6.4. Величина вартості товару. Закон вартості та його функції : Економічна теорія. Політекономія : B-ko.com : Книги для студентів

6.4. Величина вартості товару. Закон вартості та його функції

Вперше проблему, що визначає кількісні пропорції в обміні одного товару на інші, поставив Арістотель. Проте відповіді на це питання були запропоновані різно­манітні. До найбільш вагомих і розповсюджених теорій необхідно віднести трудову теорію вартості.

Основу цієї теорії заклали англійські економісти У. Петті, А. Сміт і Д. Рікардо. Свого подальшого розвитку ця теорія набула у працях К. Маркса, який розробив учення про двоїстий характер праці і на основі цього конкретизував основні поло­ження класиків.

За теорією К. Маркса, єдиним джерелом вартості є праця, яка становить субстан­цію, або внутрішній її зміст. Поділивши працю на конкретну і абстрактну, К. Маркс показав, що конкретна праця створює в товарі споживчу вартість, а абстрактна - вартість. При цьому, за Марксом, джерелом вартості виступає лише витрата живої абстрактної праці найманого працівника.

Абстрактна праця є тим загальним у праці різних виробників, що дозволяє при­рівнювати різні споживчі вартості одна до одної. Вартість виражає відносини між то­варовиробниками з приводу порівняння витрат їхньої праці на виробництво товару.

У другій половині ХІХ ст. поряд із трудовою теорією вартості виникла і отримала значне поширення принципово нова концепція вартості - маржиналістська теорія граничної корисності (У. Джевонс, К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Л. Вальрас та ін.)

Прихильники цієї концепції визначають вартість, виходячи із суб'єктивних оці­нок покупців міри корисності результату. Якщо існує достатня кількість блага (на­приклад вода), то якою не була б його сукупна корисність, корисність останньої оди­ниці дорівнюватиме нулю. І навпаки, якщо сукупна корисність усіх наявних благ (наприклад діамантів) не надто велика, то їхня обмежена кількість робить цінність останнього (граничного) екземпляра дуже високою. Таким чином, останній екземп­ляр певного блага, що задовольняє «граничну потребу», має граничну корисність, яка визначає ринкову цінність цього блага.

Поряд із трудовою теорією вартості і теорією граничної корисності, які, на думку сучасних економістів нібито заперечують одна одну, в економічній науці сформува­лися ще дві відомі самостійні теорії: теорія витрат виробництва і теорія трьох фак­торів виробництва.

Представник першої теорії (Дж. Мілль, Д. Мак-Куллох, Р. Торренс) вартість зво­дили до витрат виробництва (витрати на засоби виробництва та оплату праці), тобто вважали, що вартість створюється не лише живою (як стверджував К. Маркс), а й минулою, уречевленою працею.

Теорія трьох факторів виробництва розроблена французькими економістами Ж. Б. Сеєм та Ф. Бастіа. На їхню думку, вартість є результатом витрат трьох осно­вних факторів: праці, капіталу і землі. Кожний з цих факторів створює відповідну частину вартості: праця - заробітну плату, капітал - відсоток, а земля - ренту.

Розглянуті теорії, хоча й не були повною мірою досконалими і постійно перебу­вали в полі критичного аналізу, все ж таки розвинули економічну думку в розумін­ні механізмів функціонування товарного виробництва, дали змогу виділити основні чинники, які впливають на міру вартості.

Аніскільки не применшуючи заслуг класиків трудової теорії вартості, слід відзна­чити, що в її межах існували різні погляди на міри вартості.

А. Сміт за міру вартості брав робочий час, Д. Рікардо - робочий час на вироб­ництво товару за гірших умов виробництва. К Маркс визначав величину вартості товару суспільно-необхідним робочим часом (СНРЧ), який витрачається на вироб­ництво продукції за суспільно-нормальних умов виробництва і при середньому рівні вмілості та інтенсивності праці.

Інакше кажучи, суспільно-необхідний робочий час віддзеркалює середні умови виробництва того чи іншого товару і за цих умов створюється переважна частина да­ного товару.

