15.3. Система національного рахівництва (СНР) та основні макроекономічні показники : Економічна теорія. Політекономія : B-ko.com : Книги для студентів

15.3. Система національного рахівництва (СНР) та основні макроекономічні показники

Протягом майже сімдесяти років у колишньому Радянському Союзі розвивалась і використовувалася система макроекономічних показників, яка мала назву Баланс народного господарства (БНГ). Характерною особливістю цієї системи був поділ суспільного виробництва на дві нерівнозначні сфери:

•         матеріальне виробництво;

•          невиробнича сфера.

Відповідно до цієї концепції, сукупний суспільний продукт (ССП) та національ­ний доход (НД) як основні макроекономічні показники БНГ створювалися лише виробничою сферою. А продукт, вироблений нематеріальними галузями економіки (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, охорона здоров'я, со­ціальне забезпечення, освіта тощо), в розрахунок не брався. Вилучення послуг із сфе­ри економічного виробництва в радянській статистиці відображало низький рівень економічного розвитку, недорозвинену сферу послуг, а також те, що пріоритетом еко­номічної політики було проголошено розвиток матеріального виробництва.

Баланс народного господарства за 1923-1924 pp., розроблений в ЦСУ СРСР під керів­ництвом П.І.Попова і опублікований 1926 р., було визнано одним із перших у світі офіційних розрахунків макроекономічних показників. Знадобилося ще майже чверть сторіччя, перш ніж аналогічні макроекономічні розробки з'явилися в таких капіталістичних країнах, як США, Англія, Голландія та ін. Проте ці розрахунки були проведені вже у формі Системи націо­нальних рахунків (СНР), яка виникла на основі вдосконалення методології розробки БНГ.

Відомо три історичні етапи розвитку систем макроекономічних показників (табл. 15.1).

Таблиця 15.1.

Три етапи розвитку систем макроекономічних показників.

1-й етап

30-і — початок 50-х pp.

У колишньому СРСР склалась і закріпилася система статистичного обліку у формі БНГ

2-й етап

50-60-і роки.

У міжнародній статистиці фактично і офіційно функціонують дві різні за змістом і формою системи макроекономічних показників:

•     СНР — в капіталістичних країнах,

•     БНГ — в соціалістичних країнах

3-й етап

70-і pоки. — до ц.ч.

Практично всі країни світу переходять до використання СНР

З травня 1992 р. за Указом Президента в Україні також впроваджується СНР, тоб­то наші статистика і облік переходять на міжнародні стандарти. Це стало актуальним у зв'язку з проведенням ринкових реформ, внаслідок яких централізовано-планова економіка має бути трансформована у ринкову. Зрозуміло, що для описування та аналізу ринкової економіки потрібно мати систему статистичних показників, яка адекватно моделює економічні процеси. Такою системою показників є СНР.

Отже, Система національних рахунків (СНР) — це система взаємо­пов'язаних показників і класифікацій, які використовуються для описуван­ня та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні. СНР сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки, її концепції та визначення передбачають, що економіка, описана за її допомогою, функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.

Однією з важливих особливостей СНР є її всеосяжний характер. Це означає, що СНР містить впорядковану певним чином інформацію про:

•          всі господарські суб'єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи (підприємства, корпорації, банки, страхові компанії, органи державного управління тощо) та домогосподарства;

•          всі економічні операції, які пов'язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу;

•          всі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фон­ди, матеріальні обігові кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вар­тість землі і корисних копалин тощо).

Головним показником при розробленні СНР, основним показником результатів економічної діяльності на макрорівні є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підпри­ємствами, організаціями та установами в поточному періоді на економічній терито­рії країни (рис. 15.2;15.3).

Декілька слів потрібно сказати про терміни «внутрішній», «економічна терито­рія», «резидент». Вони взаємопов'язані, тому розглянемо їх разом.

Термін «внутрішній» протистоїть термінові «національний». Він означає, що при вимірюванні ВВП враховуються результати виробництва підприємств, організацій, установ незалежно від того, чи вітчизняними є ці підприємства, чи вони контролю­ються іноземним капіталом, наприклад, є дочірніми відділеннями іноземних корпо­рацій.

