4.2. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОЛЕКТИВУ ЯК ОБ'ЄКТА УПРАВЛІННЯ

Колектив підприємства має певні соціально-психологічні характе­ристики (рис. 4.3).

1. Характер внутрішнього психологічного клімату. Внутрішній психологічний клімат формується сукупністю обста­вин, у межах яких відбувається діяльність людей. Ці обставини поро­джують певні настанови членів колективу, що виявляються в їхньому внутрішньому ставленні до навколишнього середовища і змісту своєї роботи. Яка «рівнодійна» цих настанов, такий в остаточному підсумку і психологічний клімат у колективі.

Керівникові слід ураховувати ту обставину, що поганий настрій працівників знижує ефективність роботи колективу приблизно у півтора рази. Оскільки обставини багато в чому підлягають цілеспрямованому впливу, психологічний клімат певною мірою можна коригувати.

2. Психологічний стан членів колективу.

Психологічний стан колективу характеризується ступенем задово­леності працівниками своєю діяльністю та її результатами.

На ступінь задоволеності членів колективу впливають такі обста­вини:

—характер і зміст діяльності;

— ставлення людей до діяльності;

— престижність роботи;

—розміри винагороди;

— перспективи зростання;

— наявність супутніх можливостей (вирішити певні власні про­блеми, побачити світ, познайомитися з цікавими або корисними лю­дьми та ін.).

Певну роль відіграють також і специфічні обставини, наприклад, міс­це здійснення діяльності або психологічний клімат. Задоволеність багато в чому залежить також від уміння членів колективу свідомо жити за його законами, підкорятися встановленим ним вимогам і порядкам.

3.Ступінь згуртованості членів колективу.

Згуртованість колективу, задоволеність людей своїм перебуванням у ньому багато в чому залежить від:

— психологічної сумісності працівників (її основу становить від­повідність темпераментів членів колективу);

— соціально-психологічної сумісності працівників (у її основі — відповідність професійних і моральних якостей членів колективу).

Психологічна сумісність членів групи — це сукупність індивідуаль­них якостей членів групи, що забезпечують злагодженість і ефектив­ність їхньої діяльності.

Сумісність включає цілий ряд якостей:

— фізіологічних (статевовікові та інші фізіологічні особливості);

— психофізіологічних (розходження темпераментів і біологічних потреб);

—психологічних (характер і мотиви поведінки);

—соціально-психологічних (цінності, інтереси, рольові очікування).

Доведено, що психологічна сумісність позитивно впливає на про­дуктивність праці і якість роботи.

Одним з вихідних моментів забезпечення психологічної сумісності є врахування особливостей темпераменту членів групи.

Темперамент — це система емоційних і динамічних (тих, що харак­теризують швидкість психологічних реакцій і активність) властивос­тей особистості.

У сучасній психології широко поширена базова типологія темпе­раментів, що включає чотири їхні типи: сангвінік, меланхолік, холе­рик, флегматик (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

ЯКОСТІ ТЕМПЕРАМЕНТУ ОСОБИСТОСТІ

Якості

Типи темпераменту

Холерик

Сангвінік

Флегматик

Меланхолік

Урівноваженість

Погана

Добра

Дуже добра

Дуже погана

Настрій

Нестійкий

Стійкий

Стійкий

Нестійкий

Емоції

Сильні, короткочасні

Слабкі, короткочасні

Слабкі, тривалі

Сильні, тривалі

Мова

Гучна, нерівна

Гучна, плавна

Тиха, плавна

Тиха, нерівна

Терпіння

Низьке

Помірне

Високе

Низьке

Адаптація

Добра

Відмінна

Повільна

Складна

Контактність

Висока

Помірна

Невисока

Низька

Ставлення до критики

Агресивне

Спокійне

Байдуже

Образливе

Ставлення до но­вого

Позитивне

Байдуже

Негативне

Невизначене

Поведінка у склад­них ситуаціях

Необачлива

Обачлива

Спокійна

Розгублена

Самооцінка

Значно завищена

Певною мірою завищена

Реальна

Занижена

Схильність до впливу

Помірна

Слабка

Слабка

Висока

Холерики являють собою нестабільних, а сангвініки — стабільних екстравертів; меланхоліки — нестабільних, а флегматики — стабіль­них інтровертів.

Екстраверсія означає психологічну орієнтацію людини на зовнішнє се­редовище, спілкування з іншими людьми, відкритість і активність. Екстра­верти, як правило, є гарними організаторами і лідерами у колективі. У сис­темі управління для них оптимальними є ролі керівників нижчого і серед­нього рівнів, у яких значна частина часу йде на спілкування з підлеглими.