Так, якщо суспільно-необхідний робочий час на виробництво певного товару ста­новить 8 год., то скільки б окремі товаровиробники не витрачали свого індивідуаль­ного робочого часу на виготовлення тотожніх товарів, ринок буде сприймати кожен з них як вартість, що дорівнює 8 год. робочого часу.

Неспівпадіння індивідуального та суспільно-необхідного робочого часу є про­явом суперечності між приватною конкретною працею та суспільною абстрактною працею. Її наслідком є збагачення одних товаровиробників та розорення інших.

Ця суперечність є внутрішнім чинником розвитку простого товарного виробни­цтва, у процесі якого відбувається диференціація товаровиробників та перетворення його на капіталістичне товарне виробництво. Основні чинники, що впливають на величину вартості товару, - продуктивність, інтенсивність та складність праці, зі зміною яких змінюється і величина вартості товару, а отже, вона є величиною непо­стійною.

Залежність величини вартості від продуктивності, інтенсивності та складнос­ті праці означає, що вартість і мінова вартість співвідносяться як сутність і форма вияву сутності, а також, що вартість і мінова вартість є різними, хоча й органічно пов'язаними категоріями, які не можна ототожнювати. Вартість товарів може зміню­ватися за незмінності їх мінової вартості, і навпаки, при зміні вартості товарів їх мі­нова вартість може залишатись незмінною.

Залежність кількісних пропорцій обміну товарів від величини їх вартості є ви­явом дії закону вартості притаманному товарному виробництву.

Закон вартості (рис. 6.5):

По-перше виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між індивідуаль­ним і суспільно-необхідним робочим часом.

По-друге, це закон, який передбачає що виробництво й обмін товарів мають здій­снюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

По-третє, це закон який характеризує наявність сталих зв'язків між виробниками одного виду товарів через конкуренцію, при якій здійснюється взаємний тиск одного підприємця на іншого.

По-четверте, закон вартості характеризує наявність сталого зв'язку між попитом і пропозицією.

По-п'яте, цей закон виражає внутрішньо необхідні і сталі зв'язки між вартістю і цінами товарів, тому закон вартості на практиці і проявляється як закон цін.

Інакше кажучи, механізм закону вартості проявляється через стихійне відхилен­ня цін (які є ринковими індикаторами) від суспільно-необхідних витрат праці.

Через механізм цін закон вартості виконує такі функції:

1)       функцію стихійного регулятора виробництва;

2)       функцію рушійної сили розвитку продуктивних сил;

3)       функцію диференціації товаровиробників.

Виявлення і науково обґрунтована характеристика цих функцій дає змогу гово­рити про історичну обмеженість закону вартості. Він у повному обсязі діяв у про­стому товарному виробництві (тоді середні ціни збігалися з вартістю товару). При капіталістичному товарному виробництві закон вартості сильно трансформувався. Це призвело до того, що ринкові ціни, як правило, не збігалися з вартістю. Більше того, вони почали відхилятися від середніх, суспільно-необхідних витрат виробни­цтва. З'являються так звана ціна виробництва, монопольна та інші ціни. Відповідно, з'являються і різні теорії, які пояснюють причини такої трансформації.

ФОРМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Форми економічної діяльності відображають стан продуктивних сил і виробни­чих відносин з точки зору суспільного поділу і кооперації праці, ступені відокремлення

або з'єднання людей відносинами власності

Ці дві форми господарювання завжди співіснують і взаємодіють. Прямі безпосередні та опосередковані товарні зв'язки становлять діалектичну єдність. У процесі історичного розвитку відповідно до потреб суспільного виробництва то одна, то інша форма - натуральна чи товарна - набуває панівного значенняО

с н

0                      в н

1                      р

и с и

Господарство замкнуте, примітив­не, спирається на свої ресурси, продукти виробляються для влас­них потреб, для споживання     

Суспільний поділ праці в зачатковому стані, відсутня територіальна і виробнича мобільність робочої сили__________

Характеризується примітивною технікою та технологією виробництва, малопродуктивною універсальною ручною працею