Під «економічною територією» країни розуміють територію, яка адміністративно керується урядом даної країни та в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватися. На відміну від географічної території, вона не охоплює територіаль­них анклавів інших країн (посольства, військові бази тощо), але містить такі анклави даної країни, які розташовані на території інших країн.

В цілому фізична особа або організація (юридична особа) вважаються резиден­тами тієї економіки, з якою вони пов'язані тісніше, ніж з будь-якою іншою, або ж тієї економіки, де міститься центр їхніх інтересів:

•         у випадку підприємств (фірм) — центр інтересів міститься на території тієї кра­їни, де вони здійснюють свою діяльність. Тобто всі підприємства, організації, установи, які здійснюють свою діяльність на території певної країни, у відповід­ності із СНР, вважаються її резидентами, навіть якщо вони частково або повністю перебувають у власності іноземців. Відповідно, іноземні філіали внутрішніх під­приємств (або їхні дочірні компанії) не є резидентами економіки тієї країни, де розташована головна компанія;

•         щодо фізичних осіб — резидентами при розробленні національних рахунків вва­жаються всі ті, хто працює і проживає на території країни протягом року або більше, незалежно від громадянства і національності. До резидентів не належать іноземні туристи, сезонні робітники, іноземці, які прибули в короткотермінові відрядження, іноземні дипломати (незалежно від терміну їхнього перебування). Проте іноземці, які проживають на території даної країни протягом тривалого часу і пов'язані з нею економічно, належать до резидентів даної країни;

•         органи державного управління є резидентами своєї країни навіть у тих випадках, коли розглядається діяльність, яку вони виконують за кордоном (наприклад, по­сольства іноземних держав і громадяни тієї ж країни, що працюють у них, є рези­дентами своєї економіки).

Частина виробленого країною ВВП має бути передана нерезидентам як компен­сація за надані ними ресурси або трудову участь у процесі виробництва (наприклад, у вигляді відсотків за наданий капітал, або у вигляді оплати праці сезонних іноземних робітників та осіб, які працюють за короткостроковим контрактом). З іншого боку, резиденти даної країни, можливо, отримують аналогічні доходи із-за кордону. Отже, щоб мати уявлення про доходи, які отримують резиденти даної країни у зв 'язку з їх­ньою участю у виробництві ВВП даної країни та частково ВВП інших країн, потрібно ВВП даної країни зменшити на величину доходів, які виплачуються нерезидентам, та додати аналогічні доходи, які отримали резиденти цієї країни із-за кордону.

Коли ми внесемо ці поправки, то отримаємо показник валового національного продукту (ВНП). У переглянутому варіанті СНР 1993 р. ВНП називається валовим національним доходом (ВНД). Проте нова термінологія, не змінює суті.

Взаємозв'язок між ВВП та ВНП (ВНД) показано на схемі 15.1.Доходи, сплачені резидентам інших країн за участь у виробництві

ВВП даної країни (оплата праці, проценти, дивіденди)

+

ввп

Доходи, як) отримали резиденти із-за кордону у зв'язку із їхньою участи у виробництві ВВП інших країн (оплата праці, проценти, дивіденди)~ у" сальдо первинних доходів

Схема 15.1. Взаємозв'язок між ВВП та ВНП (ВНД)

J

Доходи резидентів, отримані з-за кордону у зв'язку з тим, що вони брали участь у ви­робництві, звуться первинними доходами. Тому можна сказати, що ВВП відрізняється від

ВНП (ВНД) на сальдо первинних доходів, які виплачені резидентам інших країну. Зро­зуміло, що це сальдо може бути як додатним, так і від'ємним. У країнах, що розвиваються, ВВП, як правило, більший від ВНП (ВНД), оскільки цим країнам доводиться сплачувати розвинутим країнам великі відсотки за зовнішні позики. І навпаки, для розвинутих країн характерне протилежне співвідношення: ВНД, як правило, більший від величини ВВП.

Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:

1)      за виробленою продукцією (виробничий метод);

2)      за витратами (метод кінцевого використання);

3)      за доходами (розподільчий метод).

-         При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки:

V валовий _ У проміжне -У додала ^випуск ^споживання ^вартість

Тобто по кожній галузі економіки спочатку розраховується валовий випуск, який потім зменшується на величину проміжного споживання. Отриманий показник ха­рактеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або додану вартість, створену всіма галузями економіки.

