4.4. СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК КОЛЕКТИВУ

магниевый скраб beletage

Соціальний розвиток колективу — це процес удосконалення форм, способів і умов життєдіяльності працівників на основі змін у їх розвитку, соціальній сфері, оплаті праці.

Прогресивний соціальний розвиток колективу забезпечує: 1. Зростання соціальної активності персоналу:

— розвиток соціального партнерства;

— участь в управлінні підприємством;

— зростання демократії;

— активна участь у суспільних заходах;

— підвищення відповідальності працівників за результати колек­тивної праці.

2. Зростання ефективності діяльності підприємства:

—зростання продуктивності праці;

—розвиток наукової організації праці;

— зростання якості і конкурентоспроможності товарів, що реалізуються;

—удосконалення підготовки кадрів;

—стабілізація трудових ресурсів;

—зростання рівня технічної оснащеності;

—удосконалення систем управління (зокрема, персоналом);

—зменшення втрат робочого часу;

—зростання конкурентоспроможності підприємства.

3. Зростання матеріального добробуту персоналу:

—підвищення кваліфікації;

—зростання доходів;

—забезпечення гарантій зайнятості;

—зростання загальноосвітнього та культурного рівня;

—розширення кола та якості потреб, що задовольняються;

— соціальний захист та страхування.

План соціального розвитку колективу має бути обов'язковим роз­ділом оперативних і перспективних планів підприємств.

Основними цілями і завданнями планування соціального розвитку колективу є:

—розробка системи соціальних заходів, що сприяють підвищенню ефективності використання трудового потенціалу працівників;

— вибір таких управлінських рішень, які найбільш відповідають розвитку персоналу;

— удосконалення соціальної, професійної та кваліфікаційної структу­ри працівників;

—удосконалення соціальних відносин у трудовому колективі;

— поліпшення умов праці;

— насичення праці творчими елементами з метою підвищення ви­мог до якості робочої сили та здійснення на цій основі цілеспрямова­ної роботи щодо подальшого розвитку персоналу;

— заохочення усіх видів трудової і соціальної активності праців­ників, залучення їх до управління;

—розширення можливостей для більш повного задоволення куль­турних, побутових та матеріальних потреб працівників.

План соціального розвитку колективу розробляють відповідно до напрямів його соціальної діяльності та з урахуванням законодавства України щодо:

— дотримання встановлених правил і норм охорони праці, техніки безпеки, вимог виробничої санітарії;

— підвищення кваліфікації і поліпшення умов праці та побуту своїх працівників, а також осіб, які працюють на підприємстві за тру­довим договором;

— розвитку матеріально-технічної бази соціальної сфери і ство­рення умов для здорового побуту, відпочинку працівників та їхніх сімей;

—турботи про ветеранів війни і праці, пенсіонерів, інвалідів і дітей;

— сприяння ефективній роботі шкіл, навчальних та лікувальних закладів.

У плані соціального розвитку колективу повинно бути передба­чено:

— планування підготовки і підвищення кваліфікації працівників;

—поліпшення умов праці та охорони здоров'я;

—розвиток матеріально-технічної бази соціальної сфери;

— заходи щодо забезпечення культурно-побутового обслуговуван­ня населення.

Планування соціального розвитку колективу повинно передбачати не тільки розробку та обгрунтування соціальних показників, але й їх узгодження з основними показниками бізнес-плану. Ця комплексність надає соціальному плану більш обгрунтований характер.

Резюме

Згуртованість колективу виявляється у силі тяжіння до нього його членів, можливості їхнього спільного впливу на окрему людину, що спонукує її зберігати активність у гру­пі і перешкоджає виходу з неї.

Високозгуртовані групи мають такі характеристики: кооперативність, демократичність, досягнення індивідуа­льних і групових цілей, загальна задоволеність працею і перебуванням у колективі, пряма оцінка результатів за ви­конаним колективним завданням, індивідуальна і загальна відповідальність, колективні результати (продукти) праці, схильність до групового мислення.

Для формування згуртованої групи необхідні такі умо­ви: люди, що виконують роботу, повинні бути фахівцями, виступати в ролі «експертів» при вирішенні завдань; суку­пний досвід і таланти людей, що працюють у команді, по­винні перевищувати досвід і здібності кожного з тих, хто працює поодинці; більшість людей повинна мати можли­вість певною мірою впливати на прийняття тих рішень, які вони виконують (це підвищує їхню зацікавленість у зага­льній справі); кожна людина повинна мати схильності до творчості, які можна систематично використовувати, залу­чаючи її до участі у роботі групи.

