12.2. СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО- ТРУДОВИХ ВІДНОСИН НА ПІДПРИЄМСТВІ : Управління персоналом : B-ko.com : Книги для студентів

12.2. СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО- ТРУДОВИХ ВІДНОСИН НА ПІДПРИЄМСТВІ

Трудові відносини — це стійкі зв'язки між людьми в процесі трудо­вої діяльності. До них належать: відносини між роботодавцем і на­йманими працівниками, між керівниками і підлеглими, між працівни­ками і трудовим колективом, між адміністрацією і персоналом. Як складова частина цілісної системи відносин, трудові відносини фор­муються під впливом соціального середовища і перебувають у залеж­ності від дій управлінських структур, завдання яких полягає у забезпе­ченні дотримання принципів конструктивного партнерства, побудові і постійній підтримці трудових зв'язків на основі взаємної ділової спів­праці, допомоги і відповідальності.

Правовою основою регулювання системи трудових відносин є за­кон України «Про колективні договори і угоди». На державному рівні управління Указом Президента України створена тристороння комісія з регулювання суспільно-трудових відносин, завданням якої є підпи­сання генеральної угоди, розгляд галузевих тарифних угод і регулю­вання трудових спорів. Персональний склад комісії визначається ука­зами Президента при дотриманні принципів паритетного представ­ництва, уповноваженості, рівноправності і взаємної відповідальності сторін соціального партнерства — представників Уряду України, українських об'єднань профспілок і об'єднань роботодавців.

Закон встановлює правові основи розробки, укладення і виконання колективних договорів у підприємстві і різного роду угод з метою сприяння договірному регулюванню соціально-трудових відносин і узгодження соціально-економічних інтересів працівників і власників. Сторони і учасники колективного договору і угод можуть передбачити положення конкретизації і подальшого розвитку соціального партнер­ства та тристоронньої співпраці з питань соціально-трудових відносин.

Соціально-трудові відносини — це система взаємних погоджень, компромісів, угод і договорів між роботодавцями і найманими праців­никами за участю держави. Формування соціально-трудових відносин пройшло чотири етапи свого розвитку — від ранньокапіталістичного, при повній незахищеності працівників від роботодавця, до соціального партнерства.

Соціально-трудові відносини ґрунтуються на таких принципах:

 добровільність і рівноправність сторін;

 взаємна повага їх позицій.

Соціальне партнерство є найприйнятнішим методом оптимізації досягнення балансу інтересів роботодавців та найманих працівників. Відносини соціального партнерства мають колективний характер, бо їх основою є колективний інтерес об'єднань працівників — професій­них спілок, з одного боку; а з іншого — об'єднань власників- акціонерів, спілок підприємств.

Регулювання соціально-трудових відносин у підприємстві здійс­нюється на договірній та адміністративній основі.

На договірній основі — через систему колективних договорів, кон­сультацій, переговорів та індивідуальних трудових угод або контрак­тів. На адміністративній основі — через систему управлінських рішень і методів управління.

Соціально-трудові відносини у підприємстві регулюються систе­мою норм і нормативів, які відповідають Конституції України і Кодек­су Законів про працю України (дод. Л).

Система норм і нормативів, встановлена на основі законодавства, дає змогу встановити вертикаль, що буде нормативно-правовим під­ґрунтям для переговорів соціальних партнерів і укладання ними колек­тивних договорів і угод.

До сфери нормативно-методичного і статистичного забезпечен­ня соціально-трудових відносин входять:

 соціальне і трудове законодавство;

 стандарти (нормативи) основних соціальних гарантій;

 договірне регулювання соціально-трудових відносин;

 правова основа регулювання індивідуальних, колективних тру­дових спорів і конфліктів;

 умови праці (норми безпеки та гігієни праці, граничні рівні важ­кості праці і шкідливості умов, нічна праця);

 стандарти безпеки праці на виробництві;

 встановлення гарантій, компенсацій і пільг;

 матеріальна відповідальність за завдану шкоду роботодавцеві або працівникові;

Формування і відтворення здатності до праці має важливе значення як для роботодавця, так і для працівника. Роботодавець зацікавлений у тому, щоб працівник повноцінно виконував покладені на нього трудо­ві функції, виробничі завдання.

Працівник зацікавлений у тому, щоб роботодавець через зарплату або іншим чином надав йому змогу утримувати в належному стані здоров'я, забезпечити інші найперші власні потреби і потреби своєї родини.

Удосконаленню соціально-трудових відносин сприяє створена від­повідно до постанови Кабміну від 15.11.95 Державна інспекція праці. Органи інспекції з праці діють при адміністрації і під час здійснення своїх повноважень є незалежними від державних органів, посадових осіб і керуються тільки законами України.