2. ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ГРУПИ ІНТЕРЕСІВ : Політологія : B-ko.com : Книги для студентів

2. ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ГРУПИ ІНТЕРЕСІВ

сутність групового підходу у вивченні політики

У політології використовуються не тільки багатоманітні методи дослідження політичних явищ і процесів, а й різні підходи у вивченні політики. Такими підходами є, наприклад, інституціональний, біхевіо- ристський, класовий, елітаристський та ін. На початку XX ст. виник груповий підхід у вивченні політики, який називається також теорією груп тиску, теорією заінтересованих груп, теорією груп інтересів то­що. Родоначальником цієї теорії став американський соціолог і полі­толог Артур Фішер Бентлі (1870-1957). У праці «Процес здійснення державної влади: вивчення громадських тисків» (1908) він доводив, що діяльність людей завжди визначається їхніми інтересами і спрямо­вана на їх забезпечення, та запропонував розглядати політику як ре­зультат взаємодії різних суспільних груп, що переслідують свої інте­реси.

Діяльність щодо забезпечення інтересів звичайно має груповий ха­рактер. Оскільки групи не існують без об'єднуючих їх інтересів, то група та інтерес є досить близькими поняттями. Інтереси групи прояв­ляються не стільки на основі її усної риторики, програмних заяв про свої цілі тощо, скільки на основі практичної діяльності й поведінки членів групи.

Діяльність заінтересованих груп у їх відносинах одна з одною і з державною владою, за А. Бентлі, є динамічним процесом, у ході якого здійснюється тиск інтересів цих груп на владу з метою примусити її підкоритися волі та впливу груп. У впливі груп на державну владу за­звичай домінує найсильніша група чи сукупність груп. Ці групи під­порядковують своєму впливові і примушують підкоритися більш сла­бкі групи, а сама державна влада стає засобом урегулювання конфлік­тів між групами та груповими інтересами й досягнення певної рівнова­ги між конкуруючими групами.

Груповий підхід надає змогу представити всі вияви політики як ре­зультат діяльності заінтересованих груп. Такими групами є суспільні класи, етнічні, демографічні та інші соціальні спільноти, політичні партії, різноманітні громадські організації тощо. Суспільним класам А. Бентлі приділяв відносно мало уваги, вважаючи їх групами з мно­жинними інтересами, що схильні до стабільного існування і не мають внаслідок цього великого значення в аналізі політики в динаміці.

ПОНЯТТЯ ГРУП ІНТЕРЕСІВ

Найчастіше в політології в аналізі інституціональних форм політи­ки поняття заінтересовані групи (або групи інтересів) використовуєть­ся для позначення добровільних об'єднань людей у їхніх стосунках із владою і співвідноситься з поняттям громадська організація. Відпові­дно групи інтересів можуть бути визначені як добровільні об'єднан­ня людей, що взаємодіють із метою задоволення своїх інтересів з органами публічної влади. Такими органами є як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. Основними об'єктами впливу груп інтересів виступають органи державної влади — глава держави, парламент, уряд, центральні та місцеві органи виконавчої влади.

Поняття групи інтересів указує на політичний вимір цих груп. Різні спільноти людей, їхні об'єднання проявляють себе як групи інтересів тоді, коли їхні інтереси виявляються як конкретні вимоги в політичній сфері суспільства. Іншими словами, групи інтересів функціонують як політичні об'єднання тоді, коли вони або вирішують суто політичні завдання, або вступають у взаємодію з органами публічної влади. Во­ни мають політичний вимір, але здебільшого не є суто політичними об'єднаннями. Від політичних партій групи інтересів відрізняються тим, що не прагнуть до політичної відповідальності, не ставлять собі за мету оволодіння державною владою, а обмежуються лише впливом на неї.

У сучасному демократичному суспільстві основними групами ін­тересів виступають громадські організації. Проте не всі й не завжди. Громадська організація виступає групою інтересів лише тоді, коли декларує свої вимоги в політичній сфері й прагне до їх задоволення шляхом взаємодії з органами публічної влади — безпосередньо або через інші політичні інститути — політичні партії чи засоби масової інформації. Деякі із громадських організацій, цілі й вимоги яких зав­жди представлені у політичній сфері — профспілки, організації робо­тодавців, молодіжні, жіночі, ветеранські об'єднання тощо (їх назива­ють ще громадсько-політичними організаціями), функціонують як групи інтересів постійно, інші — різного роду аматорські об'єднання (товариства філателістів, мисливців, рибалок, шанувальників книги, автомотолюбителів тощо), творчі спілки (об'єднання письменників, художників, композиторів, акторів, кінематографістів та ін.) тощо — виступають групами інтересів лише ситуативно, тобто в разі взаємодії з органами публічної влади. Спілки художників чи композиторів, на­приклад, самі по собі не є групами інтересів, а виступають ними тоді, коли взаємодіють з органами державної влади чи органами місцевого самоврядування — з метою задоволення якихось своїх вимог, скажімо, щодо захисту авторських прав, запровадження особливого режиму оподаткування, надання пільг в оренді виробничих приміщень тощо.