Виділяють чотири стадії формування згуртованої гру­пи: прийняття членами групи один одного, розвиток кому­нікацій і розробка механізму прийняття групових рішень, формування групової солідарності, прагнення до максимі- зації групового успіху.

Колектив підприємства має такі психологічні характе­ристики: характер внутрішнього психологічного клімату, психологічний стан членів колективу, ступінь згуртовано­сті членів колективу.

Згуртованість колективу, задоволеність людей своїм перебуванням у ньому багато в чому залежить від: пси­хологічної сумісності працівників (її основу становить відповідність темпераментів членів колективу); соціаль­но-психологічної сумісності працівників (у її основі — відповідність професійних і моральних якостей членів колективу).

Психологічна сумісність членів групи — це сукупність індивідуальних якостей членів групи, що забезпечують злагодженість і ефективність їхньої діяльності.

До умов, що забезпечують соціально-психологічну сумісність працівників, належать: відповідність особис­тих можливостей кожного працівника структурі і змісту його діяльності, схожість моральних позицій працівників, однорідність основних мотивів діяльності та індивідуа­льних цілей членів колективу, можливість реального вза­ємодоповнення і органічного сполучення здібностей пра­цівників, раціональний розподіл функцій між членами колективу.

До виробничих ролей працівників у колективі нале­жать: координатор, генератор ідей, контролер, шліфуваль­ник, ентузіаст, шукач вигод, виконавець, помічник.

Ролі, пов'язані з міжособистісними відносинами, поді­ляють на дві групи: провідні (авторитетні, честолюбні і чимось привабливі для інших працівники); ведені (усі інші працівники підприємства).

Між членами колективу виникають такі типи відно­син: дружня кооперація, взаємодопомога, засновані на повній довірі; дружнє змагання у вигляді суперництва в окремих сферах у рамках позитивних взаємин; невтру­чання, дистанцювання один від іншого при відсутності як співпраці, так і суперництва; суперництво, орієнтація на індивідуальні цілі навіть в умовах спільної роботи, за­сноване на загальній взаємній недовірі; кооперація анта­гоністів (суперництво у межах загальної діяльності і не­гативних відносин).

Соціальний розвиток колективу — це процес удоскона­лення форм, способів і умов життєдіяльності працівників на основі змін у їх розвитку, соціальній сфері, оплаті праці.

Прогресивний соціальний розвиток колективу забезпе­чує: зростання соціальної активності персоналу, зростання ефективності діяльності підприємства, зростання матеріа­льного добробуту персоналу.

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність поняття «згуртованість колективу».

2. Назвіть характеристики згуртованих колективів.

3. Вкажіть характеристики групового мислення і групо­вого тиску.

4. Висвітліть умови формування згуртованої групи.

5. Охарактеризуйте стадії формування згуртованої групи.

6. Назвіть і охарактеризуйте факгоригруповоїзгуртова- ності.

7. Розкрийте методику визначення групової згуртованості.

8. Висвітліть соціально-психологічні особливості колек­тиву як об'єкта управління.

9. Назвіть і охарактеризуйте соціальні ролі і відносини в колективі.

10. Вкажіть типи відносин, які можуть виникати між чле­нами колективу.

11. Висвітліть сутність і значення соціального розвитку колективу.

12. Розкрийте цілі, завдання і зміст плану соціального розвитку колективу

 

Тести для самоконтролю

1. На менеджерів якого рівня покладається відповідальність за реалізацію соціального розвитку колективу?

1. Вищого.

2.Середнього.

3.Оперативного.

4.Нижчого.

2. Визначення: «одноланкова структура управління, єдина виробнича те­риторія, безпосередній особистий контакт та міжособистісні відносини у процесі праці, де керівник одночасно входить до складу виконавців», — харак­теризує:

1. Згуртований колектив.

2.Колектив на стадії інтеграції.

3.Основний колектив — підприємство в цілому.

4.Первинний (контактний) колектив.

3. Якій категорії відповідає наведений перелік: особистісні якості співро­бітників, стиль керівництва?

