4.1. Сутність і структура економічних потреб суспільства

Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки економічних суб'єктів є однією з фундаментальних категорій економічної науки.

Потреба - це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки жит­тєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності. (рис.4.1).

Потреби в найбільш загальному вигляді є усвідомленою індивідом необхідністю в певних матеріальних і духовних благах та послугах. Характер походження потреб досить складний, але в їх основі лежить дві визначальні причини.

Перша причина має фізіологічний характер (людина -це жива істота, яка потре­бує певних засобів існування).

Друга причина є результатом суспільних умов (зміст потреб залежить від рівня розвитку економіки, продуктивних сил, панівних відносин власності, взаємозв'язків з іншими країнами світу, стану економічної безпеки, національних, історичних осо­бливостей розвитку економіки тощо.

Спектр потреб надзвичайно широкий, проте в течії розглядаються тільки ті по­треби, які пов'язані зі сферою господарської діяльності. Вони дістали назву еконо­мічних потреб.

Економічні потреби - це частка суспільних потреб, це ідеальний внутрішній мо­тив людини, що спонукає її до ефективної діяльності з метою забезпечення як влас­ного добробуту, так і добробуту своєї сім'ї.

Економічні потреби тісно пов'язані з виробництвом, обміном і споживанням. Цей взаємозв'язок проявляється таким чином:

а)  необхідність задоволення потреб спонукає до виробництва необхідних життєвих благ. У свою чергу, виробництво, створюючи нові товари і послуги, стимулює розвиток потреб людини. Такий самий діалектичний характер має і взаємодія по­треб і обміну;

б)  задоволення економічних потреб здійснюється в процесі споживання. Спожитий продукт або послуга породжує нові потреби.

Існують різноманітні економічні потреби. Вчені-економісти класифікують їх за різними критеріями. Великого значення при цьому надається градації потреб за сту­пенем їхньої нагальності. В межах цього підходу всі економічні потреби умовно мож­на розподілити на дві групи: першочергові, необхідні для підтримки життя людини як біологічної системи (їжа, одяг, житло, безпека, здоров'я), та другорядні, не першо­чергові, що зумовлені як рівнем розвитку суспільства, так і соціальним положенням у ньому самої людини (певний тип житла, рівень освіти, проведення дозвілля та ін.).

За суб'єктами задоволення потреби поділяються на суспільні, колективні, осо­бисті. При цьому важливо, що їх розглядають не як ізольовані елементи, а як певну складну систему, підпорядкованість у якій визначається видом економічної системи, поточними, стратегічними завданнями та іншими чинниками.

Розрізняють також загальнолюдські потреби: у світі, екологічній безпеці, ста­більності, розвитку традиційної потреби (для масового задоволення); нові потреби, та ті, що зароджуються. Потреби мають історичний характер і з розвитком суспіль­ства змінюються кількісно і якісно: одні відмирають, а інші зароджуються. Кожен спосіб виробництва формує специфічні суспільні потреби (рабів - рабовласників, феодалів - кріпаків тощо). Як з погляду виникнення, так і реалізації послідовності задоволення потреб у суспільстві, як стверджують західні економісти, існує певна іє­рархія - від задоволення потреб первинних, базисних до вторинних, від I рівня - до II і III рівня. Щоб детальніше зрозуміти один із таких підходів, необхідно розглянути ієрархію потреб за А. Маслоу, який запропонував їхню градацію відповідно до їхньої вагомості (рис. 4.2).

Людина прагне задовольнити насамперед першочергові невідкладні свої потреби. І якщо вони задоволені, то на відповідний термін ці потреби перестають бути рушійним мотивом для людини. У нього виникає бажання задовольнити наступні за вагомістю потреби. Останні задають програму діяльності, а діяльність забезпечує можливість їх­нього задоволення. Потреби визначають зміст майбутньої діяльності і необхідний рі­вень її ефективності: діяльність повинна задовольнити потреби на достатньому рівні. Це теоретичне дослідження, як стверджують економісти, має велике практичне зна­чення , його використовують при розробленні системи мотивації праці.

Досить важливою є класифікація потреб за ступенем їхньої реалізації. За цим критерієм розрізняють:

1)       абсолютні потреби (породжені сучасним рівнем розвитку світової економіки);

2)       дійсні потреби (відповідають рівню розвитку економіки певної країни);

3)       платоспроможні потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін.

В економічних дослідженнях існують і інші, не менш значні, класифікації потреб. Реалізація або задоволення потреб означає певний рівень споживання благ, який за­лежить від багатьох факторів. Серед них:

-          рівень розвитку продуктивних сил суспільного виробництва й економічної ефек­тивності ;

-          соціально-економічні відносини і принципи розподілу благ, які забезпечують соціально-економічну ефективність;

-          політичний устрій держави, система організації й управління виробництвом, по­літика держави;

-          традиції, рівень культури;

-          історично визначений спосіб виробництва, формації, цивілізації.

Проте задоволення одних потреб завжди спричинює виникнення інших, більш різноманітних. Це відбувається з кількох причин. Перша причина - людина не може одноразово задовольнити свої потреби в споживчих благах. Друга причина - людина завжди прагне до чогось нового, досконалішого, ніж уже має. Третя причина - на потреби ринкової економіки впливає конкуренція виробників, що постійно пропо­нують нові споживчі блага, реклама тощо.

Таким чином, продуктивні сили, невпинно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, що склалися, а й стають ґрунтом для виникнення но­вих потреб. Цей процес, як і сам процес суспільного виробництва, відбувається без­перервно і свідчить про дію в суспільстві об'єктивного закону зростання потреб.

Закон зростання потреб є законом суспільного прогресу (див. рис. 4.1). Він ха­рактеризує не просто зростання потреб, а й зміну їхньої структури, їхній новий якіс­ний рівень. У сфері економічних відносин потреби проявляються як інтереси, тобто задоволення потреб забезпечуються в процесі реалізації економічних інтересів та є рушійною силою економічного й духовного прогресу людства, що стимулює появу все нових і нових потреб.