5.4. Роздержавлення і приватизація як шляхи реформування відносин власності в Україні

Оскільки цивілізована економіка виступає як змішана економіка і за формою власнос­ті, і за організацією підприємницької діяльності, її слід доповнити положенням про те, що відповідний механізм господарювання органічно поєднує ринкові і неринкові відносини, ринковий механізм та державно-економічне регулювання. Отже, й економічна політика, і механізм господарювання мають мають ґрунтуватися на взаємодії не лише ринку і держа­ви, а й на відтворенні багатоманітних форм власності. Таким цілям слугує високоморальна правова і науково обґрунтована система роздержавлення і приватизації (рис. 5.7).

Роздержавлення - передача майна державного підприємства у володіння, роз­порядження та використання трудовому колективу роздержавленого підприємства.

Приватизація - перехід на безоплатній або платній основі об'єктів державної власності у володіння, розпорядження та використання трудовим колективом, гру­пою осіб та окремими особами.

Роздержавлення і приватизація - об'єктивний процес, це «полігон», на якому йде випробування нових форм і методів господарювання, перевірка на зрілість і ефектив­ність традиційних і новітніх форм власності.

Механізм роздержавлення і приватизації в нашій країні здійснюється на основі від­повідних принципів, форм і способів реформування власності, які визначені Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств та організацій» (1992 р.)

Основні принципи приватизації і роздержавлення:

-         законність надання пільг на придбання державного майна членам трудових колективів;

-         пріоритетне право громадян України на придбання держмайна;

-         безкоштовна передача частини держмайна кожному громадянинові України тощо.

Класичною формою роздержавлення на сучасному етапі є акціонування (корпора-

тизація) державних підприємств. Переваги корпоративної форми власності визнача­ються тим, що вона, з одного боку, зберігає через володіння окремими особами акціями все те позитивне , що несе в собі приватна власність. З другого боку, корпорація збе­рігає суспільну власність на майно роздержавлюваних підприємств, формує достатні умови для створення конструктивної конкуренції між суб'єктами господарювання.

Другою формою роздержавлення є оренда майна роздержавнюваних підпри­ємств їх трудовими колективами, господарськими об'єднаннями. Законодавчими ак­тами пропонується декілька способів приватизації об'єктів:

-         викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівни­ками цих об'єктів;

-         викуп державного майна підприємства за альтернативним планом роздержавлення;

-         викуп державного майна, зданого в оренду;

-         продаж на аукціоні;

-         продаж за некомерційним конкурсом;

-         продаж за комерційним конкурсом;

-         продаж з відстрочкою платежу;

-         продаж акцій відкритих акціонерних товариств на аукціоні, на фондовій біржі, за конкурсом.

Засобами приватизації є власні та позичені кошти покупців, а також привати­заційні номери (майнові приватизаційні сертифікати, компенсаційні сертифікати, житлові чеки тощо).

Об'єктами державної власності, які підлягають приватизації є: земельний фонд; житловий фонд; майно підприємств, ділянок, інших підрозділів, які відокремлюють­ся в самостійні підприємства; незавершене будівництво; частка (паї, акції) в майні господарських товариств і об'єднань, що належать державі.

Суб'єктами приватизації є покупці, продавці, представники, посередники і дер­жавні органи приватизації. Отже, відповідно до чинного законодавства, в Україні створені необхідні юридичні умови для здійснення принципових змін у формах влас­ності. Проте економічні перетворення проходять дуже повільно і навіть із серйозни­ми помилками і порушеннями.

До фундаментальних проблем (недоліків), які лежать на поверхні процесів при­ватизації, відносять:

-         відсутність в Україні програми інвентаризації об'єктів національної економіки;

-         роздержавлення і приватизація за своїм масштабом вийшла за об'єктивно ви­правдані межі й у ряді випадків позбавили національну економіку тих переваг, які вона мала в дореформений період;

-         у суспільстві не склалася ринкова і особливо соціально-економічна мотивація по­ведінки підприємців і населення.

-         панівною в суспільстві в цілому і в економіці зокрема стала психологія хабар­ництва, зловживання службовим становищем, розкрадання національного багат­ства й незаконне його використання у власних корисних цілях.

Недооцінка державою цих недоліків, втрата нею регулюючої ролі в економіці ство­рить в Україні атмосферу «приватизації», перерозподілу уже розподіленої власності між відомими для всієї України новоявленими бізнесменами і політиками. Незаконне привласнення небагатьма особами народного добра, створеного чесною працею людей, зруйнувало механізм відтворення робочої сили, кинуло у прірву зубожіння 80% насе­лення України, повернуло державу та її економіку на десятки років назад.ЕВОЛЮЦІЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ

Власність як економічна категорія являє собою визначальну суспільну форму виробництва, систему відносин, яка виникає між людьми в процесі використання засобів виробництва.Право виключного фізичного контролю над об'єктом права власності, яке при­пускає тривале одержання результату, це документальна (Ьіксаїтія ппава власності

Право особистого використовування об'єкта права власності за його ігоизначенням

Право прийняття власником рішення

Юридичні відносини реалізуються через тріаду власницьких правоздатнос тей

про те, хто і яким чином об'єкт власності може використовувати. Це управління об'єктом власностіФорми власності реалізують себе не в чистому вигляді. Кожна з них, як правило, багатоструктурна за своїм змістом. Вона неодмінно містить різноманітні структури - нові і старі, відживаючі і щойно народжені, стимулювальні і стримувальні процеси економічного розвитку.Види

Загальнодержавна

Муніципальна (комунальна)

-    кооперативна;

-    акціонерна;

-    партнерська;

-    суспільних організацій;

і

релігійних і культурних організацій.особиста; сімейна.

-      індивідуальна;

-     монополістична;

V  

V  

І

-   Державно-колективна;

-   Державно-приватна;

-   Приватно-колективна;

-    Спільна із залученням іноземного капг

корпоративна.Рис. 5.1. Еволюція відносин власностіРІЗНОМАНІТНІСТЬ ФОРМ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

Коли йдеться про форми власності, мається на увазі критерій, що визначає її суб'єкта, тобто того, кому належать об'єкти власності.

Суб'єктами виступають фізичні, юридичні особи і держава. Об'єктами можуть бути матеріальний та інтелектуальний продукт,

земля, цінні папери тощо.Різноманітність перед­бачає, що суб'єкти мають свободу вибору

форм власності, які юридично рівноправні. Це потребує, щоб форми власності реалізовували­ся в єдиному економіч­ному просторі і в рівних економічних умовах

Необхідність існування різноманітних форм привласнення зумовлена:

-     технологічною різноманітністю і неод­наковим рівнем розвитку продуктивних сил;

-     неоднаковим усуспільненням виробництва в різних секторах економіки;

-     науково-технічним прогресом, який супроводжується прискореним виникненням нових підприємств і виробництв;

відмінністю в економічних інтересах суб'єктів виробництва та споживанняКолективна

Приватна

Державна

Власність спільних підприємств, іноземних,, громадян, орга-^ нізаційЗначення різноманітних форм власності:

-    удосконалюється структура форм господарювання і забезпечується свобода їх вибору;

-     створюються економічні основи само­стійності суб'єктів господарювання;

-    удосконалюється система розподілу доходів і їх поляризація, утворюється розвинутий ринок факторів вироб­ництва;

-     вертикальні зв'язки замінюються більш мобільними і ефективними - горизонтальними