1.Внутрішні (суб'єктивні) фактори, які визначають розвиток колек­тиву.

2.Зовнішні (об'єктивні) фактори, які визначають розвиток колективу.

3.Елементи структури колективу.

4.Суб'єкт управління.

4. Якій стадії розвитку колективу відповідають характеристики: «Завер­шується взаємне вивчення, на основі якого відбувається зближення людей у групи (найбільш ініціативні, менш ініціативні, індиферентні, дезорганізуючі). Вступає в силу саморегуляція колективу»?

1. Диференціація.

2.Формування.

3.Інтеграція.

4.Згуртованість.

5.Стабільність складу колективу, підтримка дружніх контактів у робо­ті та вільний час, високий рівень трудової дисципліни, високі виробничі показ­ники характерні для колективів:

1. Роз'єднаних.

2.Згуртованих.

3.Жіночих.

4.Розчленованих.

6. Перелік, інформування працівників, психологічний клімат колективу, стиль керівництва, сумісність членів, групова емоційна ідентифікація, особи- стісні якості керівника, визначає:

1. Організаційно-технічні фактори згуртованості.

2.Економічні фактори згуртованості.

3.Соціально-психологічні фактори згуртованості.

4.Загальний рівень згуртованості колективу.

7. Наявність декількох найбільше несприятливих соціально-економічних груп, великий діапазон показників, дисциплінованість та суспільна активність робітників характерні для колективів:

1. Роз'єднаних.

2.Згуртованих.

3.Розчленованих.

4.Чоловічих.

8. Для визначення рівня згуртованості використовують показники:

1. Фактичної та потенційної плинності працівників.

2.Кількості внутрішніх конфліктів.

3.Кількості випадків порушення трудової та виробничої дисципліни.

4. Стабільності колективу, кількості конфліктів, кількості випадків дезор­ганізації.

9. Психофізіологічна сумісність пов 'язана з розвитком таких процесів:

1.Професійна та освітня підготовка працівників, організація праці на під­приємстві.

2.Сприйняття, увага, мислення, злагодженість сенсомоторних реакцій.

3.Рівень організації торговельно-технологічного процесу на підприємстві.

4.Статево-віковий склад, рівень дисциплінованості.

10. На психологічну сумісність впливають:

1. Рівень співвідношення між різними категоріями робітників.

2.Характеристики формальної структури колективу.

3.Індивідуальні якості робітників апарату управління.

4.Індивідуальні особливості кожного члену колективу.

11. Узагальнюючою характеристикою колективу, що свідчить про рівень його розвитку, є:

1. Внутрішньоколективна згуртованість.

2.Рівень освітньо-професійної підготовки працівників.

3.Соціально-демографічний поділ.

4.Ціннісно-орієнтаційна поведінка працівників.

12. Конформізм, схильність до чуток, емоційна нестійкість, схильність до конфліктів характерні для:

1. Розчленованих та роз'єднаних колективів.

2. Згуртованих колективів.

3. Колективів на етапі зрілості.

4. Роз'єднаних колективів.

13. Психологічна сумісність може бути зумовлена:

 Як подібністю,так і відмінністю характеристик членів групи.

 Подібністю характеристик членів колективу.

 Відмінністю характеристик членів групи.

 Специфікою діяльності підприємства.

14. Основні принципи побудови «здорових» соціально-психологічних відно­син у трудовому колективі:

 Ініціативність, солідарність, інформованість, взаємоповага.

 Дисципліна, децентралізація управління.

 Взаємопорозуміння, внутрішньоколективна сумісність.

 Принциповість, об'єктивність, стратегічність.

15.Згуртованість — єдність поведінки членів колективу, побудована

 Поєднанні колективних та індивідуальних цінностей, норм поведінки, інтересів у загальному процесі діяльності.

 Спільності мети робітників.

 Спільності методів діяльності.

 Спільності інтересів, цінностей, норм поведінки у вільний від роботи

16. Розвиток персоналу буває:

 Загальний та професійний.

 Тільки професійний.

 Спеціалізований та загальний.

 Немає правильної відповіді.

17. Відповідальність за розвиток персоналу несуть:

 Управлінські працівники.

 Працівники відділу кадрів.

 Самі працівники.

