Механізмами таких зусиль були:

-         удосконалення угод між картелями, синдикатами і трестами про особливі умови реалізації товарів і розподіл ринків збуту;

-         часткове використання планомірності у виробництві трестами підняло на більш високий рівень монопольне регулювання виробництва, створило умови для об­меження міжгалузевої конкуренції і виникнення багатогалузевих монополій;

-         розширення збуту своєї продукції і витіснення з бюджету споживачів аналогіч­них товарів, які виробляються в інших галузях.

З іншого боку, монополія, особливо в сучасних умовах, може існувати лише за на­явності конкуренції. Обмеження доступу до сировини, ринку кваліфікованої робочої сили, кредитних ресурсів, захоплення патентів на відкриття, винаходи і технічні удо­сконалення, комбінування і диверсифікація виробництва - усе це найновіші методи конкурентної боротьби монополій, які використовуються зараз.

Отже, між конкуренцією і монополією існує не тільки антагонізм, а й синтез діа­лектичної єдності. «У практичному житті, - зазначав К. Маркс, - монополія створює конкуренцію, а конкуренція створює монополію. Синтез полягає в тому, що монополія може триматися завдяки тому, що вона постійно вступає в конкурентну боротьбу».

Конкуренція і монополія поєднуються в межах недосконалої конкуренції у моно­полістичній конкуренції та олігополії.

Монополістична конкуренція грунтується на диференціації продукції, відповід­но до якої певні товари і послуги розподіляють на їх підвиди, виробництвом і реалі­зацією яких займаються різні компанії.

Монополістична конкуренція є органічним синтезом монополізму і конкуренції. Монополізм - економічне явище, сутність якого полягає у нав'язуванні госпо­дарськими суб'єктами, які сконцентрували у своїх руках велику власність та еконо­мічну владу на ринку власних інтересів контрагентам і суспільству, в ігноруванні їх інтересів і потреб.

Конкуренція - полягає в суперництві, боротьбі між великими власниками економіч­них ресурсів за ефективне їх використання з метою отримання найвищих прибутків.

Для монополістичної конкуренції характерна велика кількість фірм (20-70), що обмежує їхній контроль над цінами. За монополістичної конкуренції замість єдиної ринкової ціни використовуються ціни з широким діапазоном, які залежать не тільки від витрат на виробництво і реалізацію, а й від якості, реклами, марки фірми тощо.

Тобто в конкурентній боротьбі переважають нецінові методи.

Олігополія - тип ринкової структури, за якої кілька великих фірм монополізу­ють виробництво і збут основної маси товарів.

За цієї форми синтезу монополії і конкуренції центр боротьби переміщується зі сфери обігу у сферу виробництва, з галузевого на між- галузевий, з національного на інтернаціональний рівень.

Особливістю олігополії є виробництво продукції обмеженою кількістю фір