Йому притаманні прямі натуральні економічні зв'язки, які здійснюються за формулою Т-Т і повторенням виробництва в конкретних розмірах  

Господарство відкритого типу, сукупні виробничі ресурси не обмежені, продукти виробляються для суспільних потреб______

Виробництво товарів ґрун­тується на суспільному поділі праці з урахуванням витрат товаровиробників______

Характеризується постійним роз­витком продуктивних сил, техно­логії виробництва, широким ви­користанням усіх компонентів (розумової, фізичної) людської праці     

Товаровиробники пов'язані між собою ринком, широким обміном продукції виробництва, який здій­снюється за формулою Т-Г-ТРис. 6.1. Форми економічної діяльностіТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО - РОЗВИНУТА ФОРМА ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Товарне виробництво - це така організація суспільного господарства, коли продукти виробляються відокремленими спеціалізованими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, що стають товарамиСуспільний поділ праці, кооперація та спеціалізація виробництва, обмеженість природних та інших ресурсів

X

Товарне виробництво на основі ко­лективного господарювання

Вільна ринкова

економіка з переважанням приватної власності

II етап

Просте товарне виробництво (Т-Г-Т)

Сучасне товарне виробництво на основі змішаних форм власностіХарактеристика

Простого товарного виробництва Розвинутого товарного виробництваДрібне, розрізнене; Невелике за обсягом; Безпосереднє з'єднання робочої сили і засобів виробництва; Засноване на власній праці; Продукт праці належить товаровиробникові і слугує його потребам

Засноване на машинній індустрії; Виробник відокремлений від засобів виробництва;

Характеризується купівлею- продажем робочої сили; Мета виробництва - одержання прибутку і надприбуткуРис. 6.2. Товарне виробництво - розвинута форма економічної діяльності

ТОВАР І ЙОГО ВЛАСТИВОСТІ

Товар - це продукт праці, який завдяки його

властивостям задовольняє певні людські потреби   ;                       

Споживча вартість - це

здатність товару задовольняти ту чи іншу потребу людей. З погляду речового змісту, вона безпосередньо не відображає ніяких суспільних відносин

ТОВАР

Вартість - виражає суспільні виробничі відносини між людьми, пов'язані з процесом праці, з їх виробничою та іншою діяльністю


 

Різноманітності

 

Форма

 

 

споживчих

 

прояву

 

 

вартостей

 

вартості

 

-     Предмети особистого споживання;

-     Предмети виробничого споживання;

-     Особлива споживча вартість (унікальні наукові відкриття, шедеври мистецтва, послуги тощо)

Мінова вартість - кількісне співвід­ношення (пропорція), в якому одні споживчі вартості обмінюються на інші. Спільним в усіх товарів є те, що вони є втіленням суспільної праці, затраченої на їх виробництвоУмови, за яких споживча вартість перетворюється на товар

-     Корисна річ повинна бути продуктом праці;

-     Будь-яка річ повинна бути не просто споживчою вартістю, а суспільною споживчою вартістю;

-     Суспільна споживча вартість повинна передаватися іншій особі за допомогою обміну, купівлі-продажу

Єдність і протиріччя між двома властивостями товаруЄдність споживчої вартості і вартості означає, що жодна з властивостей товару не може існувати без іншої. Так, якщо одна вироблена річ не задовольняє чиєїсь потреби, не має споживчої вартості , то вона не має і вартості. З іншого боку, у продукті праці, виробленому на продаж, споживча вартість не існує без вартості, бо вона може задовольняти чиюсь потребу тільки лише після реалізації у процесі обміну

Водночас споживча вартість і вартість взаємно виключають одна одну. Певний товар може бути використаний лише як засіб обміну на інший як вартість, але не як споживча вартість. Крім того, товари як споживчі вартості - не зіставлювані, і навпаки, як вартості товари - якісно однорідні. Щодо величини вартості, то значення має лише кількість та складність праці. Вартості товарів можна зіставляти лише кількісноДВОЇСТИЙ ХАРАКТЕР ПРАЦІЯкщо товар є щось двоїсте, то і втілена в нього праця також має двоїстий характерСуспільна праця, що витрачається в особливій доцільній формі з використанням певних засобів