 Тільки керівники.

18. Створення та застосування системи винагород належить до:

 Структурних методів подолання конфлікту.

 Міжособистісних стилів вирішення конфліктів.

 Критеріїв оцінки праці персоналу.

 Функцій менеджменту.

19. До характеристик групового мислення і групового тиску не нале­жать:

 Відсіювання неприємної або непотрібної інформації.

 Негативна стереотипізація сторонніх.

 Відсутність соціального тиску на незгодних.

 Ілюзія постійної єдності.

20. До психологічних характеристик колективу належать:

 Характер внутрішнього психологічного клімату, психологічний стан членів колективу, ступінь згуртованості членів колективу.

 Групові норми, цінності, правила поведінки.

 Згуртованість, рівень конфліктності, статус членів групи.

 Морально-психологічний клімат, групові норми, цінності.

21. Сукупність індивідуальних якостей членів групи, що забезпечують зла­годженість і ефективність їхньої діяльності, — це:

 Згуртованість групи.

 Необхідна умова командної роботи.

 Соціально-психологічна сумісність працівників.

 Психологічна сумісність членів групи.

22. Відповідність темпераментів членів колективу становить основу:

 Соціальної сумісності працівників.

 Психологічної сумісності працівників.

 Групової згуртованості.

 Соціально-психологічної сумісності працівників.

23. Відносно постійна система поведінки згідно з установленим еталоном — це:

 Норма поведінки.

 Роль.

 Система цінностей.

 Статус.

24.Відповідність професійних і моральних якостей працівників стано­вить основу:

 Соціальної сумісності працівників.

 Психологічної сумісності працівників.

 Групової згуртованості.

 Соціально-психологічної сумісності працівників.

Обов'язкові завдання

Завдання № 1

Важливе завдання менеджера — забезпечити такий рівень згуртованості, що буде сприяти підвищенню ефективності роботи колективу. Для цього у менеджера є такий діапазон дій:

1. Пропонувати працівникам роботу, що сприяє їх спілкуванню.

2. Забезпечувати взаємодію між підрозділами підприємства (наприклад, формулювання завдання, що передбачає спільну роботу працівників різних функціональних підрозділів).

3.Зберігати неформальні групи в колективі, що не заважають його функ­ціонуванню.

4.Створювати умови для соціальної активності працівників.

5.Забезпечувати працівникам зворотний зв'язок.

6.Оцінювати і заохочувати усі позитивні колективні досягнення.

7.Залучати працівників до формулювання цілей підприємства і розробки рішень.

Дайте відповідь на такі питання:

1. Які дії менеджера щодо формування згуртованості колективу слід вва­жати головними і чому?

2.Які ще заходи, на вашу думку, повинен здійснювати менеджер, щоб до­сягти зростання рівня згуртованості трудового колективу?

3.Чи в усіх випадках високий рівень згуртованості забезпечує ефективність роботи колективу? Наведіть приклади, що підтверджують вашу відповідь.

Завдання № 2

Чи можна вважати вашу студентську групу згуртованим колективом? Поясніть свою думку. Охарактеризуйте умови формування згуртованої групи.

Додаткові завдання

Завдання № 1

У Японії в основі управління організацією лежить феномен групізму. Обов'язок менеджера полягає в тому, щоб формувати атмосферу взаємодопо­моги, взаємодії серед підлеглих. Які з перелічених заходів є ефективними для культивування такої атмосфери?

А: Чи то сфера виробництва або сфера торгівлі, на підприємстві слід ство­рювати свого роду атмосферу співпраці між робочими групами.

Б: Визначити обсяг роботи в межах підприємства, розподілити її між усіма підлеглими, зробити так, щоб кожен не виходив за межі своєї компе­тенції. Одночасно з цим здійснювати керівництво так, щоб гарантувати успішне виконання роботи кожним працівником і щоб ніхто не заважав один одному.

В: Провести неофіційні заходи (зустрічі, екскурсії), у ході яких працівники могли б із задоволенням невимушено поспілкуватися один з одним. Поряд з цим треба за допомогою зборів і інших заходів сприяти тому, щоб працівники стали розуміти характер роботи один одного.

Завдання № 2

Визначте, яку соціальну роль виконує кожен студент вашої групи. Які ти­пи відносин між студентами властиві вашій групі?