Самі по собі громадські організації не є об'єктами політологічних досліджень. Такими об'єктами вони стають тоді й тією мірою, коли і якою мірою виступають суб'єктами політики як групи інтересів. Кате­горія групи інтересів, таким чином, надає змогу з усієї багатоманітно­сті громадських організацій та інших спільнот людей досліджувати тільки ті, які тією чи тією мірою беруть участь у політичному житті.

Категорія групи інтересів, крім поняття громадська організація, корелюється також із такими однопорядковими з нею поняттями, як група тиску, лобі, громадський рух, латентні політичні сили. Розгля­немо зміст кожного із цих понять.

У конкуренції різних суспільних груп, які активно відстоюють свій власний, передусім економічний, інтерес, значна частина організова­них інтересів отримує задоволення за звичайними каналами громадян­ського суспільства, поза владними структурами, тобто неполітичним шляхом. Коли ж задоволення колективного інтересу учасників заінте­ресованої групи вимагає прийняття владних рішень, вона перетворю­ється на групу тиску, яка за допомогою різних засобів прагне вплину­ти на рішення органів влади у сприятливий для себе бік. Іншими сло­вами, група тиску — це добровільне об'єднання людей, яке прагне до задоволення своїх інтересів шляхом цілеспрямованого впливу (тиску) на органи публічної влади.

Як феномен політичного життя групи тиску відомі впродовж усієї історії. Найбільшого поширення вони набувають за умов ринку і роз­виненого громадянського суспільства як породження ліберальної гос­подарської і плюралістичної суспільно-політичної систем. Поява чис­ленних груп тиску невіддільна від утворення й розвитку як основних класів капіталістичного суспільства, так і особливо громадських орга­нізацій зі своїми економічними, соціальними, професійними та інши­ми інтересами, які вони політично забезпечують як групи тиску.

Через тісний зв'язок понять групи інтересів і групи тиску вони не­рідко ототожнюються. Проте між ними є відмінність, яка полягає в тому, що перше поняття вказує на суб'єкти впливу на органи публіч­ної влади, а друге — на спосіб такого впливу. Якщо перше поняття вказує взагалі на політичний вимір таких груп, то друге зазначає лише форму їхньої дії, спосіб впливу на ті чи інші політичні рішення. Гро­мадські організації, отже, за політичною суб'єктністю виступають як групи інтересів, а за способом впливу на органи публічної влади — як групи тиску. У політології є й інші трактування співвідношення зазна­чених понять.

Терміну групи тиску в політичній науці й практиці передував тер­мін лобі, який спершу виник у США й позначав специфічні структури для політичного представництва організованих інтересів. Слово лобі (від англ. lobby — критий, прогулянковий майданчик, коридор) у сере­дині XVI ст. вживалось для позначення прогулянкового майданчика в монастирі. Через століття так почали називати приміщення для прогу­лянок у Палаті громад парламенту Англії. Політичного відтінку це слово набуло ще через два століття, причому у США, коли 1864 р. те­рміном лобіювання стали позначати купівлю за гроші голосів законо­давців у коридорах Конгресу. В Англії таку політичну практику спер­шу засуджували, і слово лобі прижилось у ній лише у XX ст., а згодом поширилось в інших країнах.

Отже, лобі є вужчим поняттям, аніж групи інтересів, оскільки по­значає передусім вплив на парламентське законодавство. Згодом зміст цього поняття розширився, ним стали позначати вплив заінтересова­них груп узагалі на всі центри прийняття державних рішень, тобто не лише на орган законодавчої влади, а й на урядові та судові структури. Таким чином, поняття лобі, як і поняття групи тиску, наголошує пере­дусім на способі впливу на політичні рішення, тоді як поняття групи інтересів указує на суб'єкти цього впливу.

Групами інтересів є і багатоманітні громадські рухи — самодія­льні об'єднання мас, створені на основі спільності інтересів і впо­рядкованої діяльності. Це антивоєнні, екологічні, жіночі, молодіжні рухи тощо. Вони не є власне організаціями, бо, як правило, не мають сталих довгочасних організаційних структур, певної внутрішньої ієра­рхії, керівних центрів, програмних і статутних документів, фіксовано­го членства, внесків, що властиво для організацій.

Громадські рухи є об'єднаннями людей, які відрізняються своїми ідейними засадами й доктринами, цілями і способами їх досягнення, кількістю учасників і роллю в політичному житті. В одних випадках вони виступають як чинники світового політичного простору, мають глобальний характер, наприклад міжнародний робітничий рух, міжна­родний комуністичний рух, міжнародний профспілковий рух, націона­льно-визвольний рух, соціал-демократичний рух, рух неприєднання (до військово-політичних блоків) тощо. Нерідко такі рухи є об'єднаннями політичних партій і Грунтуються на засадах морально- політичної, іноді — матеріальної солідарності. Вони можуть передба­чати створення міжнародних координаційних центрів, а можуть обхо­дитись і без них.

В інших випадках громадські рухи виступають як політична сила всередині країни, складова її політичної системи. Саме в такому разі вони виявляються як групи інтересів. Критерієм належності громадсь­ких рухів як структурного елементу до політичної системи є їхня участь у життєдіяльності держави, формуванні та функціонуванні державних органів, прагнення до виявлення політичних інтересів і потреб соціальних спільнот.

Близьким за змістом до поняття групи інтересів у політології є по­няття латентні політичні сили. Латентними (від лат. latens, latentis — прихований) вони називаються тому, що за звичайних умов не висту­пають безпосередніми та активними суб'єктами політики (якими є, наприклад, політичні партії), але можуть раптово чи поступово, під впливом певних обставин, трансформуватися в активні політичні сили.

Розрізняють структурні й кон'юнктурні латентні політичні сили. Структурні латентні політичні сили — це елементи структури гро­мадянського суспільства, передусім різноманітні соціальні спільноти — класи, соціальні верстви і групи, нації, народності, демографічні та професійні спільноти, а також традиційні громадські організації та рухи, що виражають їхні інтереси. Кон'юнктурні латентні політичні сили виникають і діють лише за певних умов. Найчастіше ними ви­ступають політичні клуби, асоціації, корпоративні об'єднання, нові альтернативні рухи тощо. Під впливом спільного інтересу вони декла­рують свої вимоги, висловлюють претензії, що безпосередньо або опо­середковано зачіпають інші сфери суспільного життя. За певних умов вони здатні вийти на поверхню політичного життя вже як реальна по­літична сила — партія чи політизований рух.

До кон'юнктурних політичних сил належить також клієнтела. Клі- єнтела (від лат. cliens — слухняний) — це форма персональної зале­жності, зумовлена не кровнородинними зв'язками, а нерівномірним розподілом влади в суспільстві. Клієнтелістські взаємовідносини є вираженням зв'язку двох осіб із неоднаковими можливостями — пат­рона і клієнта — для взаємної підтримки та обміну послугами. Цю форму залежності вирізняє її особистісний, автономно-вертикальний, договірний характер. Клієнтела формується і зникає під впливом пев­них обставин і активно підтримує особу (політичного діяча), з якою вона пов'язана.

Як групи інтересів можуть виступати і суто економічні утворення — акціонерні товариства, фірми, підприємства, банки тощо, однак зазвичай вплив на органи влади вони справляють не безпосередньо, а опосередковано — через політичні партії і громадські організації.

Таким чином, поняття громадська організація, групи інтересів, групи тиску, лобі, громадські рухи, латентні політичні сили мають багато спільного, хоча й не є тотожними. Вони відбивають багатоманітність наявних у громадянському суспільстві інтересів, але кожне з них робить це по-своєму, особливо щодо взаємодії цих інтересів із державною вла­дою. Найзагальнішим серед них є поняття групи інтересів, яке охоплює всю багатоманітність наявних у суспільстві соціально-політичних інте­ресів, наголошує на представництві цих інтересів у політичному житті й указує на особливості цього представництва порівняно із представницт­вом суто політичних організацій — партій. Водночас поняття групи ін­тересів робить об'єктом вивчення політології багатоманітні неполітичні спільноти людей, але тільки в разі здійснення ними політичних функцій, взаємодії з органами публічної влади.