Предмет та метод бухгалтерського обліку в бюджетних установах, завдання бухгалтерського обліку бюджетних установ

Поняття обліку є доволі широким і багатогранним, оскільки він пов'язаний з різноманітною господарською діяльністю людей.

Облік — це процес, який складається з операцій спостережен­ня, сприйняття, вимірювання та реєстрації фактів, явищ природи чи суспільного життя. Якщо облік здійснюється над господарськими об'єктами, то такий облік називається господарським.

Господарський облік — це облік господарської діяльності ор­ганізації, установи, суспільства загалом, тобто це спостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрація господарських фактів, явищ і господарських процесів (виготовлення продукції, надання послуг, реалізація, розподіл фінансових результатів тощо).

Залежно від призначення облікової інформації господарський облік поділяють на: оперативний; статистичний; бухгалтерський.

Оперативний облік ведеться безпосередньо на місцях здійс­нення господарських операцій (облік відпрацьованого часу, хід ви­конання плану тощо), зокрема тих, які не можуть бути відображені іншими видами обліку. Дані оперативного обліку використовують для поточного контролю і спостереження за окремими операціями на певних ділянках господарської діяльності для керівництва ними безпосередньо під час їхнього здійснення.

Статистичний облік вивчає і контролює масові соціально- економічні та суспільні процеси, явища природи (перепис населен­ня, використання робочого часу працівників тощо). Дані про гос­подарські факти, явища і процеси статистичний облік отримує з оперативно-технічного і бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік — це виявлення, вимірювання, реєстра­ція, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інфор­мації про діяльність суб'єкта господарювання зовнішнім та внут­рішнім користувачам для прийняття рішень.

Користувачі облікової інформації бюджетних установ відобра­жено на рис. 2.1.

Бюджетний облік відображає виконання бюджету через облік: доходів, видатків, грошових коштів бюджету, фінансування захо­дів, передбачених і затверджених у бюджеті, фондів, резервів й ра­хунків, створених у процесі виконання бюджету, касового вико­нання бюджету й виконання кошторисів видатків бюджетних установ.

В ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1996 № 996-XIV визначено основні принципи ведення бухгалтерського обліку (рис. 2.2).

У бухгалтерському обліку бюджетних установ для кількісного відображення руху засобів, обсягів господарських процесів вико­ристовують вимірники (рис. 2.3).

Предметом бухгалтерського обліку в бюджетних установах є майно (капітал), джерела формування майна (капіталу) та госпо­дарські процеси установи.

Об'єктами бухгалтерського обліку є:

1)             господарські засоби (капітал) (рис. 2.4);

2)             джерела формування господарських засобів (капіталу);

3)             господарські процеси.

Будь-який суб'єкт господарювання розпочинає свою діяльність тільки за умови первісного нагромадження фінансових, трудових та матеріальних ресурсів, які використовують у формі капіталу.

Капітал установи — це сукупність матеріальних ресурсів, гро­шових коштів, фінансових вкладень, а також витрат на придбання прав, необхідних для діяльності суб'єкта господарювання. Капітал класифікують як:

•               капітал в обігу (за складом і розміщенням), який функціонує у вигляді майна і зобов'язань;

•              капітал за джерелами формування.

За складом і розміщенням

 

 

 

За джерелами формування

1

 

 

 

 

 

 

 

І

V

 

t

 

І

 

і

__ у

Необоротні ак­тиви

Оборотні тиви

ак-

 

Витра­ти

 

Власний капітал

Зо- бов'язанн

До­ходи


д

Д

н я я я я

ю

0 а

 

^

^

п

п

я

я

о

о

 

 

о

о

U

U

о

о

я

я

л

л

ч

ч

«

« U

 

а

 

^

я

я

о

«

я

о

«

X

о

о

X

«

о «


Рис. 2.4. Господарські засоби бюджетних установ як об'єкти обліку

Завдання обліку капіталу визначає його власник (або уповно­важений орган) для сприяння раціональному використанню капіта­лу на усіх стадіях обігу для його примноження, задоволення потреб суспільства. Передусім обліку підлягає сама структура капіталу за джерелами його формування.

Капітал в обігу (господарські засоби) бюджетної установи фун­кціонує у вигляді майна і зобов'язань перед бюджетною установою і поділяється на основний капітал (необоротні активи) та оборот­ний капітал (оборотні активи) (рис. 2.5).

Необоротні активи — це матеріальні і нематеріальні ресурси, які належать бюджетній установі та забезпечують його функціону­вання і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

Оборотні активи складаються:

•               із запасів, які повністю використовуються для господарської діяльності бюджетної установи;

•              дебіторської заборгованості;

•               грошових коштів і їх еквівалентів, а також інших активів, при­значених для реалізації або використання упродовж року.

За джерелами формування капітал бюджетних установ поділя­ється на власний і залучений капітал (зобов'язання) (рис. 2.6).

Власний капітал установи призначений для відображення сум фондів бюджетних установ і фінансових результатів діяльності за минулі роки.

Залучений капітал (зобов'язання) — це частина вартості май­на установи, придбаного за рахунок виникнення зобов'язань, які необхідно повернути: банкам, постачальникам, працівникам: кош­тами, цінностями, які еквівалентні вартості майна.

І . .

