4.4. СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК КОЛЕКТИВУ

Соціальний розвиток колективу — це процес удосконалення форм, способів і умов життєдіяльності працівників на основі змін у їх розвитку, соціальній сфері, оплаті праці.

Прогресивний соціальний розвиток колективу забезпечує: 1. Зростання соціальної активності персоналу:

— розвиток соціального партнерства;

— участь в управлінні підприємством;

— зростання демократії;

— активна участь у суспільних заходах;

— підвищення відповідальності працівників за результати колек­тивної праці.

2. Зростання ефективності діяльності підприємства:

—зростання продуктивності праці;

—розвиток наукової організації праці;

— зростання якості і конкурентоспроможності товарів, що реалізуються;

—удосконалення підготовки кадрів;

—стабілізація трудових ресурсів;

—зростання рівня технічної оснащеності;

—удосконалення систем управління (зокрема, персоналом);

—зменшення втрат робочого часу;

—зростання конкурентоспроможності підприємства.

3. Зростання матеріального добробуту персоналу:

—підвищення кваліфікації;

—зростання доходів;

—забезпечення гарантій зайнятості;

—зростання загальноосвітнього та культурного рівня;

—розширення кола та якості потреб, що задовольняються;

— соціальний захист та страхування.

План соціального розвитку колективу має бути обов'язковим роз­ділом оперативних і перспективних планів підприємств.

Основними цілями і завданнями планування соціального розвитку колективу є:

—розробка системи соціальних заходів, що сприяють підвищенню ефективності використання трудового потенціалу працівників;

— вибір таких управлінських рішень, які найбільш відповідають розвитку персоналу;

— удосконалення соціальної, професійної та кваліфікаційної структу­ри працівників;

—удосконалення соціальних відносин у трудовому колективі;

— поліпшення умов праці;

— насичення праці творчими елементами з метою підвищення ви­мог до якості робочої сили та здійснення на цій основі цілеспрямова­ної роботи щодо подальшого розвитку персоналу;

— заохочення усіх видів трудової і соціальної активності праців­ників, залучення їх до управління;

—розширення можливостей для більш повного задоволення куль­турних, побутових та матеріальних потреб працівників.

План соціального розвитку колективу розробляють відповідно до напрямів його соціальної діяльності та з урахуванням законодавства України щодо:

— дотримання встановлених правил і норм охорони праці, техніки безпеки, вимог виробничої санітарії;

— підвищення кваліфікації і поліпшення умов праці та побуту своїх працівників, а також осіб, які працюють на підприємстві за тру­довим договором;

— розвитку матеріально-технічної бази соціальної сфери і ство­рення умов для здорового побуту, відпочинку працівників та їхніх сімей;

—турботи про ветеранів війни і праці, пенсіонерів, інвалідів і дітей;

— сприяння ефективній роботі шкіл, навчальних та лікувальних закладів.

У плані соціального розвитку колективу повинно бути передба­чено:

— планування підготовки і підвищення кваліфікації працівників;

—поліпшення умов праці та охорони здоров'я;

—розвиток матеріально-технічної бази соціальної сфери;

— заходи щодо забезпечення культурно-побутового обслуговуван­ня населення.

Планування соціального розвитку колективу повинно передбачати не тільки розробку та обгрунтування соціальних показників, але й їх узгодження з основними показниками бізнес-плану. Ця комплексність надає соціальному плану більш обгрунтований характер.

Резюме

Згуртованість колективу виявляється у силі тяжіння до нього його членів, можливості їхнього спільного впливу на окрему людину, що спонукує її зберігати активність у гру­пі і перешкоджає виходу з неї.

Високозгуртовані групи мають такі характеристики: кооперативність, демократичність, досягнення індивідуа­льних і групових цілей, загальна задоволеність працею і перебуванням у колективі, пряма оцінка результатів за ви­конаним колективним завданням, індивідуальна і загальна відповідальність, колективні результати (продукти) праці, схильність до групового мислення.

Для формування згуртованої групи необхідні такі умо­ви: люди, що виконують роботу, повинні бути фахівцями, виступати в ролі «експертів» при вирішенні завдань; суку­пний досвід і таланти людей, що працюють у команді, по­винні перевищувати досвід і здібності кожного з тих, хто працює поодинці; більшість людей повинна мати можли­вість певною мірою впливати на прийняття тих рішень, які вони виконують (це підвищує їхню зацікавленість у зага­льній справі); кожна людина повинна мати схильності до творчості, які можна систематично використовувати, залу­чаючи її до участі у роботі групи.