До таких установ належать:

1.      Інвестиційні компанії, фонди (випускають і продають власні цінні папери, в основному дрібним індивідуальним інвесторам, а на отримані кошти купують цінні папери підприємств і банків, забезпечуючи своїм акціонерам дохід у вигляді дивідендів за акціями інвестиційних компаній).

2.       Лізингові компанії [купують предмети довготривалого кредитування (машини, обладнання, транспортні засоби тощо) і надають їх у довгострокову оренду (на 5 років і більше) фірмі-орендарю, яка поступового сплачує лізинговій компанії вартість взятого в оренду майна].

3.       Факторингові компанії (купують дебіторську заборгованість клієнта, пов'язану з постачанням товарів або з наданням послуг).

4.       Страхові компанії (утворюються для відшкодування можливих збитків від ре­зультатів стихійного лиха, інших несприятливих умов; страхові компанії досі ма­ють значні та стійкі грошові ресурси, які вони вкладають у довгострокові цінні папери з фіксованими строками - (в облігації промислових компаній).

5.       Пенсійні фонди (недержавні) (утворюються для забезпечення населення ко­штами в період після виходу на пенсію - виплати пенсій; мають досить значні суми грошових коштів, які вкладають в акції та облігації різних підприємств).

6.       Фінансові компанії (спеціалізуються на кредитуванні, продажу споживчих това­рів та виплат, а також надають комерційні кредити).

7.       Ломбарди (надають кредити під заставу рухомого майна, як правило, коротко­строкові - до трьох місяців - кредити на споживчі цілі).

8.       Інші (трастові, брокерські та інші компанії, кредитні товариства, а також взаємні та інші фонди тощо; виконують допоміжну роль у кредитному механізмі, пов'язуючи різноманітні сектори позикових капіталів у єдину систему).

Отже, за станом на 1 січня 2009 р. в Україні в основному завершено організа­ційний процес формування цілісної кредитної системи, яка має великі можливості впливу на трансформаційні процеси в економіці.