Інтроверсія — прямо протилежний тип, що передбачає спрямова­ність уваги особистості на власний внутрішній світ і інтереси, підви­щену рефлексивність, зосередженість на внутрішніх емоціях, зовніш­ню пасивність, замкнутість. Інтроверти є акуратними, педантичними, обачливими; вони мають більш високий рівень інтелекту та за умови стабільного типу поведінки являють собою ідеальних менеджерів ви­щого рангу, головна сила яких полягає в умінні аналізувати і стратегі­чно мислити. При нестабільній поведінці можливості інтровертів, які інтелектуально перевищують своє оточення, не можуть адекватно реа­лізуватися у службовій кар'єрі, тому вони найчастіше перебувають у підприємстві у ролі рядових виконавців.

Знання та врахування особливостей темпераменту — важлива умо­ва забезпечення групової сумісності та ефективності діяльності, а та­кож оптимального розподілу завдань між працівниками.

У групі негативні риси одного темпераменту можна зрівноважити позитивними рисами іншого, наприклад, песимізм і замкнутість мелан­холіка — оптимізмом і товариськістю сангвініка. Легкість зміни на­строїв і захоплень холерика добре доповнюють спокій, логічність і стійка цілеспрямованість флегматика.

Однак не всі типи темпераментів можуть бути доповнені взаємно. До найбільш складних, негативних типів, як правило, відносять несин- тонних інтровертів — внутрішньоорієнтованих людей із твердою асо­ціальною установкою.

Існують і більш складні типології особистісних характеристик, що спираються на інші методики, тести та інструментарій. На базі особис­тісних темпераментів виділяються різні риси характеру як стійкі пси­хологічні якості, що визначають ставлення працівника до справи, до себе, інших людей і т.д. Риси характеру можуть бути дуже різними: серйозність — легковажність, принциповість — безпринципність, ко­лективізм — індивідуалізм, альтруїзм — егоїзм, акуратність — не­охайність і т.п. Урахування й оптимальне сполучення різноманітних особистісних характеристик є важливим чинником групової сумісності та ефективності діяльності колективу.

Найкраще використання індивідуальних і ділових якостей праців­ників може бути забезпечене за допомогою різних механізмів психоло­гічної сумісності:

1. Схожість якостей взаємодіючих працівників (необхідна, напри­клад, при формуванні екіпажів літаків або судів, при роботі на конвеє­рі із заданим темпом).

2. Взаємодоповнення (компліментарність) якостей взаємодіючих працівників (необхідна, наприклад, при розробці проектів: фантазія, креативність, широта мислення одних доповнюється тверезістю, урів­новаженістю і прагматизмом оцінок інших).

3. Контрастність властивостей і якостей працівників

Цей механізм сумісності зустрічається досить рідко і виявляється в основному лише тоді, коли у всіх працівників спостерігається яскра­во виражена спрямованість до загальної колективної мети. У цьому випадку працівники із контрастними якостями повніше відображають і сприймають реальність, наприклад, надмірний оптимізм одних пра­цівників у можливостях реалізації мети знижують песимісти, що го­тують групу до гіршого варіанта розвитку подій.

4. Гомеостазис — саморегулювання системи, що забезпечує під­тримку рівноваги за допомогою обміну інформацією; перерозподіл ролей і функцій, що має на меті стійкість і ефективність групової ді­яльності.

Явище гомеостазису найбільш яскраво спостерігається у високо- мотивованих, згуртованих колективах і виявляється, зокрема, у тому, що група під впливом вимог ситуації гнучко реагує на неї, сама пере­розподіляє функції її членів, виконує роботу відсутніх (наприклад, хворих), вишукує сховані резерви.

Сумісність — одна з найважливіших умов групової згуртованості та ефективності. У загальному плані групова згуртованість залежить і від таких параметрів, як вік, рівень освіти, тривалість роботи у підпри­ємстві, спільність соціальних ціннісних орієнтації, політичних і релі­гійних поглядів, широта групових комунікацій, особистість і стиль ке­рівника та ін.

До умов, що забезпечують соціально-психологічну сумісність пра­цівників, належать: відповідність особистих можливостей кожного працівника структурі і змісту його діяльності, схожість моральних позицій працівників, однорідність основних мотивів діяльності та індивідуальних цілей членів колективу, можливість реаль­ного взаємодоповнення й органічного сполучення здібностей пра­цівників, раціональний розподіл функцій між членами колективу (рис. 4.4).

Наслідками згуртованості колективу є поліпшення індивідуальної адаптації до оточення і більш активне залучення людей у його діяль­ність; відчуття ними особистої безпеки.