3. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕМОКРАТІЇ

поняття демократії

Демократичне державне правління має довготривалу історію і Гру­нтується на вагомих теоретичних засадах. У буквальному розумінні демократія (грец. demokratia, від demos — народ і kratos — влада) означає «народовладдя». З'явилося це поняття ще у Стародавній Гре­ції, де демократія визначалась як особлива форма організації держави, за якої влада належить не одній особі, як за монархії чи тиранії, і не групі осіб, як за аристократії чи олігархії, а всьому народу, точніше, усім вільним громадянам полісу — міста-держави. Особливого розви­тку демократія набула в V ст. до н. е. в Афінській державі, де громадя­ни на своїх зібраннях спільно й безпосередньо вирішували загально­державні справи. Кожен мав право брати участь у законодавчих зі­браннях і голосувати. Значна частина громадян обіймала в полісі чис­ленні посади. Суспільне життя характеризувалось значним інтересом громадян до політики та їхньою політичною активністю. Така безпо­середня демократія була можливою завдяки обмеженим розмірам дав­ньогрецьких держав. Але й за цих умов на народних зборах нерідко не було належної організованості, елементарного порядку й виваженості у прийнятті політичних рішень, тому відомі давньогрецькі мислителі, зокрема Платон та Арістотель, розцінювали демократію як гіршу, по­рівняно з монархією чи аристократією, форму правління. Вони ж сфо­рмулювали деякі положення теорії демократії, зокрема щодо співвід­ношення безпосереднього народовладдя і закону, демократії і свободи.

У середні віки в центрі суспільно-політичної думки перебувала про­блема найдосконалішої форми правління, заснованої на ідеї спільного блага і згоди всіх членів суспільства. При цьому більшість мислителів вважали монархію найбільш придатною для забезпечення єдності суспі­льства формою правління. Панівною формою державного правління в ті часи була абсолютна монархія, несумісна з демократією. Відповідно, не було потреби й у розвитку теорії демократії. Активна розробка демокра­тичних ідей розпочалася з настанням Нового часу і пов'язувалася з розви­тком капіталізму й ранніми буржуазними революціями у країнах Західної Європи. Особлива увага при цьому приділялась ідеям природного права й договірного походження держави.

політичні принципи демократії

дільна, здійснюється безпосередньо самим народом і не може бути передана окремій особі чи органу. Ідея народного суверенітету, тобто визнання народу єдиним джерелом і верховним носієм влади в держа­ві, стала вихідним принципом теорії і практики демократії.