Згідно з бюджетною класифікацією видатки класифікуються за:

1)             функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредиту­вання бюджету (функціональна класифікація видатків та кредиту­вання бюджету);

2)              бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

3)             ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

4)                економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків бюджету).

Функціональна класифікація видатків (КФКВ) має такі рівні де­талізації:

1) розділи, в яких систематизуються видатки, пов'язані з вико­нанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місце­вого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки на ви­конання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місце­вого самоврядування.

Відомча класифікація видатків (КВКВ) містить перелік голо­вних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бю­джетних коштів.

На основі відомчої класифікації видатків ДКУ складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків (КПКВ) використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному про­цесі.

До застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів використовується тимчасова класифікація видатків, яка затверджується Міністерством фінансів України.

Перші три класифікаційні групи виконують адресну функцію щодо видатків відповідних розпорядників коштів загалом і мають досить обмежене використання у процесі бухгалтерського обліку, а саме коди класифікацій виступають одним із основних реквізитів облікових регістрів та форм фінансової звітності.

Економічна класифікація видатків (КЕКВ) на відміну від попе­редніх, має забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. Тобто економічна кла­сифікація видатків призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економі­чними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, усі види господарської ді­яльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти насе­ленню, та інші категорії).

Економічна класифікація видатків бюджетних установ багаторі­внева. На першому рівні видатки бюджетних установ поділяються на 3 групи:

поточні видатки (1000) у практиці бюджетного процесу їх ще виокремлюють як видатки споживання — це частина видатків бю­джетів, які забезпечують поточне функціонування органів держав­ної влади та місцевого самоврядування, бюджетних установ, пото­чні міжбюджетні трансферти та видатки на фінансове забезпечення заходів соціального захисту населення та соціально-культурної сфери, а також інші видатки, не віднесені до видатків розвитку та нерозподілених видатків.

капітальні видатки (2000) або видатки розвитку — це видатки бюджетів на фінансове забезпечення наукової, інвестиційної та ін­новаційної діяльності, зокрема: фінансове забезпечення капіталь­них вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансо­ве забезпечення структурної перебудови економіки; інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням;

нерозподілені видатки (3000) — це видатки з резервних фондів державного і місцевих бюджетів та фондів непередбачених видат­ків Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та міс­цевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад.

На другому рівні видатки бюджетних установ поділяються на підгрупи, на третьому рівні видатки бюджетних установ поділя­ються на статті, на четвертому рівні видатки бюджетних установ поділяються на під статті.

Детальна характеристика видатків економічної класифікації на­ведена в наказі ДКУ від 25.11.2008 р. № 495 «Про затвердження Ін­струкції щодо застосування економічної класифікації видатків бю­джету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюдж