Система розпорядників бюджетних установ

Бюджетними установами та організаціями, вважаються такі, що повністю або частково фінансуються за рахунок коштів бюджету (державного або місцевого) і здійснюють свої видатки відповідно до кошторису як головного планового та фінансового документу.

Тобто, як уже зазначалося, бюджетні установи є складовою бю­джетної системи. У зв'язку з чим доходами бюджетних установ є суми надходжень до бюджетної установи, одержаних із загального і спеціального фондів бюджету для виконання кошторису доходів і видатків бюджетних установ.

Згідно з Бюджетним кодексом України доходи бюджету й бю­джетних установ поділяються на доходи загального фонду та дохо­ди спеціального фонду. Розподіл бюджету на загальний та спеціа­льний фонди, їх складові частини визначаються виключно Бюджетним Кодексом та законом про Державний бюджет України.

Загальний фонд містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікаці­єю видатків бюджету на виконання бюджетною установою основ­них функцій.

На рівні бюджетних установ доходи загального фонду — це державні кошти, що надійшли на рахунок бюджетної установи із загального фонду державного або місцевого бюджету для її утри­мання.

Єдиним джерелом доходів загального фонду бюджетних уста­нов є асигнування з державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Бюджетне асигнування — повноваження розпорядника бю­джетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Доходи бюджетних установ тісно пов'язані з поняттям розпоря­дника бюджетних коштів, за допомогою якого схема фінансових відносин бюджетної установи стає зрозумілішою.

За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів по­діляються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпо­рядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 Бюджетного Кодексу України отримують повноваження шляхом встановлення бюджет­них призначень.

Розпорядник бюджетних коштів — бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, в свою чергу, поділяють на таких, що мають власну мережу, та на розпорядників коштів без мережі.

Мережа розпорядника бюджетних коштів — згрупована голо­вним розпорядником бюджетних коштів відповідно до законодав­ства України вичерпна інформація щодо розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані відпо­відному головному розпоряднику та/або діяльність яких координу­ється ним, та одержувачів бюджетних коштів.

До мережі включаються розпорядники та одержувачі, внесені до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних кош­тів відповідно до вимог наказу ДКУ від 05.02.2008 № 40 «Про за­твердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів».

Одержувач бюджетних коштів — суб'єкт господарювання, гро­мадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної устано­ви, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх ви­конання кошти бюджету.

Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одер­жувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бю­джетних асигнувань.

Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на під­ставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпоряд­ника бюджетних коштів.

Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встанов­люються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, до­свіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунту­вання виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.

Бюджетні асигнування надаються розпорядникам коштів, як правило, з деякого конкретного бюджету залежно від підпорядко­ваності установи, її територіального розміщення, державного зна­чення та доцільності віднесення видатків на цей бюджет відповідно до економічних і соціальних завдань держави.

Розпорядники бюджетних коштів отримують асигнування виня­тково на підставі затверджених кошторисів і планів асигнувань. Асигнування згідно із бюджетними призначеннями надходять до бюджетних установ для подальшого розподілу чи використання через систему органів ДКУ.

Структуру розпорядників бюджетних коштів відображено на рис. 4.1.

Незалежно від джерел покриття видатків бюджетних установ фінансування через органи ДКУ здійснюється на підставі таких принципів (рис. 4.2).