держави і громадянина; поділ державної влади; неза­лежність суду; реальність прав і свобод особи; пріоритет норм міжна­родного права над нормами національного законодавства та ін.

Народний суверенітет полягає у визнанні народу єдиним джере­лом і верховним носієм влади в державі. Визнання народу єдиним джерелом влади в державі означає, що всі повноваження органів пуб­лічної влади (як органів державної влади, так і органів місцевого са­моврядування) йдуть від народу. Верховенство влади народу полягає в тому, що ця влада є найвищою в державі та стоїть над владою всіх державних органів, які за демократії безпосередньо або опосередкова­но формуються шляхом волевиявлення народу. Принцип народного суверенітету в тій чи тій формі закріплюється в конституції правової держави.

Головною ознакою правової держави є верховенство права, яке означає