-         При розрахунку ВВП методом кінцевого використання підсумовуються витра­ти всіх суб'єктів макроекономічних відносин: домогосподарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни. У підсумку отримуємо сукупну вартість усіх товарів і послуг, спожитих суспільством:

ВВ^С+I+G+Xn,

де С — кінцеві споживчі витрати домогосподарств на товари і послуги (за винят­ком витрат на придбання житла);

І - валові приватні внутрішні інвестиції, які містять витрати фірм на: будівництво будинків і споруд;

придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій; створення товарно-матеріальних запасів; амортизацію;

а також витрати домогосподарств на придбання житла (будинків, квартир тощо). Якщо показник валових приватних внутрішніх інвестицій (I) зменшити на вели­чину амортизаційних витрат (А), то ми отримаємо показник чистих приватних вну­трішніх інвестицій, який характеризує чистий приріст обсягу нагромадженого капі­талу. Співвідношення між І та А є добрим індикатором того, в якому стані перебуває економіка країни. Так, для зростаючої економіки справджується нерівність І >А; якщо економіка перебуває у стані спаду (рецесії), то І <А;

G — державні витрати на утримання армії, апарату управління, виплату заробіт­ної плати працівникам державного сектора економіки тощо. Всі державні трансферт­ні платежі вилучаються з розрахунків, оскільки вони є формою перерозподілу;

Хп — чистий експорт товарів і послуг за кордон. Розраховується як різниця між експортом та імпортом:

NX=X-M.

-          При розрахунку ВВП розподільчим методом підсумовуються всі види фактор­них доходів, а також два компоненти (амортизаційні витрати й непрямі податки на бізнес), які не є доходами. Іншими словами, розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких його складових:

•         амортизаційні витрати (А);

•         чисті непрямі податки на бізнес — непрямі податки на бізнес (податок на дода­ну вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.) за відрахуванням субсидій. З економічної точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари спо­живачі, та продажними цінами фірм (Тн);

•         винагорода за працю (цей компонент містить заробітну плату, а також внески підпри­ємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо (ЗП);

•         рентні платежі — це прибуток, який отримують власники нерухомості, землі включаючи ренту за проживання у власних будинках (Р);

•         чисті відсотки — це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам еко­номіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів: домогос- подарств, держави, не враховуючи виплати відсотків по державному боргу (%);

•         дохід від власності — це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приват­ній власності (Пр);

•         прибуток корпорацій — цей компонент містить три складові: а) податок на прибу­ток корпорацій; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток корпорацій:

ВВП = Заробітна плата (ЗП) + відсоток (%) + Прибуток (Пр) + + Непрямі податки (Тн) + Амортизація (А) + Рента (Р)

У більшості країн світу найпоширенішими з наведених методів розрахунку ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод. Власне кажучи, вибір того чи іншого методу розрахунку визначається наявністю надійної, вірогідної інформацій­ної бази.

Інші показники СНР та взаємозв'язок між ними

Окрім названих основних (ВВП,ВНП), існують інші взаємопов'язані показники національного рахівництва. Всі вони розраховуються на підставі ВВП і використову­ються з тією чи іншою метою макроекономічного аналізу (рис. 15.2; 15.3; 15.4):

-           Чистий внутрішній продукт (ЧВП) можна отримати із ВВП, якщо його змен­шити на величину амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП — Амортизаційні відрахування.

-          Національний дохід (НД) — сукупний дохід в економіці, який отримують влас­ники факторів виробництва (праці, капіталу, землі) — можна отримати, якщо по­казник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих податків на бізнес:

НД = ЧВП — Чисті непрямі податки на бізнес.

-          Показник особистого доходу (ОД) можна отримати, якщо від національного доходу відняти внески на соціальне страхування, нерозподілений прибуток кор­порацій, податки на прибуток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Необхідно також додати особисті доходи, отримані у вигляді відсотків:

ОД = НД - Платежі (соц.страх.) - Прибуток - Податки + Трансфери + %.

-          Використовуваний дохід (ВД) розраховується шляхом зменшення показника особистого доходу на суму прибуткового податку з громадян та деяких неподат­кових платежів державі:

ВД = ОД — Прибутковий податок — Неподаткові платежі державі.

Це дохід, який залишається в розпорядженні домогосподарств. Він використову­ється на споживання і заощадження.