функції політичного лідерства

Функції, виконувані політичними лідерами, багато в чому визна­чаються тими цілями, які вони ставлять, та ситуацією, у якій їм дово­диться діяти. Найзагальнішими з них є функції вираження соціальних інтересів, новаторська, інтегративна, організаторська й комунікативна.

Особа може стати політичним лідером лише тоді, коли виражає інтереси тієї спільноти людей, на лідерство в якій вона претендує. Це може бути як відносно невелика група людей, так і соціальна спільно­та — класова, етнічна, демографічна, професійна, територіальна, а також виборці певного округу чи країни в цілому. За будь-яких масш­табів лідерства його конституенти повинні вбачати в лідері виразника власних інтересів, інакше та чи та особа лідером не стане.

На вираження інтересів завжди є багато претендентів, які конку­рують між собою. Переможцем, тобто лідером, стає той із них, хто зуміє переконати оточення в перевагах поставлених ним цілей, пропо­нованих методів і засобів їх досягнення. Для того щоб стати лідером, обійняти певну керівну посаду, претендент на лідерство має запропо­нувати щось нове порівняно з попереднім керівником. У цьому поля­гає новаторська функція лідерства. Вона означає, що політичний лідер свідомо вносить нові, конструктивні ідеї соціального устрою. Він формулює нові соціальні цілі й завдання, обґрунтовує стратегічні пріоритети й тактичні засоби їх досягнення і розв'язання.

Інтегративна функція політичного лідерства полягає в тому, що на основі запропонованої лідером програми відбувається інтеграція дій його конституентів. В ідеалі програма лідера має передбачати задово­лення інтересів і потреб кожної групи населення тієї чи іншої території. Xоча на практиці це неможливо через суперечність в інтересах, лідер мусить прагнути максимально узгодити всі інтереси й таким чином за­лучити на свій бік якомога ширші верстви населення. Інтегративна фун­кція спрямована на підтримку цілісності й стабільності суспільства, громадянського миру і злагоди. Підтримка соціальної цілісності суспі­льства неможлива без цілеспрямованих зусиль щодо згуртування всіх соціальних спільнот. Подолання кризових явищ і своєчасне розв'язання суперечностей сприяють розвитку інтегративних суспільних процесів і підтримці цілісності соціальної системи. Лідери, які обстоюють вузько- групові або лише суто класові інтереси, діють на шкоду суспільству, сприяють його розколу, розпалюють соціальні конфлікти.

Організаторська, або прагматична, функція політичного лідерс­тва полягає у втіленні цілей і завдань, які стоять перед суспільством і відображені у програмі лідера, в конкретні дії. Ідеться про мобілізацію народних мас на втілення політичних програм і рішень у життя. Щоб організовувати і спрямовувати дії мас, політичний лідер повинен мати організаторські здібності, вміти завойовувати довіру мас, вести їх за собою. Невід'ємними складовими організаторської діяльності полі­тичних лідерів є регулювання ходу суспільних перетворень і контроль за їх здійсненням.

Комунікативна функція політичного лідерства полягає в забезпе­ченні лідерами зв'язку як між масами й політичними інститутами, так і між самими політичними інститутами, у тому числі між очолюваними лідерами вищими органами держави — парламентом, урядом, главою держави, вищими судами. Завдяки лідерам відбувається координація та узгодження дій усіх суб'єктів політики.

Політичному лідерству притаманні також деякі інші функції.