2. ТИПОЛОГІЯ І МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА

ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА

Знання про політичне лідерство суттєво розширює і поглиблює йо­го типологія, яка може здійснюватись за різними підставами (ознака­ми). Класичною є типологія політичного лідерства М. Вебера, яка ґру­нтується на виокремлених ним трьох типах легітимності політичного панування. Він розрізняв традиційне, харизматичне й раціонально- легальне лідерство. З огляду на важливість цієї типології звернемося до відповідних міркувань М. Вебера. «У принципі, — зазначає він, — є три види внутрішніх виправдань, тобто підстав легітимності... По- перше, це авторитет «вічно вчорашнього»: авторитет звичаїв, освяче­них споконвічною значущістю і звичною орієнтацією на їх дотриман­ня, — «традиційне» панування, як його здійснювали патріарх і патри­моніальний князь старого типу»[49].

Традиційне лідерство, отже, ґрунтується на авторитеті звичаїв. Лідер цього типу отримує і здійснює владу не завдяки власним досто­їнствам і заслугам, а відповідно до традицій і звичаїв. Традиційне лі­дерство характерне для доіндустріального, тобто рабовласницького і феодального, суспільства. Влада традиційних лідерів — це насамперед влада аристократичної знаті. У сучасних суспільствах традиційне лі­дерство виявляється, наприклад, у наслідуванні престолу у країнах із монархічною формою державного правління.

Наступний тип легітимності політичного панування, за М. Ве­бером, це «авторитет небуденного особистого дару... (харизма), повна особиста відданість та особиста довіра, які викликаються наявністю рис вождя у якоїсь людини: одкровень, героїзму та інших, — харизма- тичне лідерство, як його здійснюють пророк, або — у сфері політично­го — вибраний князь-воєначальник, або плебісцитарний володар, ви­датний демагог і політичний партійний вождь»[50].

Харизматичне лідерство викликає особливий інтерес дослідників. Ґрунтується воно на вірі в незвичайні якості й здібності лідера, його винятковість. Грецьке слово харизма (charisma) означає милість, бла­годать, божий дар. У період утвердження християнства ним характе­ризували проповідників, яким приписували дар безпосереднього спіл­кування з Богом поза офіційними релігійними інституціями. У полі­тичній практиці під харизмою розуміють такі риси індивіда, які ото­чення сприймає як незвичайні, недоступні іншим, а тому визнає його за правителя.

За М. Вебером, харизмою володіють великі полководці, пророки, видатні політики; харизматичними лідерами були засновники світових релігій — Будда, Христос, Магомет, великі завойовники — Олександр Македонський, Юлій Цезар, Наполеон Бонапарт. У ХХ ст. стали відо­мими такі харизматичні лідери, як В. Ленін, И. Сталін, А. Гітлер, Б. Муссоліні, Ш. де Голль, Мао Цзедун, Кім Ір Сен, Ф. Кастро та ін.

Харизматичне лідерство виникає в суспільстві, як правило, у кри­зові періоди. Спонукальним мотивом до передання влади харизматич- ному лідеру є усвідомлення широкими масами, а також значною час­тиною правлячої еліти, нездатності наявних у країні представницьких інститутів вивести країну із кризи, консолідувати суспільство навколо тієї чи іншої мети суспільного розвитку. Це викликає потребу в різко­му посиленні впливу виконавчої влади і пошуку політичного лідера як месії, здатного вивести країну із глибокої й затяжної кризи.

Зі свого боку, щоб стати харизматичним лідером, політичний діяч має бути наділений особливими психологічними й соціальними рисами: яск­раво вираженим вольовим характером, цілеспрямованістю, здатністю справляти значний вплив на великі групи людей, умінням вселяти людям надію на краще майбутнє, чутливо вловлювати настрої мас та виражати спільну волю. Однак створюють харизматичного лідера все-таки не його риси, а маси, які хочуть бачити лідера саме таким.

У наш час харизматичний тип політичного лідерства найбільш ха­рактерний для відсталих країн або тих, що стають на шлях радикаль­них суспільних перетворень. Xаризматичне лідерство, як правило, ви­різняється авторитарним стилем політичного керівництва, жорстким політичним курсом. Деякий час такий курс дає позитивні результати і користується активною підтримкою широких мас населення. В одних випадках харизматичне лідерство розтягується на десятиліття, в інших — не є довготривалим. У відносно сприятливі періоди суспільного розвитку харизматичне лідерство трансформується в більш демокра­тичний тип лідерства — раціонально-легальний.

Концепція харизматичного типу політичного лідерства М. Вебера лежить в основі його