3.1. Сутність і структура економічної системи

Саме поняття «економічна система» в науковій літературі використовується не­давно. Воно прийшло на зміну терміну «спосіб виробництва». Тому між ними ста­виться знак рівності, розглядають їх як синоніми. Це зумовлено тим, що економічна система інтегрує в собі всі компоненти, які належать і способу виробництва. Це про­дуктивні сили, виробничі відносини, господарський механізм і форми економічних зв'язків. Кожний із них є складним утворенням, певною підсистемою, що взаємоді­ють між собою. Але вони не дають вичерпної характеристики конкретної економічної системи.

Поняття «економічна система», як і її складові компоненти, за своєю суттю зна­чно глибше. Це не просто цілісна сукупність економічної структури виробництва, за якою стоять предмети і засоби праці, технологія, інформатика, організація тощо (рис. 3.1; 3.2).

Економічна система не може існувати без суб'єктивного чинника, тобто без людей з їхніми цінностями (переконаннями), що впливають на стосунки індивідів, відповід­ним менталітетом, який відрізняє один народ від іншого, посилює (або зменшує) зна­чення національних традицій при виборі моделі соціального розвитку держави. Не випадково людину називають основною продуктивною силою. Західні вчені виро­били навіть методику вивчення внеску майже кожного елемента економічної системи у створенні матеріальних благ. Вони досліджують навіть природні задатки і соціальні фактори людини (рівень її освіти, кваліфікації, психологічну поведінку в екстремаль­них ситуаціях тощо) і доходять висновку про визначальну роль людини (порівняно із сучасною наукою, технікою, технологією та ін.) у цьому процесі. Тому, як підкреслю­ють західноєвропейські науковці, економічні системи є недосконалими, недостатньо організованими і антигуманними в тих країнах світу, де люди неспроможні розвивати свої здібності і реалізовувати себе як особистість. Це по-перше. По-друге, до складу продуктивних сил входять не тільки люди, а й продукти їхньої інтелектуальної ді­яльності (наука і технологія). По-третє, невід'ємною складовою економічної системи є природне середовище, яке перетворюють люди. Безумовно, структурні ланки, що утворюють економічну систему, з одного боку, досить неоднорідні, а з другого - ди­намічні, мінливі. Вони поєднують у собі загальні та специфічні, основні і похідні, нові та відмираючі, перехідні та проміжні форми, кожна з яких функціонує за загальною для всієї системи і водночас власною логікою розвитку.

Основні цілі економічної системи визначаються тими цінностями, які сформува­лися й утвердилися в суспільстві. Вони можуть бути пов'язані не тільки з критеріями економічної ефективності, а й з політикою, релігією, ідеологією, забезпеченням еко­номічного й політичного суверенітету тощо.

Фундаментальні цілі економічної системи:

-          економічне зростання як запорука досягнення загального добробуту;

-          повна зайнятість робочої сили й повне використання природних ресурсів і капіталу;

-          макроекономічна (фінансова) стабільність;

-          зовнішньоекономічна торгівля;

-          економічна свобода;

-          економічна безпека і захищеність;

-          економічна справедливість;

-          економічна ефективність.

Основні економічні цілі по-різному реалізуються в різних економічних системах, які сформувалися в процесі тривалого історичного розвитку.