Зобов'язання

Власний капітал

> > > > >

Фонд v необоротних активах

Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах

Результат виконання кошторису за загальним фондом

Результат виконання кошторису за спеціальним фондом

Результат переоцінок

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

Довгострокові зобов'язання

Короткострокові позики

Кредиторська заборгованість

Розрахунки за операціями централізованого постачання

Розрахунки за окремими програмами

Рис. 2.6. Класифікація капіталу бюджетної установи за джерелами формування

Основними елементами, які виникають під час господарської діяльності установ, є доходи і витрати (рис. 2.7).

Доходи відображають всі надходження бюджетної установи, які вона отримує на виконання кошторису.

Витрати бюджетних установ включають фактичні витрати (ви­датки) матеріальних, трудових і грошових ресурсів на утримання установи, які здійснюються за рахунок загального та спеціального фондів, та інші виробничі витрати.

Господарські засоби та джерела господарських засобів у ході діяльності установи зазнають різних змін.

Ці зміни можуть характеризувати їхнє надходження, вибуття або зміну форми та зміну власника (рис. 2.8).

з/п

Господарські засоби

Господарські процеси

Джерела господарських засобів

1

+ (надходження засо­бів: необоротних та оборотних)

Збільшення

+ (вкладення капіталів: власного та залученого)

2

(вибуття засобів)

Зменшення

(вилучення капіталів)

3

+/- (перетворення 3 однієї форми в іншу)

Зміна форми гос­подарських засобів

Змін немає

4

Змін немає

Зміна форми дже­рел господарських засобів

Зміна власника

Рис. 2.8. Класифікація господарських процесів

Метод бухгалтерського обліку — це система прийомів і спо­собів, яка забезпечує повне, суцільне, безперервне, взаємопов'язане та об'єктивне відображення об'єктів бухгалтерського обліку, що призначені для отримання інформації для управління ними.

Основою побудови методу бухгалтерського обліку є подвійне відображення господарських фактів, яке випливає з їхньої подвій­ної характеристики (за складом і призначенням — з одного боку, і джерелами їхнього формування — з іншого). Застосування методу двоїстості (подвійного запису) дає можливість отримати дані про наявність і стан господарських засобів установи і джерел їхнього утворення на конкретний момент, оцінити результати ведення дія­льності установи, забезпечити постійне порівняння господарських засобів та їхніх джерел.

Елементи методу бухгалтерського обліку відображено на рис. 2.9.

Документування — це відображення господарських операцій на певних носіях інформації: на паперових бланках або технічних носіях (магнітних стрічках, магнітних дисках, дискетах); це пись­мова реєстрація господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

Інвентаризація — це спосіб перевірки наявності товарно- матеріальних цінностей (ТМЦ) і грошових коштів у формі перера­хування, зважування, обмірювання, оцінки всіх залишків майна бюджетної установи і зіставлення з даними бухгалтерського обліку.

Оцінка — це відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику для узагальнення їх загалом по установі.

Калькуляція — це спосіб обчислення собівартості всього обся­гу, а також одиниці виготовленої продукції. Собівартість є базою для визначення ціни виконаних робіт, виробленої продукції та на­даних послуг.

Рахунки — це спосіб групування, поточного обліку і контролю за наявністю і рухом майна бюджетної установи, джерел його утво­рення, господарських процесів та їхніх результатів.

Подвійний запис — це принцип тотожного відображення гос­подарських операцій на рахунках, що зумовлює рівність оборотів за дебетом і кредитом кореспондуючих рахунків. Подвійний запис випливає з економічної суті відображення операцій. Будь-яка гос­подарська операція викликає зміни у двох видах господарських за­собів, грошових коштів, або у одному виді засобів чи коштів, і в тій самій сумі змінюється відповідний вид джерел.

Бухгалтерський баланс — це звіт про фінансовий стан устано­ви, що відображає її активи, пасиви та капітал у синтезованому ви­гляді на певну дату.

Звітність — це система підсумкових взаємозв'язаних і взаємозумо- влених показників, які характеризують господарську і фінансову діяль­ність установи, результати використання активів та стан зобов'язань.

Методичні прийоми методу бухгалтерського обліку відображе­но нарис. 2.10.

Завданням бухгалтерського обліку в бюджетних установах є по­вне, своєчасне відображення фінансово-господарських операцій з використання бюджетних коштів відповідно до їхнього цільового призначення.

ЗАКОН ПРО БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ТА ФІНАНСОВУ ЗВІТНІСТЬ

Первинний облік

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене МФУ 24.05.95 № 88

Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене Правлінням НБУ 15.12.2004 № 637

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Правлінням НБУ 21.01.2004 № 22

Інструкція з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затверджена ДКУ 17.07.2000 № 64

Інструкція з обліку запасів бюджетних установ, затверджена ДКУ 08.12.2000 № 125

Поточний облік

План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядок його застосування, затверджені ГУДКУ 10.12.99 № 114

Інструкція «Про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ», затверджена Наказом ДКУ 10.07.2000 № 61 з подальшими змінами та доповненнями.

Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання, затверджена ДКУ 27.07.2000 № 68

Порядок складання карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ, затверджений ДКУ 06.10.2000 № 100

Фінансова звітність

Порядок подання фінансової звітності, затверджений Постановою КМУ від 24.02.2000 № 419

Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затверджена ГУДКУ 30.10.98 № 90

Рис. 2.10. Обліковий процес та його регламентація