9.1. Торговий капітал і торговий прибуток

магниевый скраб beletage

У процесі поглиблення суспільного поділу праці на певному етапі розвитку товарно-грошових відносин і сфери обміну як складової суспільного відтворення від­бувається відокремлення товарної і грошової форми капіталу у відносно самостійні види капіталу:

-          торговий;

-          позичковий.

Торговий капітал - це капітал, який використовується у сфері обігу і який об­слуговує процес реалізації товарів.

Першим етапом розвитку торгового капіталу найдавнішою його формою був ку­пецький капітал. В історії розвитку товарно-грошових відносин він відігравав склад­ну і суперечливу роль.

З одного боку, він створював умови для розвитку капіталістичних відносин, оскільки стимулював процеси накопичення і концентрації грошових коштів в руках вузького кола осіб, руйнував натуральні засади виробництва, посилював диференці­ацію товаровиробників, формував і розширював світовий ринок. З іншого боку, купецький капітал:

-          наживав великі прибутки за рахунок нееквівалентного обміну і тим самим не­щадно експлуатував основну масу населення;

-          підривав економічну основу безпосередніх товаровиробників;

-          гальмував розвиток виробництва.

Розв'язання цієї суперечності втілилось у поступовій підпорядкованості купець­кого капіталу закономірностям промислового капіталу.

В умовах зародження капіталізму власники останнього особисто без посередни­ків займались усіма операціями, пов'язаних з перетворенням товарної форми про­мислового капіталу в торговий. Разом з тим це уповільнювало кругообіг капіталу. Це й стало причиною відокремлення торгового капіталу від промислового і пере­творення його на самостійно функціонуючий торговий капітал, рух якого здій­снюється за формулою

Г-Т-Г'

Це відокремлення проявилось у формі утворення особливої групи підприємців (капіталістів-продавців), що спеціалізуються лише на реалізації товарів. В результаті відбувся розподіл праці між промисловими і торговими капіталістами. Наслідком відокремлення торгового капіталу є:

-          подальший розвиток суспільного поділу праці і спеціалізація виробництва;

-          розширення ринку для промислового капіталу;

-          прискорення обороту капіталу;

-          зниження витрат капіталу на одиницю продукції та підвищення норми прибутку.

Метою торгового капіталіста, як і промислового, є отримання прибутку. Він при­власнює його на тому підґрунті, що торговий капітал виконує функції, які необхідні для відтворення усього суспільного капіталу, який обслуговує стадію Т-Г' в круго- обороті промислового капіталу, опосередковано сприяє зростанню додаткової вар­тості.

«Торговий капітал, - підкреслює Карл Маркс, - не створює ні вартості, ні до­даткової вартості, а лише опосередковує їх реалізацію «. Але оскільки він обслуговує необхідну фазу процесу виробництва, то « ... повинен таким чином приносити серед­ній річний прибуток, як і капітал, який функціонує в різних галузях виробництва «.

Джерелом торговельного прибутку є додаткова вартість, яка створюється в сфе­рі матеріального виробництва, частину якої привласнює торговець. Цією частиною промислові капіталісти діляться з торговцем за те, що він реалізує їх товари. Таким чином, торговий прибуток - це особлива перетворена форма додаткової вартості, що створюється найманими працівниками у сфері виробництва і присвоюється тор­говими підприємцями за участь у реалізації товарів, вироблених промисловими ка­піталістами.

Розподіл додаткової вартості між промисловими і торговельними капіталістами відбувається стихійно в результаті гострої міжгалузевої конкурентної боротьби.

Механізм цього процесу можна розглянути на такому прикладі. Припустимо, що:

-          функціонуючий промисловий капітал дорівнює 720С + 180V = 900 г.о.;

-          при m'=100% і споживання протягом року з усього постійного капіталу, вартість

вироблених товарів становитиме: 720С + 180 V + 180ш = 1080 г.о.

Тоді норма прибутку промислового капіталу становитиме:

P'=                                                х100% = 20%.

720c + 180v

Але для реалізації вироблених товарів необхідний додатковий капітал, який аван­сують торговельні капіталісти в розмірі, наприклад 100 г.о. Тоді весь авансований ка­пітал становитиме 900 + 100 = 1000 г.о, а середня норма прибутку буде:

р=------------------------------- 180m---- чоо% = 18%

900Кпром+Ю0Кяорг                                               .

Така норма прибутку стає основою формування величини середнього прибутку як промислового, так і торгового капіталів, оскільки:

-          величина прибутку промисловців дорівнює 162 г.о.

р = ™M8

пром 100

-          прибуток торговців на сто одиниць капіталу становитиме 18 г.о.

У наведеному прикладі промислові капіталісти продадуть свої товари торговцям за ціною виробництва, промисловості, яка нижча від вартості, оскільки в неї входить не вся додаткова вартість, а тільки середній прибуток на промисловий капітал, який дорівнює 1062 г.о (720с + 180» + 162^ = 1062 г.о.).

Торговельні капіталісти реалізують товар за кінцевою ціною виробництва, яка збі­гається з їхньою вартістю і яка дорівнює промисловому і торговельному прибутку:

720c + 180v + 162p + 18h = 1080. Отже, торговий капітал, не беручи участі в утворенні додаткової вартості, бере участь у її розподілі і привласненні.