Праця, втілена в товарі

Результати праці

і предметів праці, характеризується своєрідною метою і створює специфічну споживчу вартість

Праця товаровиробників, що характеризується затратами

робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, створює вартість і є специфічною формою праці за умов товарного виробництваПроцеси конкретної праці не існують окремо від відповідних їм процесів абстрактної праці, а останні перебувають в органічному зв'язку з першими. Крім того, конкретна праця, створюючи споживчу вартість, впливає і на вартість товару. У свою чергу, абстрактна праця значною мірою, створюючи вартість, впливає і на споживчу вартість товаруПротиріччя між приватною і суспільною працею товаровиробника - основне і виявляється

в різноманітних формах конкретної і абстрактної праці, споживчої вартості, складної і простої праці

Конкретна праця виступає у вигляді безпосередньо приватної праці. Це визначається тим, що виготовлення тих чи інших товарів приватним власником на приватних підприємствах - особиста справа кожного товаровиробника

Водночас, за умов суспільного поділу праці окремі товаровиробники пов'язані між собою і фактично працюють один на одного. Тому їхня праця виступає, як

суспільна праця. В результаті виникає і розвивається суперечність між приватною і суспільною працеюЗАКОН ВАРТОСТІ

Закон вартості - внутрішньо необхідний об'єктивний і сталий зв'язок між суспільно необхідною працею (затраченою на виробництво товару з урахуванням його відтворення) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиціїВнутрішньо необхідні зв'язки між працею виробника товарів у минулому (суспільно необхід - ним робочим часом у момент виробництва) і теперішніми умовами виробництва

Визначення величини вартості товару (приклад)

Група виробників товару

Особисті витрати ро­бочого часу

Кількість товарів, які постачаються на ринок

Суспільно необхідний робочий час

І варіант

II варіант

І варіант

II варіант

І

6

500

1000

8

7,5

II

8

1000

500

III

10

500

500

розвитку продуктивних сил

Вартість товару - об'єктивна характеристика. Однак споживач товару сприймає її суб'єктивно. Суб'єктивне сприйняття споживчої вартості споживачем фіксується поняттям корисностіПРАКТИКУМ

Основні терміни і поняттяНатуральне виробництво

Товарне виробництво

Етапи розвитку товарного виробництва

Просте товарне виробництво

Розвинуте товарне виробництво

Товар

Двоїстий характер праці Суперечності товарного виробництва

Споживча вартість Мінова вартість Трудова теорія вартості Абстрактна праця Конкретна праця

Теорія трьох факторів виробництва Закон вартості Функції закону вартостіЗапитання для самоконтролю

1.       Дайте визначення натурального виробництва.

2.       Дайте визначення товарного виробництва.

3.        Покажіть відмінності між товарним і натуральним виробництвом.

4.        Які умови виникнення товарного виробництва?

5.        Розкажіть про основні етапи розвитку товарного виробництва.

6.       Які загальні риси і відмінності простого й розвинутого товарного виробництва?

7.        Назвіть основні фактори виробництва і розкрийте їхній взаємозв'язок.

8.        У чому полягає суть закону вартості?

9.        Товар і його властивості.

10.    Вартість і споживча вартість, як вони співвідносяться між собою.

11.    Мінова вартість і її співвідношення із вартістю товара.

12.    Теорії вартості: трудова теорія вартості; трифакторна концепція; теорія граничної корисності; теорія граничних величин; теорія споживчої поведінки.

13.    Конкретна і абстрактна праця.

14.    Назвіть основні функції закону вартості?

15.    Зіставте теорію трудової вартості з теорією граничної корисності і обґрунтуйте, чому їх необхідно поєднувати?

Теми рефератів

1.       Закономірності еволюції економічних форм господарювання.

2.        Трудова теорія вартості і теорія граничної корисності: сутність розходжень.

3.        Сучасний етап розвитку товарного виробництва (на прикладі розвинутих країн світу)

4.        «Економікс» про товарне виробництво.