Суть страхування, його види та характеристика розрахунків з органами соціального страхування

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 ро­ку № 2464-VI (далі — Закон про ЄСВ) встановлено, що з 1 січня 2011 року Україна перейшла на систему єдиного внеску на загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний со­ціальний внесок, ЄСВ). Це означає, що замість звичної сплати соці­альних внесків до чотирьох фондів соцстрахування платіж буде один — до Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України (далі — ПФУ) — орган, уповноваже­ний відповідно до Закону про ЄСВ вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, ко­нтролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Податкове законодавство не регулюватиме порядок нарахуван­ня, обчислення та сплати ЄСВ, оскільки він не входить до системи оподаткування (ч. 2 ст. 8 Закону про ЄСВ). Основні правові та ор­ганізаційні засади забезпечення збору та обліку, умови і порядок нарахування та сплати ЄСВ і повноваження органу, який здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом про ЄСВ.

Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціально­го страхування — організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ве­дення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціа­льне страхування, його платників та застрахованих осіб, що склада­ється з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування — консолідований страховий внесок, збір якого здійс­нюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з ме­тою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавст­вом, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загально­обов'язкового державного соціального страхування.

Платниками ЄСВ є страхувальники (названі в п. 1 ч. 1 ст. 4 За­кону про ЄСВ) та застраховані особи (названі в пп. 2 — 14 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ).

Страхувальники — роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону про ЄСВ зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок.

Застрахована особа — фізична особа, яка відповідно до зако­нодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціально­му страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Страхові кошти — кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону.

Єдиний соціальний внесок нараховується на:

•                заробітну плату найманих працівників, яка включає основну, додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Зако­ном про оплату праці;

•                винагороду фізичній особі за виконання робіт (надання по­слуг) за цивільно-правовим договором (далі — ЦПД);

•                оплату перших днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

•                допомогу по тимчасовій непрацездатності;

•                допомоги або компенсації згідно із законодавством;

•                грошове забезпечення.

Єдиний соціальний внесок обчислюється в межах максимальної величини бази, яка дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб для працездатних осіб (ч. 3 ст. 7 і п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ). При цьому для внеску передбачено і мінімальний розмір, обчислений виходячи з мінімальної зарплати, що діє в місяці, за який нараховують зарплату, дохід (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).

Розміри ставок ЄСВ стосовно бази за категоріями платників на­ведено у ст. 8 Закону про ЄСВ.

Правила сплати ЄСВ наведено у ст. 9 Закону про ЄСВ. Основні з них такі: