3.2. Типологізація і порівняння економічних систем

Сучасна економічна наука пропонує багато класифікацій економічних систем за­лежно від їхньою поділу за найхарактернішими ознаками.

Зокрема, аналіз і порівняння економічних систем здійснюється за формаційним, пофазним, інституціональним і загально цивілізаційним підходами.

Найбільшого поширення набули формаційні і цивілізаційні підходи до розумін­ня періодизації процесу економічного розвитку (рис. 3.3).

Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і його послідовниками. Суть його полягала в тому, що продуктивні сили в сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва в поєднанні з політич­ною надбудовою суспільства - соціально-економічну формацію. Формаційний підхід передбачає те, що розвиток суспільства відбувається як послідовна зміна одного спо­собу виробництва на інший: первіснообщинний ->- рабовласницький ->- феодальний капіталістичний комуністичний .

Формаційний підхід виходить із того, що вирішальна роль у суспільстві належить:

-          процесу виробництва;

-          відносинам власності;

-          протиріччям між продуктивними силами і виробничими відносинами.

На думку вітчизняних економістів (див. економічна теорія - «Політекономія»: Під­ручник за редакцією В. Д. Базилевича. - К., 2005), формаційний підхід має ряд недоліків:

По-перше, п'ятиланкова періодизація розвитку суспільства не має всеохоплюю- чого характеру.

По-друге, формаційний підхід зводить розвиток суспільства лише до розвитку матеріального виробництва.

По-третє , формаційний підхід абсолютизує класову конфронтацію. По-четверте, він припускає певну переривність природно-історичного процесу . В основі цивілізаційного підходу лежать такі принципи:

-          відмова від класових конфронтаційних оцінок;

-          пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів;

-          посилення людського фактора в суспільному розвитку;

-          еволюційність розвитку суспільства - найпоширеніший принцип у сучасних умовах. Відповідно до нього еволюція економічних і суспільних систем розгля­дається у значно ширших межах - від цивілізації до цивілізації, наприклад, за такою схемою:

доіндустріальн^>- індустріальна*- постіндустріальне суспільство

(Д. Гелбрейт, А. Арон ).

Цивілізаційний підхід, не заперечуючи в принципі формаційного підходу, звер­тає основну увагу на накопичення матеріального і духовного багатства, він поєднує в собі переваги формаційного і цивілізаційного підходу до типології економічних сис­тем, не виключаючи їх тривалого співіснування.

Сучасна економічна теорія диференціює економічні системи також за ступенем розвинутості ринкового механізму координації господарських процесів. Вона охо­плює п'ять основних ідеальних типів сучасних економічних систем. Традиційна економічна система. Це тип системи, в якій :

-         виробництво, розподіл, обмін грунтуються на традиціях і звичаях;

-         низький рівень розвитку продуктивних сил, технічного прогресу, продуктивності праці;

-         низький рівень споживання;

-         темпи зростання населення перевищують темпи зростання виробництва благ;

-         низький культурний рівень населення і високий рівень безграмотності;

-         низький рівень відтворення ВВП (валового внутрішнього продукту);

-           кастовість, наслідування визначають економічну роль і місце індивіда;

-           релігійні, кастові цінності первинні щодо нових форм економічної діяльності. Командна (планомірно-організована) система характеризується :

-         пануванням суспільної власності у формі державної;

-         планомірною формою організації суспільного виробництва, централізацією управління;

-         відсутністю конкуренції між товаровиробниками;

-         пануванням виробництва над споживанням;

-         монополією державного управління економічної та політичної влади;

-         неможливістю економічного вибору й розвитку підприємництва;

-         повною зайнятістю і високим соціальним захистом. Перехідна економічна система:

-         їй властивий динамічний нерівноважний стан перетворень усієї системи соціально-економічних відносин до нової організації господарського життя;

-         вона поєднує в собі традиційні та нові якості, різні способи господарювання. Не випадково її ототожнюють зі змішаною економікою.

Змішана економічна система. Для неї характерно:

-         взаємодія ринку і плану (новий механізм господарювання);

-         соціальна орієнтація ринкової економіки;

-         значне розширення державного контролю і регулювання на основі державних ви­трат , державної власності;

-         державне програмування суспільного виробництва, індикативне планування;

-         панування корпоративної, акціонерної та колективної власності;

-         високий рівень розвитку продуктивних сил і наявність розвинутої інфраструкту­ри суспільства.

Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної конкуренції) харак­теризується:

-         пануванням приватної власності;

-         організацією суспільного виробництва на основі досконалої конкуренції;

-         втручанням в економічні процеси мінімального і виваженого;

-         метою, мотивом виробництва є прибуток;

-         свободою вибору підприємницької діяльності, особистою свободою всіх еконо­мічних суб'єктів;

-         усі мікро- та макроекономічні процеси (розподіл ресурсів ціноутворення , розпо­діл доходів) регулюються ринковим механізмом;

-          втручання в економічні процеси мінімальне і виважене.

Ринкова економіка вільної конкуренції проіснувала приблизно до першої трети­ни XX ст.

Сучасна ринкова система - це така економічна система, яка поєднує в собі різ­ні форми власності та два механізми регулювання: ринковий і державний. У кожній сучасній ринковій країні співвідношення між ринковим і державним регулюванням неоднакове. В одних країнах держава відіграє меншу роль в регулюванні економіки, у інших - більшу. Так, прикладом активного втручання держави в економіку є япон­ська модель. Американська модель характеризується незначним втручанням держа­ви в економіку.