2.2. СТРУКТУРА І ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Основними характеристиками персоналу підприємства є структура і

чисельність персоналу.

Структура персоналу — це сукупність окремих груп працівників, які об'єднані за певною ознакою.

Структура персоналу підприємства може бути: штатною, організа­ційною, соціальною і рольовою.

Так, штатна структура персоналу відображає кількісно-профе­сійний склад персоналу, розміри оплати праці і фонд заробітної плати працівників.

Організаційна структура персоналу характеризує його розподіл залежно від виконуваних функцій.

Соціальна структура персоналу підприємства характеризує його як сукупність груп, що класифікуються: за змістом роботи, рівнем освіти і кваліфікації, професійним складом, стажем роботи, статтю, ві­ком, національністю, належністю до громадських організацій і партій, сімейним станом, напрямком мотивації, рівнем життя і статусом за­йнятості (рис. 2.3).

Так, структура персоналу за освітнім рівнем передбачає розпо­діл працівників за вищою, середньо-спеціальною та середньою освітою.

Структуру персоналу за стажем можна розглядати з позиції:

— загального стажу (групується за такими періодами: до 16 ро­ків, 16—20, 21—25, 26—30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40 ро­ків і більше);

— стажу роботи у певному підприємстві (характеризує закріплення персоналу; групується за такими періодами: до 1 року, 1—4, 5—9, 10—14, 15—19, 20—24, 25, 30 і більше років).

Виділяють такі категорії персоналу за участю в процесі вироб­ництва:

1. Управлінський персонал — працівники, трудова діяльність яких спрямована на виконання конкретних управлінських функцій (це лі­нійні і функціональні керівники і спеціалісти).

Лінійні керівники спрямовують, координують і стимулюють діяль­ність підприємства, розпоряджаються його ресурсами, приймають рі­шення, несуть повну відповідальність за досягнення цілей підприємст­ва і мають право приймати рішення.

Функціональні керівники — це керівники підрозділів, основне завдання яких полягає у сприянні ефективній роботі лінійних керів­ників.

Спеціалісти (економісти, маркетологи, юристи, психологи) зайняті створенням і впровадженням у діяльність підприємства нових знань, технологій та розробкою варіантів розв'язання окремих виробничих і управлінських проблем.

Керівники і головні спеціалісти в сукупності становлять адмініст­рацію підприємства.

Технічні спеціалісти надають технічну та інформаційну допомогу апарату управління (збір, обробка, збереження і передавання інформа­ції). Специфіка їхньої діяльності полягає у виконанні стандартних про­цедур і операцій, які переважно піддаються нормуванню.

Управлінський персонал зайнятий переважно розумовою й інтеле­ктуальною працею. За рівнем управління менеджери поділяються на менеджерів нижчого, середнього і вищого рівня управління.

2. Виробничий персонал — це виконавці, які реалізують на практи­ці рішення керівників, плани підприємства, зайняті створенням мате­ріальних цінностей або наданням виробничих послуг і переміщенням вантажів. До даної групи відносять також прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.

У складі виробничого персоналу виділяють:

— основних робітників, які беруть безпосередню участь у вироб­ничому процесі;

— допоміжних робітників, які виконують функції обслуговування основного виробництва.

Для одержання даних про соціальну структуру персоналу найдоці­льніше використовувати облік якостей особового складу працівників, оскільки вони містять інформацію, що підтверджується такими доку­ментами: паспорт, копія документів про освіту, трудова книжка, спи­сок наукових праць, свідоцтво про шлюб тощо. Проте вони не містять ряду важливих соціальних показників, що вимагає залучення соціоло­гічних методів досліджень [2].

Т. Рубаняк, голова правління 3AT «Бориспільський автозавод» від­значив: «Переваги заводської системи управління стали можливими завдяки ефективній системі горизонтальної взаємодії структурних під­розділів компанії. У радянський час існував конфлікт між конструкто­рами і технологами, між виробниками і постачальниками. Нашою осно­вною задачею було створити єдину команду, пов'язану не командними узами, а економічно раціональними зв'язками, де кожен працює в од­ному ланцюжку і впливає на рентабельність усього виробництва» [23].

Рольова структура персоналу визначає склад і розподіл творчих, комунікативних і поведінкових ролей між окремими працівниками підприємства (табл. 2.3) [87].

Виділяють такі види чисельності персоналу:

1. Нормативна чисельність персоналу — це максимально можлива (в ідеалі) його чисельність, розрахована для конкретного підприємства за нормативами затрат праці кожної категорії працівників.

Нормативи затрат праці розробляють для типових за умовами дія­льності підприємств. Проте конкретне підприємство у рідких випадках відповідає нормативним вимогам, тому на практиці нормативну чисе­льність персоналу забезпечити неможливо.

2. Планова чисельність персоналу — це чисельність персоналу, розрахована на основі нормативів затрат праці і скоригована на реаль­ні умови діяльності підприємства (вона є близькою до нормативної чисельності).

3. Штатна чисельність персоналу — це чисельність працівників, які входять до штату підприємства (без урахування осіб, прийнятих на сезонну і тимчасову роботу). Вона є меншою за планову чисельність, оскільки підприємству вигідніше залучати тимчасових працівників на певний період, а не тримати їх у штаті і виплачувати їм постійно заро­бітну плату. Так, в сучасних умовах все більшого поширення набува­ють агентства, які надають персонал на засадах лізингу, що є вигідним обом сторонам.

Таблиця 2.3

РОЛЬОВА СТРУКТУРА ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА